Коли душа не знає спокою
Як ми вже повідомляли, нещодавно в Публічній бібліотеці м. Ковеля відбувся творчий вечір поета-гумориста, члена літературно-мистецького об'єднання "Творчий світ", громадського дописувач газети "Вісті Ковельщини" Віталія Лихобицького.
Відомий на Ковельщині, Волині й в Україні письменник свою зустріч із читачами назвав образно й романтично "Нехай співає знов душа моя!". Творчий захід своїми виступами прикрасив Народний аматорський хор "Вишиванка" Народного дому "Просвіта" (керівник – Олег Корнелюк). У його виконанні, зокрема, прозвучав гімн Ковельщини, слова до якого написав пан Віталій, музику – пан Олег, але який, на жаль так і не затвердила Ковельська районна рада…
Щирі слова вітань з нагоди дня народження, що днями святкував поет, прозвучали з вуст його колег по перу, представників влади і громадськості, активістів бібліотеки і ведучої Ольги Бичковської.
Нових творчих здобутків Віталію Павловичу побажали перший заступник голови Ковельської районної військової адміністрації Галина Коляда, заступник голови районної ради Андрій Броїло, Заслужений працівник культури України Іван Сидорук та інші.
Віталій Лихобицький попросив надрукувати у "Вістях Ковельщини" листа, якого він надіслав редакції, такого змісту:
“Дозвольте за посередництва газети "Вісті Ковельщини" висловити мою вдячність усім, хто мав причетність до проведеного 18 грудня творчого вечора, приуроченого до мого дня народження.
Я щиро дякую Ользі Василівні Бичковській за організацію і проведення цього заходу. Дякую усім присутнім, не знайомим мені, і моїм друзям, знайомим, колегам по товариству "Творчий світ". Я щиро дякую Андрію Петровичу Броїлу, заступнику голови районної ради, Галині Степанівні Коляді, заступнику голови військової адміністрації за їхню особисту присутність. Дякую Ользі Миколаївні Черен, голові райдержадміністрації за розуміння, Руслані Семерей, Миколі Григоровичу Вельмі за вітання.
Вам усім мій уклін! Щиро Вам дякую!
Віталій Лихобицький,
автор творчого вечора,
член товариства
"Творчий світ".
l
Заодно пан Віталій запропонував до друку декілька своїх нових творів, які публікуємо на цій сторінці праворуч.
Наш кор.
На світлинах: під час творчої зустрічі Віталія Лихобицького з читачами.
Як ми вже повідомляли, нещодавно в Публічній бібліотеці м. Ковеля відбувся творчий вечір поета-гумориста, члена літературно-мистецького об'єднання "Творчий світ", громадського дописувач газети "Вісті Ковельщини" Віталія Лихобицького.
Відомий на Ковельщині, Волині й в Україні письменник свою зустріч із читачами назвав образно й романтично "Нехай співає знов душа моя!". Творчий захід своїми виступами прикрасив Народний аматорський хор "Вишиванка" Народного дому "Просвіта" (керівник – Олег Корнелюк). У його виконанні, зокрема, прозвучав гімн Ковельщини, слова до якого написав пан Віталій, музику – пан Олег, але який, на жаль так і не затвердила Ковельська районна рада…
Щирі слова вітань з нагоди дня народження, що днями святкував поет, прозвучали з вуст його колег по перу, представників влади і громадськості, активістів бібліотеки і ведучої Ольги Бичковської.
Нових творчих здобутків Віталію Павловичу побажали перший заступник голови Ковельської районної військової адміністрації Галина Коляда, заступник голови районної ради Андрій Броїло, Заслужений працівник культури України Іван Сидорук та інші.
Віталій Лихобицький попросив надрукувати у "Вістях Ковельщини" листа, якого він надіслав редакції, такого змісту:
“Дозвольте за посередництва газети "Вісті Ковельщини" висловити мою вдячність усім, хто мав причетність до проведеного 18 грудня творчого вечора, приуроченого до мого дня народження.
Я щиро дякую Ользі Василівні Бичковській за організацію і проведення цього заходу. Дякую усім присутнім, не знайомим мені, і моїм друзям, знайомим, колегам по товариству "Творчий світ". Я щиро дякую Андрію Петровичу Броїлу, заступнику голови районної ради, Галині Степанівні Коляді, заступнику голови військової адміністрації за їхню особисту присутність. Дякую Ользі Миколаївні Черен, голові райдержадміністрації за розуміння, Руслані Семерей, Миколі Григоровичу Вельмі за вітання.
Вам усім мій уклін! Щиро Вам дякую!
Віталій Лихобицький,
автор творчого вечора,
член товариства
"Творчий світ".
ххх
Заодно пан Віталій запропонував до друку декілька своїх нових творів, які публікуємо на цій сторінці праворуч.
Наш кор.
На світлинах: під час творчої зустрічі Віталія Лихобицького з читачами.
З Новим Роком!!!
Я щиро бажаю у Новому Році
Сьогодні і завше приємних емоцій.
Хай серце зігріють надія і віра.
Хай славу співають нам кобза і ліра.
Хай Сонечко світить із чистого неба.
У пісні і гуморі буде потреба.
Нехай у життя прийдуть кращі зміни –
Сирени затихли й не рвалися міни.
Хай Бог захистить нашу Матір-планету.
Відверне від людства смертельну ракету.
І хай збереже Він життя для солдата.
Поверне до діток їх рідного тата.
Хай згине навіки оте лихоліття,
Де-хаос, бездушність, грабіж, безробіття.
Хай будуть щасливі онуки і діти:
Було б що поїсти, було б що одіти.
Хай щастя загляне у кожен куточок.
В життя особисте синів наших, дочок.
Хай буде любов наша щирою вічно.
Бажаю розлучень поменше щорічно.
Хай чвари всі згинуть навіки віднині
І злагода буде у кожній родині.
Сердечно хай любить сестра свого брата,
А брат із сестрою – матусю і тата.
Хай збудуться наші одвічні мрії.
На завтрашній день не вмирають надії.
Хай дітки щебечуть, мов птахи в калині.
То ж щастя і радості рідній Волині.
Душа хай співає пісні солов'їні.
То ж Миру і щастя по всій Україні!!!
З життя студентів
Життя студентів –
це дерзання,
Недоспана чудова ніч,
Нові знайомства і зітхання,
З коханням зустріч віч-на-віч.
Хоч хлопців, як-то кажуть, повно,
Неначе бджіл великий рій,
Та він – найкращий, безумовно,
І цей найкращий буде мій.
Думки пливуть, летять тривожно:
Де він тепер і де вона?
Примчалась би, але не можна,
Бо що подумає – хто зна.
Поклала руку попід вушко,
Замріялась, сльоза бринить
І скочується на подушку.
А серце крається й болить.
О, милий мій, всього не знаєш,
Прилинь і я приголублю'.
Чи й правда – ти мене кохаєш,
Чи так, як я тебе люблю?
Скажи, відкрий мені ти душу,
Бо надто хочу знати я...
І я тобі признатись мушу:
"Коханий, я навік твоя".
І він не спить.
Вже серед ночі
Згадав про ту щасливу мить,
Про перси звабливі дівочі,
І серце солодко ятрить.
Солодкий щем – сердечна рана,
Вона спокою не дає.
Прилинь, прилинь, моя кохана
І серденько зціли моє.
І ніч пройшла, і вже – світанок.
Думки полинули у даль.
Всміхається чудовий ранок,
Але в душі тривога й жаль.
Замріявся лише хвилину,
А серце тягне, як магніт.
"Ось зараз я її зустріну
І, просто так, скажу:"Привіт".
Та день настав і знову пари.
Усе доводим до пуття.
Хоч навантаження під хмари, –
Вивчаєм правила життя
Ті, що стоять вже на порозі,
У нашій хаті. Також – ті,
Що десь ідуть ще по дорозі,
Що виникатимуть в житті.
Дерзайте, поки ще студенти,
Науку йти у майбуття.
Не всім же йти у президенти,
Та всім іти нам у Життя.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Коли душа не знає спокою
“Дозвольте за посередництва газети "Вісті Ковельщини" висловити мою вдячність усім, хто мав причетність до проведеного 18 грудня творчого вечора, приуроченого до мого дня народження. 
Я щиро бажаю у Новому Році 
Життя студентів – 
Залишити коментар