Слуга диявола, на якого чекає кара Божа
Тільки дуже наївний і не надто допитливий чоловік може дивуватися тому, що в московії при владі люди, котрі, будучи нікчемами і майже божевільними, уявляють себе вершителями людських доль на планеті Земля й творять діла, яким би міг позаздрити сам диявол.
Очолює їх, як усім відомо, маленький, плюгавенький бункерний карлик путін, котрого часто порівнюють із казковим персонажем – крихіткою Цахес, такою ж нікчемною і заздрісною особиною, якою є нинішній володар кремля. Нещодавно йому, згідно з офіційними даними, виповнилося 70 років, хоча дехто із обізнаних людей (журналістів, політиків-опозиціонерів, ексслужбовців всемогутнього КГБ, частина яких загинула за досить загадкових обставин, та інших дослідників – "краєзнавців"), стверджують, що путіну виповнилося 72 роки.
Щоб не втомлювати читача переказом багато в чому суперечливої і "підфарбованої" біографії "ювіляра", рекомендую для ознайомлення недавній (від 7 жовтня ц. р.) пост, опублікований у телеграм-каналі "Генерал СВР". Розшукати цей канал на безмежних просторах інтернету досить легко, а читати розміщену там інформацію корисно і надзвичайно пізнавально тим, хто хоче знати правду про закулісся життя кремлівських небожителів.
Але повернемося до путіна. Як стверджує "Генерал СВР", весь його офіційний життєпис – це суцільна вигадка і брехня. Насправді хлопця виховував не батько-фронтовик, а жорстокий вітчим, справжньою матір'ю була не та жінка, про яку згадує владімір владімірович та його придворні біографи, а зовсім інша людина. Тому зростав майбутній володар московії не в комфортних умовах, а в затхлій атмосфері петербурзьких підворіть і комунальних квартир. З малих років вітчим знущався над ним, глузували із хлопчака його однолітки, що назавжди залишилося у підлітка в душі і серці. Через те зростав замкнутим, злим, заздрісним, ненависним і агресивним у ставленні до слабших за себе.
Для того, щоб подолати цей комплекс неповноцінності, почав займатися дзю-до, потрапивши на вишкіл до тренерів, які були тісно пов'язані з кримінальним світом. Подальше життя путіна — це шлях пристосування, брехні і лицемірства, що особливо проявилося під час служби в КГБ, де його не особливо шанували колеги, презирливо називаючи "блідою міллю", "окурком" і тому подібними прізвиськами.
Доля склалася так, що герою підворіть допомогли вихідці із кримінального світу й політики, наближені до них. В кінцевому підсумку його на "царювання" благословив завжди нетверезий Єльцин, а могутні олігархи ввели у "еліту" тогочасної москви. Але який би пост не займав путін, він ніколи не забував про петербурзьку "школу". Почуття заздрості, ненависті, агресивності постійно переповнювали його звірине єство. Згодом прийшло захоплення містикою, жага до безмежної влади, прагнення до одноосібної диктатури, що особливо проявилося в останні роки.
Поступово освоюючись на "царському" троні, де спочатку він почувався не надто впевнено, став підбирати під себе й команду за принципами і законами мафії. Путін – хрещений "батько", а всі інші – його раби і прислужники. До рук прибрав олігархів, котрі його привели до влади (одних, найбільш слухняних, допустив до панського "столу", других – посадив у в'язницю, третіх просто фізично знищив). Рішуче взявся за опозицію, де діяв теж за "понятіями" – кого вбив, кого ув'язнив, кого виштовхав за кордон. Коротше кажучи, нині в московії у бункерного карлика конкурентів практично не залишилося.
За принципом особистої відданості формував уряд, парламент, силові структури, службу безпеки, в тому числі власної. Досить згадати лише окремі прізвища з цієї зондеркоманди, щоб переконатися: ані інтелекту, ані розуму, ані принциповості там і близько нема. Всі, як на підбір, – хитрі, підступні, брехливі, мстиві під стать шефу. Де вже там взятися вільнодумству, демократії, свободі слова! Бригада "зомбі" – інакше не скажеш.
Використовуючи методи, запозичені в КГБ, поставив на службу собі церкву, її очільника Кіріла, колишнього агента спецслужб і спритного комерсанта, засоби масової інформації, добре оплачуючи послуги найодіозніших телепропагандонів (соловйова, кісільова, скабєєву та іже з ними). В результаті за більш як двадцять років свого правління сформував банду однодумців, перетворив населення московії у зазомбовану масу, яка схвально сприймає будь-які вказівки свого лідера.
Незважаючи на окремі прорахунки у зовнішній політиці, путін зумів створити своєрідну "п'яту колону" з числа правлячої верхівки ряду європейських країн, та й не тільки європейських. Як вірний послідовник вчення Гітлера-Муссоліні-Сталіна та інших бандюганів міжнародного рівня, він вправно використовує у своїй роботі кредо: світом правлять не ідеї, а інтереси. Щоб переконатись у цьому, достатньо згадати відкритих і замаскованих прихильників путіна у Франції, Італії, Угорщині, Німеччині та й навіть в США, де особисто екс президент Трамп, судячи з усього, міцно сидить на "гачку" у володаря кремля.
Здавалось би, "ювіляру" на схилі віку можна почуватися спокійно й комфортно, якби не одне "але". Це "але" – Україна, яка не кориться диктатору, а хоче жити незалежно, самостійно, демократично. І не лише хоче, а й бореться за свободу впродовж багатьох років. Помаранчева революція, Майдан Гідності та інші буремні події в країні, яка межує із безправною, пригніченою і напівдикою росією, не дають спокою путіну, перешкоджають здійсненню його заповітної мрії – стати повнопраним володарем світу. Саме тому й розпочав горезвісну "спецоперацію" проти України 24 лютого 2022 року, наплювавши на міжнародне право, мораль і закон. Як і завжди, діяв за правилом мафії – бити першим.
Після масованого ракетного удару путінців по Україні 10 жовтня та й пізніше дехто із політичних оглядачів почав стверджувати, що у верхніх ешелонах московії стався військовий переворот, і до реальної влади прийшли представники «партії війни» в особі генералів-«яструбів», котрі змусили путіна активізувати воєнні дії в Україні. Частка правди в цьому є, але не думаю, що кремлівський карлик так просто віддав реальну владу.
Як завжди, цей майстер диявольських інтриг розігрує свою «карту», в основі якої – зло, ненависть до України і її вільнолюбивої нації. Але на нашому боці не лише правда, сила і воля, а й підтримка прогресивного людства світу. Так, Генеральна Асамблея ООН в середу, 12 жовтня ц. р., ухвалила резолюцію із засудженням незаконних «референдумів», які росія влаштувала на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Резолюцію підтримали 143 із 193 членів Генансамблей ООН. П’ятеро держав (Росія, Білорусь, Сирія, Північна Корея та Нікарагуа) проголосували проти, решта 35 утрималися.
Маркіян ІВАЩИК.
Тільки дуже наївний і не надто допитливий чоловік може дивуватися тому, що в московії при владі люди, котрі, будучи нікчемами і майже божевільними, уявляють себе вершителями людських доль на планеті Земля й творять діла, яким би міг позаздрити сам диявол.
Очолює їх, як усім відомо, маленький, плюгавенький бункерний карлик путін, котрого часто порівнюють із казковим персонажем – крихіткою Цахес, такою ж нікчемною і заздрісною особиною, якою є нинішній володар кремля. Нещодавно йому, згідно з офіційними даними, виповнилося 70 років, хоча дехто із обізнаних людей (журналістів, політиків-опозиціонерів, ексслужбовців всемогутнього КГБ, частина яких загинула за досить загадкових обставин, та інших дослідників – "краєзнавців"), стверджують, що путіну виповнилося 72 роки.
Щоб не втомлювати читача переказом багато в чому суперечливої і "підфарбованої" біографії "ювіляра", рекомендую для ознайомлення недавній (від 7 жовтня ц. р.) пост, опублікований у телеграм-каналі "Генерал СВР". Розшукати цей канал на безмежних просторах інтернету досить легко, а читати розміщену там інформацію корисно і надзвичайно пізнавально тим, хто хоче знати правду про закулісся життя кремлівських небожителів.
Але повернемося до путіна. Як стверджує "Генерал СВР", весь його офіційний життєпис – це суцільна вигадка і брехня. Насправді хлопця виховував не батько-фронтовик, а жорстокий вітчим, справжньою матір'ю була не та жінка, про яку згадує владімір владімірович та його придворні біографи, а зовсім інша людина. Тому зростав майбутній володар московії не в комфортних умовах, а в затхлій атмосфері петербурзьких підворіть і комунальних квартир. З малих років вітчим знущався над ним, глузували із хлопчака його однолітки, що назавжди залишилося у підлітка в душі і серці. Через те зростав замкнутим, злим, заздрісним, ненависним і агресивним у ставленні до слабших за себе.
Для того, щоб подолати цей комплекс неповноцінності, почав займатися дзю-до, потрапивши на вишкіл до тренерів, які були тісно пов'язані з кримінальним світом. Подальше життя путіна — це шлях пристосування, брехні і лицемірства, що особливо проявилося під час служби в КГБ, де його не особливо шанували колеги, презирливо називаючи "блідою міллю", "окурком" і тому подібними прізвиськами.
Доля склалася так, що герою підворіть допомогли вихідці із кримінального світу й політики, наближені до них. В кінцевому підсумку його на "царювання" благословив завжди нетверезий Єльцин, а могутні олігархи ввели у "еліту" тогочасної москви. Але який би пост не займав путін, він ніколи не забував про петербурзьку "школу". Почуття заздрості, ненависті, агресивності постійно переповнювали його звірине єство. Згодом прийшло захоплення містикою, жага до безмежної влади, прагнення до одноосібної диктатури, що особливо проявилося в останні роки.
Поступово освоюючись на "царському" троні, де спочатку він почувався не надто впевнено, став підбирати під себе й команду за принципами і законами мафії. Путін – хрещений "батько", а всі інші – його раби і прислужники. До рук прибрав олігархів, котрі його привели до влади (одних, найбільш слухняних, допустив до панського "столу", других – посадив у в'язницю, третіх просто фізично знищив). Рішуче взявся за опозицію, де діяв теж за "понятіями" – кого вбив, кого ув'язнив, кого виштовхав за кордон. Коротше кажучи, нині в московії у бункерного карлика конкурентів практично не залишилося.
За принципом особистої відданості формував уряд, парламент, силові структури, службу безпеки, в тому числі власної. Досить згадати лише окремі прізвища з цієї зондеркоманди, щоб переконатися: ані інтелекту, ані розуму, ані принциповості там і близько нема. Всі, як на підбір, – хитрі, підступні, брехливі, мстиві під стать шефу. Де вже там взятися вільнодумству, демократії, свободі слова! Бригада "зомбі" – інакше не скажеш.
Використовуючи методи, запозичені в КГБ, поставив на службу собі церкву, її очільника Кіріла, колишнього агента спецслужб і спритного комерсанта, засоби масової інформації, добре оплачуючи послуги найодіозніших телепропагандонів (соловйова, кісільова, скабєєву та іже з ними). В результаті за більш як двадцять років свого правління сформував банду однодумців, перетворив населення московії у зазомбовану масу, яка схвально сприймає будь-які вказівки свого лідера.
Незважаючи на окремі прорахунки у зовнішній політиці, путін зумів створити своєрідну "п'яту колону" з числа правлячої верхівки ряду європейських країн, та й не тільки європейських. Як вірний послідовник вчення Гітлера-Муссоліні-Сталіна та інших бандюганів міжнародного рівня, він вправно використовує у своїй роботі кредо: світом правлять не ідеї, а інтереси. Щоб переконатись у цьому, достатньо згадати відкритих і замаскованих прихильників путіна у Франції, Італії, Угорщині, Німеччині та й навіть в США, де особисто екс президент Трамп, судячи з усього, міцно сидить на "гачку" у володаря кремля.
Здавалось би, "ювіляру" на схилі віку можна почуватися спокійно й комфортно, якби не одне "але". Це "але" – Україна, яка не кориться диктатору, а хоче жити незалежно, самостійно, демократично. І не лише хоче, а й бореться за свободу впродовж багатьох років. Помаранчева революція, Майдан Гідності та інші буремні події в країні, яка межує із безправною, пригніченою і напівдикою росією, не дають спокою путіну, перешкоджають здійсненню його заповітної мрії – стати повнопраним володарем світу. Саме тому й розпочав горезвісну "спецоперацію" проти України 24 лютого 2022 року, наплювавши на міжнародне право, мораль і закон. Як і завжди, діяв за правилом мафії – бити першим.
Після масованого ракетного удару путінців по Україні 10 жовтня та й пізніше дехто із політичних оглядачів почав стверджувати, що у верхніх ешелонах московії стався військовий переворот, і до реальної влади прийшли представники «партії війни» в особі генералів-«яструбів», котрі змусили путіна активізувати воєнні дії в Україні. Частка правди в цьому є, але не думаю, що кремлівський карлик так просто віддав реальну владу.
Як завжди, цей майстер диявольських інтриг розігрує свою «карту», в основі якої – зло, ненависть до України і її вільнолюбивої нації. Але на нашому боці не лише правда, сила і воля, а й підтримка прогресивного людства світу. Так, Генеральна Асамблея ООН в середу, 12 жовтня ц. р., ухвалила резолюцію із засудженням незаконних «референдумів», які росія влаштувала на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Резолюцію підтримали 143 із 193 членів Генансамблей ООН. П’ятеро держав (Росія, Білорусь, Сирія, Північна Корея та Нікарагуа) проголосували проти, решта 35 утрималися.
Маркіян ІВАЩИК.
Слуга диявола, на якого чекає кара Божа
Залишити коментар