Повідомлення в номер / Тростина – символ аристократизму

Чудовим статусним аксесуаром аристократичного характеру у XVIII-XIX століттях була тростина, яка об'єднувала у собі функцію надійної опори та модного аксесуару. Кілька століть тому вийти на вулицю чи з'явитися в пристойному товаристві без тростини  вважалося для чоловіка верхом непристойності.

Тростини робили для всіх і кожного, ховаючи всередині все те, на що вистачало фантазії: клинки, шпаги, парасольки, лорнети, гребінці, пульверизатори для парфумів, підзорні труби, складні лінійки, компаси, годинники тощо. Письменники та художники ховали в тростину пензлі та олівці, музиканти носили ноти, а лікарі – бинти, ліки, скальпелі, шприци.

Існували навіть спеціальні тростини для відвідування театру (в рукоятку вставлявся свисток для "вітання" не дуже талановитих акторів).

Головна мета такого виробу – доповнення образу свого власника. Крім того, тростина приносила додаткові зручності. Нею, зокрема, можна було стукати у вхідні двері, відбиватися від собак і використовувати для самозахисту  від недоброзичливих людей на вулицях у провулках.

У середньовіччі цей аксесуар став символом найвищої військової посади: саме наявністю тростини офіцери відрізнялися від рядових. Серед знаті палиця використовувалася як атрибут високого становища, її вартість могла дорівнювати родинному стану. Тростина переходила у спадок дітям та онукам. Вона була не лише деталлю гардеробу, а й предметом колекцій: тростини привозили з далеких поїздок та замовляли у найкращих майстрів. Найвідомішою була колекція тростин французького письменника Вольтера, що налічувала 121 предмет.

Втім, це стосується чоловічих палиць. Витонченим, модним жіночим аксесуаром довгий час служила тоненька тростинка. Вона допомагала впоратися з чудернацьким і доволі незручним вбранням з великим криноліном і зберігати рівновагу під час елегантної ходи. Появу жіночих тростин пов'язують з модою на високі підпори. 

Ходити у взутті на високих підборах було не дуже зручно, тому жінки допомагали собі тростиною. Декоративна функція була головною. Окрім опори, тростина слугувала ще й сумочкою: у неї можна було сховати носову хустину, парфуми, любовні листи та інші жіночі дрібниці.

Правила етикету для джентльменів забороняли розмахувати тростиною на вулиці і носити її під пахвою, адже так можна було випадково зачепити людину, що проходить повз. Непристойним вважалося використання тростини не за призначенням – наприклад, як указку в музеї. Ці правила актуальні й сьогодні.

У наші дні акценти змінилися. Сьогодні людина з палицею, якщо, звичайно у неї немає проблем зі здоров'ям, – це або епатажний представник богеми, або справжній поціновувач статусних колекційних речей, аристократ по життю та дворянин за духом. Незважаючи на те, що тростина вийшла з активного повсякденного  користування, вона залишилася аксесуаром, здатним наголосити на непересічності стилю.

В експозиції Ковельського історичного музею представлена тростина, що належала  лікарю-дерматологу Освальду Ернестовичу Міллеру (1896-1951), який був німцем за походженням, працював у шкірно-венерологічному диспансері (на світлині). 

Музейний експонат – це вишукана тростина ручної роботи, яка складається із наступних елементів: стовбура (шафта), наконечника і ручки (набалдашника). Виготовлена із бамбуку, легка, із гладкою поверхнею, покритою блиском, що надає деревині блиску. Внизу прикріплений металевий обідок шириною 4 см. Тростину вінчає ручка оригінальної форми  у вигляді вирізьбленої голови змії, що символізує мудрість і спокій, переродження і лікування. 

У всі часи найпопулярнішими вважалися рукояті у вигляді пташиної чи звірячої голови. Така рукоятка втілювала у собі харизму тварини, у вигляді якої вона виконана: силу та владу лева, мудрість орла, спритність пантери.

Мирослава МОРОЗ.

Чудовим статусним аксесуаром аристократичного характеру у XVIII-XIX століттях була тростина, яка об'єднувала у собі функцію надійної опори та модного аксесуару. Кілька століть тому вийти на вулицю чи з'явитися в пристойному товаристві без тростини  вважалося для чоловіка верхом непристойності.

Тростини робили для всіх і кожного, ховаючи всередині все те, на що вистачало фантазії: клинки, шпаги, парасольки, лорнети, гребінці, пульверизатори для парфумів, підзорні труби, складні лінійки, компаси, годинники тощо. Письменники та художники ховали в тростину пензлі та олівці, музиканти носили ноти, а лікарі – бинти, ліки, скальпелі, шприци.

Існували навіть спеціальні тростини для відвідування театру (в рукоятку вставлявся свисток для "вітання" не дуже талановитих акторів).

Головна мета такого виробу – доповнення образу свого власника. Крім того, тростина приносила додаткові зручності. Нею, зокрема, можна було стукати у вхідні двері, відбиватися від собак і використовувати для самозахисту  від недоброзичливих людей на вулицях у провулках.

У середньовіччі цей аксесуар став символом найвищої військової посади: саме наявністю тростини офіцери відрізнялися від рядових. Серед знаті палиця використовувалася як атрибут високого становища, її вартість могла дорівнювати родинному стану. Тростина переходила у спадок дітям та онукам. Вона була не лише деталлю гардеробу, а й предметом колекцій: тростини привозили з далеких поїздок та замовляли у найкращих майстрів. Найвідомішою була колекція тростин французького письменника Вольтера, що налічувала 121 предмет.

Втім, це стосується чоловічих палиць. Витонченим, модним жіночим аксесуаром довгий час служила тоненька тростинка. Вона допомагала впоратися з чудернацьким і доволі незручним вбранням з великим криноліном і зберігати рівновагу під час елегантної ходи. Появу жіночих тростин пов'язують з модою на високі підпори. 

Ходити у взутті на високих підборах було не дуже зручно, тому жінки допомагали собі тростиною. Декоративна функція була головною. Окрім опори, тростина слугувала ще й сумочкою: у неї можна було сховати носову хустину, парфуми, любовні листи та інші жіночі дрібниці.

Правила етикету для джентльменів забороняли розмахувати тростиною на вулиці і носити її під пахвою, адже так можна було випадково зачепити людину, що проходить повз. Непристойним вважалося використання тростини не за призначенням – наприклад, як указку в музеї. Ці правила актуальні й сьогодні.

У наші дні акценти змінилися. Сьогодні людина з палицею, якщо, звичайно у неї немає проблем зі здоров'ям, – це або епатажний представник богеми, або справжній поціновувач статусних колекційних речей, аристократ по життю та дворянин за духом. Незважаючи на те, що тростина вийшла з активного повсякденного  користування, вона залишилася аксесуаром, здатним наголосити на непересічності стилю.

В експозиції Ковельського історичного музею представлена тростина, що належала  лікарю-дерматологу Освальду Ернестовичу Міллеру (1896-1951), який був німцем за походженням, працював у шкірно-венерологічному диспансері (на світлині). 

Музейний експонат – це вишукана тростина ручної роботи, яка складається із наступних елементів: стовбура (шафта), наконечника і ручки (набалдашника). Виготовлена із бамбуку, легка, із гладкою поверхнею, покритою блиском, що надає деревині блиску. Внизу прикріплений металевий обідок шириною 4 см. Тростину вінчає ручка оригінальної форми  у вигляді вирізьбленої голови змії, що символізує мудрість і спокій, переродження і лікування. 

У всі часи найпопулярнішими вважалися рукояті у вигляді пташиної чи звірячої голови. Така рукоятка втілювала у собі харизму тварини, у вигляді якої вона виконана: силу та владу лева, мудрість орла, спритність пантери.

Мирослава МОРОЗ.

Чудовим статусним аксесуаром аристократичного характеру у XVIII-XIX століттях була тростина, яка об'єднувала у собі функцію надійної опори та модного аксесуару. Кілька століть тому вийти на вулицю чи з'явитися в пристойному товаристві без тростини  вважалося для чоловіка верхом непристойності.

Тростини робили для всіх і кожного, ховаючи всередині все те, на що вистачало фантазії: клинки, шпаги, парасольки, лорнети, гребінці, пульверизатори для парфумів, підзорні труби, складні лінійки, компаси, годинники тощо. Письменники та художники ховали в тростину пензлі та олівці, музиканти носили ноти, а лікарі – бинти, ліки, скальпелі, шприци.

Існували навіть спеціальні тростини для відвідування театру (в рукоятку вставлявся свисток для "вітання" не дуже талановитих акторів).

Головна мета такого виробу – доповнення образу свого власника. Крім того, тростина приносила додаткові зручності. Нею, зокрема, можна було стукати у вхідні двері, відбиватися від собак і використовувати для самозахисту  від недоброзичливих людей на вулицях у провулках.

У середньовіччі цей аксесуар став символом найвищої військової посади: самефЧудовим статусним аксесуаром аристократичного характеру у XVIII-XIX століттях була тростина, яка об'єднувала у собі функцію надійної опори та модного аксесуару. Кілька століть тому вийти на вулицю чи з'явитися в пристойному товаристві без тростини  вважалося для чоловіка верхом непристойності.

Тростини робили для всіх і кожного, ховаючи всередині все те, на що вистачало фантазії: клинки, шпаги, парасольки, лорнети, гребінці, пульверизатори для парфумів, підзорні труби, складні лінійки, компаси, годинники тощо. Письменники та художники ховали в тростину пензлі та олівці, музиканти носили ноти, а лікарі – бинти, ліки, скальпелі, шприци.

Існували навіть спеціальні тростини для відвідування театру (в рукоятку вставлявся свисток для "вітання" не дуже талановитих акторів).

Головна мета такого виробу – доповнення образу свого власника. Крім того, тростина приносила додаткові зручності. Нею, зокрема, можна було стукати у вхідні двері, відбиватися від собак і використовувати для самозахисту  від недоброзичливих людей на вулицях у провулках.

У середньовіччі цей аксесуар став символом найвищої військової посади: саме наявністю тростини офіцери відрізнялися від рядових. Серед знаті палиця використовувалася як атрибут високого становища, її вартість могла дорівнювати родинному стану. Тростина переходила у спадок дітям та онукам. Вона була не лише деталлю гардеробу, а й предметом колекцій: тростини привозили з далеких поїздок та замовляли у найкращих майстрів. Найвідомішою була колекція тростин французького письменника Вольтера, що налічувала 121 предмет.

Втім, це стосується чоловічих палиць. Витонченим, модним жіночим аксесуаром довгий час служила тоненька тростинка. Вона допомагала впоратися з чудернацьким і доволі незручним вбранням з великим криноліном і зберігати рівновагу під час елегантної ходи. Появу жіночих тростин пов'язують з модою на високі підпори. 

Ходити у взутті на високих підборах було не дуже зручно, тому жінки допомагали собі тростиною. Декоративна функція була головною. Окрім опори, тростина слугувала ще й сумочкою: у неї можна було сховати носову хустину, парфуми, любовні листи та інші жіночі дрібниці.

Правила етикету для джентльменів забороняли розмахувати тростиною на вулиці і носити її під пахвою, адже так можна було випадково зачепити людину, що проходить повз. Непристойним вважалося використання тростини не за призначенням – наприклад, як указку в музеї. Ці правила актуальні й сьогодні.

У наші дні акценти змінилися. Сьогодні людина з палицею, якщо, звичайно у неї немає проблем зі здоров'ям, – це або епатажний представник богеми, або справжній поціновувач статусних колекційних речей, аристократ по життю та дворянин за духом. Незважаючи на те, що тростина вийшла з активного повсякденного  користування, вона залишилася аксесуаром, здатним наголосити на непересічності стилю.

В експозиції Ковельського історичного музею представлена тростина, що належала  лікарю-дерматологу Освальду Ернестовичу Міллеру (1896-1951), який був німцем за походженням, працював у шкірно-венерологічному диспансері (на світлині). 

Музейний експонат – це вишукана тростина ручної роботи, яка складається із наступних елементів: стовбура (шафта), наконечника і ручки (набалдашника). Виготовлена із бамбуку, легка, із гладкою поверхнею, покритою блиском, що надає деревині блиску. Внизу прикріплений металевий обідок шириною 4 см. Тростину вінчає ручка оригінальної форми  у вигляді вирізьбленої голови змії, що символізує мудрість і спокій, переродження і лікування. 

У всі часи найпопулярнішими вважалися рукояті у вигляді пташиної чи звірячої голови. Така рукоятка втілювала у собі харизму тварини, у вигляді якої вона виконана: силу та владу лева, мудрість орла, спритність пантери.

Мирослава МОРОЗ. наявністю тростини офіцери відрізнялися від рядових. Серед знаті палиця використовувалася як атрибут високого становища, її вартість могла дорівнювати родинному стану. Тростина переходила у спадок дітям та онукам. Вона була не лише деталлю гардеробу, а й предметом колекцій: тростини привозили з далеких поїздок та замовляли у найкращих майстрів. Найвідомішою була колекція тростин французького письменника Вольтера, що налічувала 121 предмет.

Втім, це стосується чоловічих палиць. Витонченим, модним жіночим аксесуаром довгий час служила тоненька тростинка. Вона допомагала впоратися з чудернацьким і доволі незручним вбранням з великим криноліном і зберігати рівновагу під час елегантної ходи. Появу жіночих тростин пов'язують з модою на високі підпори. 

Ходити у взутті на високих підборах було не дуже зручно, тому жінки допомагали собі тростиною. Декоративна функція була головною. Окрім опори, тростина слугувала ще й сумочкою: у неї можна було сховати носову хустину, парфуми, любовні листи та інші жіночі дрібниці.

Правила етикету для джентльменів забороняли розмахувати тростиною на вулиці і носити її під пахвою, адже так можна було випадково зачепити людину, що проходить повз. Непристойним вважалося використання тростини не за призначенням – наприклад, як указку в музеї. Ці правила актуальні й сьогодні.

У наші дні акценти змінилися. Сьогодні людина з палицею, якщо, звичайно у неї немає проблем зі здоров'ям, – це або епатажний представник богеми, або справжній поціновувач статусних колекційних речей, аристократ по життю та дворянин за духом. Незважаючи на те, що тростина вийшла з активного повсякденного  користування, вона залишилася аксесуаром, здатним наголосити на непересічності стилю.

В експозиції Ковельського історичного музею представлена тростина, що належала  лікарю-дерматологу Освальду Ернестовичу Міллеру (1896-1951), який був німцем за походженням, працював у шкірно-венерологічному диспансері (на світлині). 

Музейний експонат – це вишукана тростина ручної роботи, яка складається із наступних елементів: стовбура (шафта), наконечника і ручки (набалдашника). Виготовлена із бамбуку, легка, із гладкою поверхнею, покритою блиском, що надає деревині блиску. Внизу прикріплений металевий обідок шириною 4 см. Тростину вінчає ручка оригінальної форми  у вигляді вирізьбленої голови змії, що символізує мудрість і спокій, переродження і лікування. 

У всі часи найпопулярнішими вважалися рукояті у вигляді пташиної чи звірячої голови. Така рукоятка втілювала у собі харизму тварини, у вигляді якої вона виконана: силу та владу лева, мудрість орла, спритність пантери.