За покликом душі і серця
Сучасне покоління українців переживає чи не найважчий період свого життя. Війна, яка розв’язана кривавим кремлівським диктатором, своїм чорним крилом торкнулася майже кожної сім’ї. Кого більше, кого менше, але спокою і комфорту позбавила надовго.
На щастя, переважна більшість наших співгромадян не впала у відчай, не піддалася паніці, а наполегливо стала шукати вихід із ситуації, в якій опинилася, нащупувати, образно кажучи, твердий грунт під ногами, щоб відштовхнутися від нього і торувати стежину до світла в кінці тунелю.
Мені особливо приємно, що серед таких людей чимало друзів нашої газети, які до війни постійно в ній друкувалися, про яких писали журналісти і які нині знаходяться в строю нескорених і незламних, як би пафосно це не звучало.
Серед них – ковельчанка Інгна Михайлова, або Інга Швачка, як вона себе називає в мережі Фейсбук. Постійні читачі «Вістей Ковельщини» пам’ятають її вірші на шпальтах видання, які вражали глибиною думки, щирістю почуттів. Нині пані Інна – активна волонтерка, очолює благодійний рух «Берегині Волині». Учасники цього патріотичного руху, як і сама героїня нашої розповіді, шиють необхідні речі для Збройних Сил України: розгрузки, сумки для індивідуальних аптечок, пристосування для нош тощо.
Але Інна Михайлова, за всієї своєї завантаженості важливою роботою, не полишає літературну творчість. 4 грудня ц. р. в міській Публічній бібліотеці вона спільно з працівниками установи провела літературні читання і арт-ярмарок «Третя Пречитста» (на світлині – вгорі). Наша талановита землячка читала власні вірші, ділилася думками і враженнями про непрості реалії сучасного життя. Її сердечно привітав настоятель Свято-Андріївського храму, мудра людина і самобутній поет о. Іван Оринчак, інші присутні на творчому вечорі. Завдяки небайдужим ковельчанам, які у той день завітали в бібліотеку, на потреби ЗСУ зібрали понад 4 тисячі гривень. Згодом пані Інна повідомила, кошти витрачені на придбання флісової тканини для светрів і балаклав, замків для сумок медичних нош. Частину коштів, зібраних раніше, за плановано витратити на фурнітуру для светрів.
12 грудня Інга Швачка повідомила: «Стропи для медичних нош уже в мене, можна починати роботу. Дякую духовенству і прихожанам храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ПЦУ за сприяння».
Сумніву немає: все, що запланували «Берегині Волині», вони виконують вчасно і якісно. І тут далеко не другорядну роль відіграватиме Інна Михайлова – патріотка, ентузіастка, небайдужа людина. Коли якось в листування із нею у мережі я висловив жаль, що волонтерка трохи відійшла від співпраці з газетою. Вона запевнила: «Переможемо – і наша співпраця продовжиться!».
Дай, Боже, щоб наша спільна мрія про Перемогу швидше стала реальність.
х х х
Наша газета неодноразово писала про громадського активіста, людину небайдужу, щирого патріота України, педагога високого класу Наталію Тхоржевську з Дубового. Мені імпонує в цій жінці високе почуття громадянського обов’язку, принциповість, непідробне прагнення справедливості, яке вона постійно демонструє у повсякденній діяльності, про що можна розповідати досить багато.
До речі, я добре знав її маму – Софію Пашко, яка тривалий час очолювала одне з кращих колективних господарств Ковельщини – колгосп «Україна», була вмілим організатором і вихователем людей, такою ж чесною і принциповою, якою нині є її донька. Вічна їй пам’ять!
Пані Наталія теж «вся» — у волонтерському русі, який тут носить промовисту назву «Діємо вже!» (на світлині – в центрі). І, справді, судячи з інформації, якою володію, бачу: дубівські громадські активісти – постійно в дії. Ось і нещодавно Наталія Тхоржевська у мережі повідомила: «Завершено чергову волонтерську поїздку на фронт» (Донеччина, Харківщина). Велика подяка – усім, хто долучився, підтримував матеріально, фінансово, морально. Особлива вдячність – водіям громадської організації Віктору Самчуку і Володимиру Босаку».
Волонтерська діяльність дубівських волонтерів не залишилася неміченою: нещодавно їм вручено Почесну грамоту Волинської обласної ради. Як написала пані Наталія, «це подяка нашій громаді – всім і кожному зокрема. Неочікувано, але приємно!».
Наталія Тхоржевська відома, як і палка шанувальниця і популятизаторка українських національних традицій, минувшини рідного краю, активно залучаючи до цієї роботи своїх юних вихованців. Ось і нещодавно в Дубовому відбувся надзвичайно цікавий захід, про який у мережі написано так:
«Перемога – це не тільки збереження територій, а й збереження та утвердження нашої ментальності, національної культури, народних звичаїв і традицій. Тому напередодні свята Андрія Первозванного у нашому волонтерському центрі були Андріївські вечорниці. Формат, насправді, був іншим, аніж в мирний час, але так само дружно дорослі й діти ліпили вареники, кусали калиту, вчили й співали колядки. У залі, що квітла вишиванками, линула щира молитва за Україну, за наших захисників, за Перемогу».
Скажу чесно: тепліше стає на душі у ці холодні грудневі дні, коли дізнаєшся про подібні патріотичні заходи та ще й з участю молоді. Переконуємося ще і ще раз: ворогу нас не перемогти, бо наші люди мають в серці те, що не вмирає – любов до рідної землі, мови, традицій, Церкви. Своїм інтелектом, духовністю, патріотизмом вони в десятки, якщо не сотні разів перевершують недолугих носіїв ідей «руського міра» — убогих і розумом, і вчинками, і бандитськими намірами.
х х х
У своїх нотатках не можу не згадати про волонтерський рух на підтримку України, який набрав розмаху і в сусідніх державах – у першу чергу, в Республіці Польща. Українці, які приїхали сюди після нападу московії, відчули і любов, і повагу, і співчуття з боку наших сусідів-друзів. Із самого початку військових дій до нашої країни вирушили колони з гуманітарною колоною.
Одним з перших, хто також відреагував на виклики воєнного часу, був Хенрик Чеслав Кошьчєльни – людина з великим серцем – громадянин Польщі, Komandor Bractwa Liderуw, Голова міжнародної асоціації журналістів “4 влада”, Голова міжнародного об’єднання “Всеукраїнська асоціація журналістів” , громадський діяч, журналіст та головний редактор видання “4 влада” (на постійній благодійній основі співпрацює з журналістами Регіональних організацій Спілки журналістів України). У тяжких умовах війни він постійно, регулярно забезпечує логістику, переказує з Польщі в Україну такі вкрай необхідні для людей з інвалідністю, поранених бійців, дітей, хворих людей речі : інвалідні візки, харчові, гігієнічні, медичні засоби (включаючи ліки ) та багато інших необхідних предметів (на світлині – внизу).
Турботу пана Хенрика відчули і ми, журналісти «Вістей Ковельщини». Тож щиро дякуємо йому за волонтерську діяльність, бажаємо міцного здоров’я, здійснення всіх планів і задумів». До речі, деякий час тому журналіст-волонтер був у складі делегації, яка завітала у пасажирське депо Ковель, щоб вручити начальнику депо Олександру Стречену високу нагороду, про що наша газета писала. Тож, до нових зустрічей, пане Хенрику! Українці вдячні Вам і Вашим побратимам!
х х х
У коротких нотатках, зрозуміло, неможливо розповісти про всіх прекрасних людей, які за покликом серця і душі включилися у волонтерський рух, багато сил, здоров’я, знань, вміння й досвіду віддають благородній справі. Можу тут ще згадати Ольгу Яренчук, громадського кореспондента «Вістей Ковельщини», прессекретаря ГО «Добродія в дії!», її хх колегу Володимира Кравчука, голову міськрайорганізації Товариства Червоного Хреста України, постійного дописувача газети і ділового партнера редакції Людмилу Стахорську та її посестер-«червонохрестівок», багато інших ентузіастів.
Саме завдяки таким людям наші Герої на фронті почуваються впевненіше, спокійніше, затишніше, тепліше в буквальному і переносному значенні цього слова, адже у них – надійний тил, про деяких представників якого я коротко, але з великою любов’ю написав.
Микола ВЕЛЬМА.
Сучасне покоління українців переживає чи не найважчий період свого життя. Війна, яка розв’язана кривавим кремлівським диктатором, своїм чорним крилом торкнулася майже кожної сім’ї. Кого більше, кого менше, але спокою і комфорту позбавила надовго.
На щастя, переважна більшість наших співгромадян не впала у відчай, не піддалася паніці, а наполегливо стала шукати вихід із ситуації, в якій опинилася, нащупувати, образно кажучи, твердий грунт під ногами, щоб відштовхнутися від нього і торувати стежину до світла в кінці тунелю.
Мені особливо приємно, що серед таких людей чимало друзів нашої газети, які до війни постійно в ній друкувалися, про яких писали журналісти і які нині знаходяться в строю нескорених і незламних, як би пафосно це не звучало.
Серед них – ковельчанка Інгна Михайлова, або Інга Швачка, як вона себе називає в мережі Фейсбук. Постійні читачі «Вістей Ковельщини» пам’ятають її вірші на шпальтах видання, які вражали глибиною думки, щирістю почуттів. Нині пані Інна – активна волонтерка, очолює благодійний рух «Берегині Волині». Учасники цього патріотичного руху, як і сама героїня нашої розповіді, шиють необхідні речі для Збройних Сил України: розгрузки, сумки для індивідуальних аптечок, пристосування для нош тощо.
Але Інна Михайлова, за всієї своєї завантаженості важливою роботою, не полишає літературну творчість. 4 грудня ц. р. в міській Публічній
бібліотеці вона спільно з працівниками установи провела літературні читання і арт-ярмарок «Третя Пречитста» (на світлині – вгорі). Наша талановита землячка читала власні вірші, ділилася думками і враженнями про непрості реалії сучасного життя. Її сердечно привітав настоятель Свято-Андріївського храму, мудра людина і самобутній поет о. Іван Оринчак, інші присутні на творчому вечорі. Завдяки небайдужим ковельчанам, які у той день завітали в бібліотеку, на потреби ЗСУ зібрали понад 4 тисячі гривень. Згодом пані Інна повідомила, кошти витрачені на придбання флісової тканини для светрів і балаклав, замків для сумок медичних нош. Частину коштів, зібраних раніше, за плановано витратити на фурнітуру для светрів.
12 грудня Інга Швачка повідомила: «Стропи для медичних нош уже в мене, можна починати роботу. Дякую духовенству і прихожанам храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ПЦУ за сприяння».
Сумніву немає: все, що запланували «Берегині Волині», вони виконують вчасно і якісно. І тут далеко не другорядну роль відіграватиме Інна Михайлова – патріотка, ентузіастка, небайдужа людина. Коли якось в листування із нею у мережі я висловив жаль, що волонтерка трохи відійшла від співпраці з газетою. Вона запевнила: «Переможемо – і наша співпраця продовжиться!».
Дай, Боже, щоб наша спільна мрія про Перемогу швидше стала реальність.
х х х
Наша газета неодноразово писала про громадського активіста, людину небайдужу, щирого патріота України, педагога високого класу Наталію Тхоржевську з Дубового. Мені імпонує в цій жінці високе почуття громадянського обов’язку, принциповість, непідробне прагнення справедливості, яке вона постійно демонструє у повсякденній діяльності, про що можна розповідати досить багато.
До речі, я добре знав її маму – Софію Пашко, яка тривалий час очолювала одне з кращих колективних господарств Ковельщини – колгосп «Україна», була вмілим організатором і вихователем людей, такою ж чесною і принциповою, якою нині є її донька. Вічна їй пам’ять!
Пані Наталія теж «вся» — у волонтерському русі, який тут носить промовисту назву «Діємо вже!» (на світлині – в центрі). І, справді, судячи з інформації, якою володію, бачу: дубівські громадські активісти – постійно в дії. Ось і нещодавно Наталія Тхоржевська у мережі повідомила: «Завершено чергову волонтерську поїздку на фронт» (Донеччина, Харківщина). Велика подяка – усім, хто долучився, підтримував матеріально, фінансово, морально. Особлива вдячність – водіям громадської організації Віктору Самчуку і Володимиру Босаку».
Волонтерська діяльність дубівських волонтерів не залишилася неміченою: нещодавно їм вручено Почесну грамоту Волинської обласної ради. Як написала пані Наталія, «це подяка нашій громаді – всім і кожному зокрема. Неочікувано, але приємно!».
Наталія Тхоржевська відома, як і палка шанувальниця і популятизаторка українських національних традицій, минувшини рідного краю, активно залучаючи до цієї роботи своїх юних вихованців. Ось і нещодавно в Дубовому відбувся надзвичайно цікавий захід, про який у мережі написано так:
«Перемога – це не тільки збереження територій, а й збереження та утвердження нашої ментальності, національної культури, народних звичаїв і традицій. Тому напередодні свята Андрія Первозванного у нашому волонтерському центрі були Андріївські вечорниці. Формат, насправді, був іншим, аніж в мирний час, але так само дружно дорослі й діти ліпили вареники, кусали калиту, вчили й співали колядки. У залі, що квітла вишиванками, линула щира молитва за Україну, за наших захисників, за Перемогу».
Скажу чесно: тепліше стає на душі у ці холодні грудневі дні, коли дізнаєшся про подібні патріотичні заходи та ще й з участю молоді. Переконуємося ще і ще раз: ворогу нас не перемогти, бо наші люди мають в серці те, що не вмирає – любов до рідної землі, мови, традицій, Церкви. Своїм інтелектом, духовністю, патріотизмом вони в десятки, якщо не сотні разів перевершують недолугих носіїв ідей «руського міра» — убогих і розумом, і вчинками, і бандитськими намірами.
х х х
У своїх нотатках не можу не згадати про волонтерський рух на підтримку України, який набрав розмаху і в сусідніх державах – у першу чергу, в Республіці Польща. Українці, які приїхали сюди після нападу московії, відчули і любов, і повагу, і співчуття з боку наших сусідів-друзів. Із самого початку військових дій до нашої країни вирушили колони з гуманітарною колоною.
Одним з перших, хто також відреагував на виклики воєнного часу, був Хенрик Чеслав Кошьчєльни – людина з великим серцем – громадянин Польщі, Komandor Bractwa Liderуw, Голова міжнародної асоціації журналістів “4 влада”, Голова міжнародного об’єднання “Всеукраїнська асоціація журналістів” , громадський діяч, журналіст та головний редактор видання “4 влада” (на постійній благодійній основі співпрацює з журналістами Регіональних організацій Спілки журналістів України). У тяжких умовах війни він постійно, регулярно забезпечує логістику, переказує з Польщі в Україну такі вкрай необхідні для людей з інвалідністю, поранених бійців, дітей, хворих людей речі : інвалідні візки, харчові, гігієнічні, медичні засоби (включаючи ліки ) та багато інших необхідних предметів (на світлині – внизу).
Турботу пана Хенрика відчули і ми, журналісти «Вістей Ковельщини». Тож щиро дякуємо йому за волонтерську діяльність, бажаємо міцного здоров’я, здійснення всіх планів і задумів». До речі, деякий час тому журналіст-волонтер був у складі делегації, яка завітала у пасажирське депо Ковель, щоб вручити начальнику депо Олександру Стречену високу нагороду, про що наша газета писала. Тож, до нових зустрічей, пане Хенрику! Українці вдячні Вам і Вашим побратимам!
х х х
У коротких нотатках, зрозуміло, неможливо розповісти про всіх прекрасних людей, які за покликом серця і душі включилися у волонтерський рух, багато сил, здоров’я, знань, вміння й досвіду віддають благородній справі. Можу тут ще згадати Ольгу Яренчук, громадського кореспондента «Вістей Ковельщини», прессекретаря ГО «Добродія в дії!», її хх колегу Володимира Кравчука, голову міськрайорганізації Товариства Червоного Хреста України, постійного дописувача газети і ділового партнера редакції Людмилу Стахорську та її посестер-«червонохрестівок», багато інших ентузіастів.
Саме завдяки таким людям наші Герої на фронті почуваються впевненіше, спокійніше, затишніше, тепліше в буквальному і переносному значенні цього слова, адже у них – надійний тил, про деяких представників якого я коротко, але з великою любов’ю написав.
Микола ВЕЛЬМА.
За покликом душі і серця
бібліотеці вона спільно з працівниками установи провела літературні читання і арт-ярмарок «Третя Пречитста» (на світлині – вгорі). Наша талановита землячка читала власні вірші, ділилася думками і враженнями про непрості реалії сучасного життя. Її сердечно привітав настоятель Свято-Андріївського храму, мудра людина і самобутній поет о. Іван Оринчак, інші присутні на творчому вечорі. Завдяки небайдужим ковельчанам, які у той день завітали в бібліотеку, на потреби ЗСУ зібрали понад 4 тисячі гривень. Згодом пані Інна повідомила, кошти витрачені на придбання флісової тканини для светрів і балаклав, замків для сумок медичних нош. Частину коштів, зібраних раніше, за плановано витратити на фурнітуру для светрів.
Волонтерська діяльність дубівських волонтерів не залишилася неміченою: нещодавно їм вручено Почесну грамоту Волинської обласної ради. Як написала пані Наталія, «це подяка нашій громаді – всім і кожному зокрема. Неочікувано, але приємно!».
Залишити коментар