Коли збуваються мрії...
З січня цього року школу мистецтв очолює Тетяна Артемук. Ковельчанка до того 10 років мешкала у столиці. Вона закінчила Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського. Працювала викладачем по класу фортепіано в Київській дитячій школі мистецтв №8, концертмейстером у муніципальній академії музики імені Р. Глієра. Сьогодні Тетяна керує однією з кращих музичних шкіл Волині.
Каже, що непросто їй далось рішення щодо переїзду, адже мала гарну роботу, чудовий колектив, друзів: “Я знала, що у мене немає досвіду керівника, але є розуміння професії. У той же час, є люди, до яких можу звернутись за допомогою, порадою – це знайомі в Києві, Луцьку, які працюють у цій сфері. Вони завжди відгукнуться. І є начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Андрій Мигуля – людина-тил. Він завжди скаже чесно, відверто, так, як є. За щось похвалить, буває посварить. Але це дуже цінно, коли здобуваєш досвід».
За словами Тетяни, на рішення також вплинуло те, що місто розвивається. Слідкувала за сторінкою у Фейсбук міського голови Ігоря Чайки. Сподобались відкритість мера, його стиль роботи. Це також переважувало шальки терезів – варто повертатись у Ковель.
“З перших днів на посаді стараюсь максимально правильно робити те, що від мене залежить, знайти порозуміння з колегами, – каже директор. – Було дуже багато планів, але настало 24 лютого. Все миттєво призупинилось. Ми робили те, що могли”.
Тож усім колективом довелось освоїти нові методи, практики. Вибудовувати нові графіки навчання, адже основна вимога нині — наявність укриття. Цим ділиться зі школою мистецтв сусідній ліцей.
На сьогодні відмовились і від репетицій великих колективів. Тепер у закладі віддають перевагу ансамблям малих форм, які є досить мобільними.
– Поряд зі мною працюють дуже професійні люди. Це і мої заступники. Зокрема, Людмила Мишковець, яка виконує свою роботу не на 100, а на всі 200 відсотків. Вона — великий приклад для мене. Концертною діяльністю закладу займається Аліна Сидляревич — наш талановитий генератор творчих ідей. А завдяки заступнику Оксані Гетьман вдалося організувати прекрасну роботу філіалу школи, що на “Сільмаші”. Всі ремонти: від заміни лампочки до нового ламінату бере на себе незамінний завгосп Валентин Панасюк. Ці люди – мої вчителі життя.
А кожен вчитель музичної школи — величина. Вони своєю працею завоювали авторитет, їх поважають і цінують у нашому місті. З таким колективом дуже приємно працювати.
З початку війни багато вихованців школи виїхали за кордон. На сьогодні частина з них взяли академвідпустки. Але разом з тим, у цьому році прийшло більше першокласників. Понад 100 діток починають навчатись грі на музичних інструментах. Традиційно юні таланти хочуть освоювати фортепіано та гітару.
Як вважає директор, часто тому, що не знають, яке розмаїття музичних інструментів існує. Одна дівчинка з потужним голосом записалась на гітару. Втім, коли їй показали бандуру, продемонстрували, як вона звучить, дитина одразу захотіла опанувати саме цей інструмент.
У майбутньому керівник разом з викладачами планують відновити концерти у навчальних закладах громади та знайомити дітей з можливостями школи мистецтв.
– Війна показала, які у нас є проблеми і що потрібно вирішувати. Мені б дуже хотілося, щоб наші діти казали з гордістю: я – українець. А це – людина з характером, норовом. Ми маємо пропагувати і популяризувати свою мову, культуру, музику. Творів українських авторів раніше за програмою вивчалось дуже мало. А російських було у кілька разів більше. Зараз ми це змінюємо, виправляємо. Ми маємо знати, шанувати своє і ділитися цим зі світом.
Ковельська школа мистецтв славиться і творчими колективами. Цьогоріч їх виступи були здебільшого благодійними – збирали кошти на потреби військових. До слова, директор теж часто сідає за інструмент під час концертів.
А ще викладачі проводили уроки арт-терпапії для діток, які приїхали з регіонів, де велись бойові дії. Тепер чимало з них стали учнями школи. Приділяють увагу у закладі і дітям з особливими освітніми потребами. Для зручності облаштували спеціальний клас з окремим входом і пандусом.
Школа живе, працює, має багато планів. Директор хоче організовувати лекції-концерти, аби популяризувати класичну музику. Сподівається, що на одному з них зіграє і міський голова Ігор Чайка.
А ще, посміхаючись, молода директорка каже, що, їдучи у рідне місто будувати кар’єру, вона збудувала ще й сім’ю. У тому ж січні познайомилась з ковельчанином, а місяць тому вони одружились.
У своєму Інстаграм Тетяна якось написала, що вона у дитинстві, дорогою до музичної школи, часто мріяла. Хтозна, чи тоді вона уявляла себе директором цього закладу. Але життя часто дивує і ставить нам серйозні виклики.
Руслана СЕМЕРЕЙ.
НА СВІТЛИНАХ: робочі миті життя молодої директорки школи мистецтв Тетяни АРТЕМУК.
Фото автора.
З січня цього року школу мистецтв очолює Тетяна Артемук. Ковельчанка до того 10 років мешкала у столиці. Вона закінчила Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського. Працювала викладачем по класу фортепіано в Київській дитячій школі мистецтв №8, концертмейстером у муніципальній академії музики імені Р. Глієра. Сьогодні Тетяна керує однією з кращих музичних шкіл Волині.
Каже, що непросто їй далось рішення щодо переїзду, адже мала гарну роботу, чудовий колектив, друзів: “Я знала, що у мене немає досвіду керівника, але є розуміння професії. У той же час, є люди, до яких можу звернутись за допомогою, порадою – це знайомі в Києві, Луцьку, які працюють у цій сфері. Вони завжди відгукнуться. І є начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Андрій Мигуля – людина-тил. Він завжди скаже чесно, відверто, так, як є. За щось похвалить, буває посварить. Але це дуже цінно, коли здобуваєш досвід».
За словами Тетяни, на рішення також вплинуло те, що місто розвивається. Слідкувала за сторінкою у Фейсбук міського голови Ігоря Чайки. Сподобались відкритість мера, його стиль роботи. Це також переважувало шальки терезів – варто повертатись у Ковель.
“З перших днів на посаді стараюсь максимально правильно робити те, що від мене залежить, знайти порозуміння з колегами, – каже директор. – Було дуже багато планів, але настало 24 лютого. Все миттєво призупинилось. Ми робили те, що могли”.
Тож усім колективом довелось освоїти нові методи, практики. Вибудовувати нові графіки навчання, адже основна вимога нині — наявність укриття. Цим ділиться зі школою мистецтв сусідній ліцей.
На сьогодні відмовились і від репетицій великих колективів. Тепер у закладі віддають перевагу ансамблям малих форм, які є досить мобільними.
– Поряд зі мною працюють дуже професійні люди. Це і мої заступники. Зокрема, Людмила Мишковець, яка виконує свою роботу не на 100, а на всі 200 відсотків. Вона — великий приклад для мене. Концертною діяльністю закладу займається Аліна Сидляревич — наш талановитий генератор творчих ідей. А завдяки заступнику Оксані Гетьман вдалося організувати прекрасну роботу філіалу школи, що на “Сільмаші”. Всі ремонти: від заміни лампочки до нового ламінату бере на себе незамінний завгосп Валентин Панасюк. Ці люди – мої вчителі життя.
А кожен вчитель музичної школи — величина. Вони своєю працею завоювали авторитет, їх поважають і цінують у нашому місті. З таким колективом дуже приємно працювати.
З початку війни багато вихованців школи виїхали за кордон. На сьогодні частина з них взяли академвідпустки. Але разом з тим, у цьому році прийшло більше першокласників. Понад 100 діток починають навчатись грі на музичних інструментах. Традиційно юні таланти хочуть освоювати фортепіано та гітару.
Як вважає директор, часто тому, що не знають, яке розмаїття музичних інструментів існує. Одна дівчинка з потужним голосом записалась на
гітару. Втім, коли їй показали бандуру, продемонстрували, як вона звучить, дитина одразу захотіла опанувати саме цей інструмент.
У майбутньому керівник разом з викладачами планують відновити концерти у навчальних закладах громади та знайомити дітей з можливостями школи мистецтв.
– Війна показала, які у нас є проблеми і що потрібно вирішувати. Мені б дуже хотілося, щоб наші діти казали з гордістю: я – українець. А це – людина з характером, норовом. Ми маємо пропагувати і популяризувати свою мову, культуру, музику. Творів українських авторів раніше за програмою вивчалось дуже мало. А російських було у кілька разів більше. Зараз ми це змінюємо, виправляємо. Ми маємо знати, шанувати своє і ділитися цим зі світом.
Ковельська школа мистецтв славиться і творчими колективами. Цьогоріч їх виступи були здебільшого благодійними – збирали кошти на потреби військових. До слова, директор теж часто сідає за інструмент під час концертів.
А ще викладачі проводили уроки арт-терпапії для діток, які приїхали з регіонів, де велись бойові дії. Тепер чимало з них стали учнями школи. Приділяють увагу у закладі і дітям з особливими освітніми потребами. Для зручності облаштували спеціальний клас з окремим входом і пандусом.
Школа живе, працює, має багато планів. Директор хоче організовувати лекції-концерти, аби популяризувати класичну музику. Сподівається, що на одному з них зіграє і міський голова Ігор Чайка.
А ще, посміхаючись, молода директорка каже, що, їдучи у рідне місто будувати кар’єру, вона збудувала ще й сім’ю. У тому ж січні познайомилась з ковельчанином, а місяць тому вони одружились.
У своєму Інстаграм Тетяна якось написала, що вона у дитинстві, дорогою до музичної школи, часто мріяла. Хтозна, чи тоді вона уявляла себе директором цього закладу. Але життя часто дивує і ставить нам серйозні виклики.
Руслана СЕМЕРЕЙ.
НА СВІТЛИНАХ: робочі миті життя молодої директорки школи мистецтв Тетяни АРТЕМУК.
Фото автора.
Коли збуваються мрії...
На сьогодні відмовились і від репетицій великих колективів. Тепер у закладі віддають перевагу ансамблям малих форм, які є досить мобільними.
гітару. Втім, коли їй показали бандуру, продемонстрували, як вона звучить, дитина одразу захотіла опанувати саме цей інструмент.
Залишити коментар