Повідомлення в номер / Вперед – до нашої Перемоги!

 Вперед – до нашої Перемоги!

День за днем, все ближче і ближче до нашої Перемоги над лютим ворогом, який за місяць війни на нашій землі знищив стільки всього, що навіть в голові не вкладаються реалії всіх цих збитків. 

Нічого, нічого, проклятий Іудо, братовбивцю Каїне! Твій кривавий бумеранг, який ти кинув на нас, повернеться до тебе з такою ж силою, а, можливо, ще й більшою, трахне тебе по голові так, що ти відразу опинишся в пеклі, і будеш  там горіти у вогні, як сьогодні горять наші прекрасні міста, села, що не підкорилися твоєму дикому бажанню перетворити нас, українців, в твоїх рабів. 

Переможемо, а після Перемоги на зло ворогам, на радість нашим європейським друзям, які допомагають нам сьогодні в цей скрутний час, все відбудуємо, все відшкодуємо, адже на нашому боці – Бог, Правда, незламна Стійкість, могутній дух Патріотизму українського народу.

Вперед – до Перемоги! Слава Україні! Героям Слава!

Для Вас, шановні читачі нашої рідної, дорогої газети "Вісті Ковельщини", від колишнього малолітнього в'язня концтабору “Маутхаузен”, учасника бойових дій – три моїх вірші про криваву сьогоднішню війну із Росією.  У них – моє бачення цієї кривавої трагедії.

Запам'ятається сирена

В наше життя ввірвалася сирена.

Вона гуде пронизливо, тужливо,

Зове у бомбосховище щоденно:

"Біжи! Спасайсь! Все інше –

 неважливо…".

Якщо є бомбосховище поблизу,

То можна там сховатись і спастися.

Якщо ж нема, спускаєшся донизу,

Біля стіни-несучки притулися.

Для чого нам таке життя створили:

Ракети, бомби, гради: смерть повсюди? 

І чим ми перед світом завинили?

Коли кінець війні проклятій буде? 

8 березня 2022 р.

Воєнна ніч

У нашій рідній Україні

Всі ночі тихі і спокійні

Все спить: ліси, річки, діброви.

Все небо – в зорях, Місяць сяє,

На землю срібло розсіває

І тиша навкруги… Чудово!

Раптово, у лиху годину,

Прийшла війна на Україну.

Змінились українські ночі –

Ніч стала днем: земля палає

На небі Місяця немає.

Тривога не змикає очі…

Підступний ворог не дасть спати –

Вночі він прагне нас вбивати.

Вночі найбільше він лютує,

Вночі, як коршун, він літає,

На землю бомби нам скидає.

Нас не зламати! Ми – воюєм!

Чи день, чи ніч – нам однаково,

Ми не одягнемо окови…

Всі дружно йдем до Перемоги!

Вернемо ночі солов'їні,

Розквітне наша Україна

У спокої, у мирі, без тривоги!

16 березня 2022 р.

Війна! Йди геть від нас навіки!

Хто воював, той знає: Друга світова війна

Була страшною і жорстокою вона.

Та ця війна за Другу світову страшніша,

Бо в цій війні для нас усіх найжахливіше:

Не чужі німці, а російські солдати

Прийшли в наш дім нас катувати і вбивати.

По їх словах, своєю "братською" любов'ю

Залити хочуть нашу святу землю кров'ю.

Не встигли ми по-справжньому прийти до тями –

Кругом палає все, страшні руїни, ями.

Здавалося, що у таку лиху годину

Нас, українців, милосердний Бог покинув.

Ми не побоялися могутньої держави,

А піднялися, як один, на бій кривавий.

То ж ворог не чекав такого супротиву.

Завмерла вся Європа: ми для них, мов диво.

У мене, як у всіх людей, живе образа,

Як так: російська армія, мов та зараза,

Приперлася до нас не захищати, 

А наші мрії, життя, долі обривати?..

Концтабори німецькі  мною пережиті,

Від бомб із мамою ховались ми у житі.

А цю війну не так-то просто пережити –

Кати в любу хвилину можуть мене вбити.

Важливо інше: вірю в нашу Перемогу,

А якщо так, то не спішу іти до Бога.

Гуде сирена – бігти в бомбосховище ховатись,

Щасливого життя тут, в Україні дочекатись!

Війна! Вже місяць на моїй землі лютуєш

І день за днем нас всіх вбиваєш, все руйнуєш.

То ж зупинись! Перед тобою ми не винні.

Йди звідси геть! Хай живе мир в Вкраїні!

24 березня 2022 р.   

Марія БАТРАЧЕНКО,

голова міської ради ветеранів війни і праці.