Волонтери на посту…
Вже минуло два тижні, відколи на нашу рідну Україну віроломно і підло вдерся окупант з Росії, який нібито прийшов нас "визволяти". Ми не в полоні, що нас треба визволяти, ми – на своїй землі, і ми нікого не просили, щоб нас визволяли.
Ми – вільний народ, який любить життя і свободу! Ми не хочемо воювати, ми прагнемо миру. Але мирно жити не дають "добрі" сусіди, до яких наші українці колись їздили на заробітки, створювали там сім'ї, наводили порядок біля хат, які ледве визирали з бур'янів і багато з ким стали родичами. Але в те, що зараз у нас війна, не вірять навіть родичі, що живуть в Росії, бо у них ніхто не говорить правду. Але якою б гіркою правда не була, вона все одно залишається правдою.
І сьогодні, коли Росія бомбить наші села і міста, стріляє в невинних дітей і старих людей, мирне населення селища Люблинець всіма силами допомагає зупинити ворога, який не дає спокійно жити. Пенсіонери, учні, молоді жінки плетуть маскувальні сітки для бронетехніки.
Одні ріжуть вузькі стрічки, інші в'яжуть, а треті приносять працюючим печиво, фрукти, чай і смаколики. Всі працюють злагоджено і дружно, бо хочуть, щоб швидше настала перемога. Люди несуть старі речі, щоб різати на стрічки, дехто ріже вдома, а готове приносить. Мешканці Люблинця не шкодують нічого – навіть цілими рулонами приносять тканину, щоб було з чого різати.
Також добре налагоджено збір продуктів харчування на пунктах прийому. В достатній кількості є теплі речі, матраци, каремати, ковдри. Створена територіальна оборона, яка завжди напоготові і надійно захищає наше селище. Наших захисників дуже добре годують: приносять пиріжки, борщі й супи, тушонку, сало, каву і багато чого іншого. Наші хлопці нагодовані і завжди готові дати відсіч ворогові. Вони запевнили жителів селища, щоб спокійно спали, бо вони не пропустять жодного бандита, який сунеться до наших кордонів.
Своїми молитвами ми підтримуємо наших захисників. Хай Бог помагає і захищає наші сім'ї і наближає перемогу.
У слові Божому сказано: "Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!" (Пс. 26 (27): 14). І хочу запевнити, дорогі українці, у впевненості в перемозі у цій війні словами пророка Ісаї (41:10-13): "Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю. Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники. Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе. Бо Я – Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, – Я тобі поможу!".
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Фото автора та
Сергія ДАНИЛЮКА.
На нашу рідну Україну віроломно і підло вдерся окупант з Росії, який нібито прийшов нас "визволяти". Ми не в полоні, що нас треба визволяти, ми – на своїй землі, і ми нікого не просили, щоб нас визволяли.
Ми – вільний народ, який любить життя і свободу! Ми не хочемо воювати, ми прагнемо миру. Але мирно жити не дають "добрі" сусіди, до яких наші українці колись їздили на заробітки, створювали там сім'ї, наводили порядок біля хат, які ледве визирали з бур'янів і багато з ким стали родичами. Але в те, що зараз у нас війна, не вірять навіть родичі, що живуть в Росії, бо у них ніхто не говорить правду. Але якою б гіркою правда не була, вона все одно залишається правдою.
І сьогодні, коли Росія бомбить наші села і міста, стріляє в невинних дітей і старих людей, мирне населення селища Люблинець всіма силами допомагає зупинити ворога, який не дає спокійно жити. Пенсіонери, учні, молоді жінки плетуть маскувальні сітки для бронетехніки. 
Одні ріжуть вузькі стрічки, інші в'яжуть, а треті приносять працюючим печиво, фрукти, чай і смаколики. Всі працюють злагоджено і дружно, бо хочуть, щоб швидше настала перемога. Люди несуть старі речі, щоб різати на стрічки, дехто ріже вдома, а готове приносить. Мешканці Люблинця не шкодують нічого – навіть цілими рулонами приносять тканину, щоб було з чого різати.
Також добре налагоджено збір продуктів харчування на пунктах прийому. В достатній кількості є теплі речі, матраци, каремати, ковдри. Створена територіальна оборона, яка завжди напоготові і надійно захищає наше селище. Наших захисників дуже добре годують: приносять пиріжки, борщі й супи, тушонку, сало, каву і багато чого іншого. Наші хлопці нагодовані і завжди готові дати відсіч ворогові. Вони запевнили жителів селища, щоб спокійно спали, бо вони не пропустять жодного бандита, який сунеться до наших кордонів.
Своїми молитвами ми підтримуємо наших захисників. Хай Бог помагає і захищає наші сім'ї і наближає перемогу.
У слові Божому сказано: "Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!" (Пс. 26 (27): 14). І хочу запевнити, дорогі українці, у впевненості в перемозі у цій війні словами пророка Ісаї (41:10-13): "Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю. Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники. Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе. Бо Я – Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, – Я тобі поможу!".
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Фото автора та
Сергія ДАНИЛЮКА.
Волонтери на посту…
Своїми молитвами ми підтримуємо наших захисників. Хай Бог помагає і захищає наші сім'ї і наближає перемогу. 
Залишити коментар