Повідомлення в номер / Життєва дорога ветерана

У ці святкові Різдвяні дні відзначив свій 101-й день народження ветеран Другої світової війни, житель Любомля Петро Гнатович Барановський.

Теплі, щирі слова вітань в цей день Петру Гнатовичу висловили голова Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен, Любомльський міський голова Віктор Ющук, Вишнівський сільський голова Віктор Сущик, колектив лікарів Любомльської лікарні, учасники народного аматорського хору ветеранів війни та праці "Осіннє золото", рідні, близькі, друзі, колеги. 

Голова Любомльської ветеранської організації Петро Мохнюк розповів про життєвий трудовий шлях ювіляра, бо "101 — і туди, і назад 101". Присутні подякували ветерану за життєву мудрість, любов до життя та людей, активну громадську позицію. А сам Петро Гнатович, враз помолодшавши, приймав вітання та теплі слова на свою адресу.

Ні, то не зима, то — золота осінь, щедра на добро. Бо його біографія — це чудова книга про гідного сина України, історія нашого краю.

Коли смертельні роки війни впали на нашу землю, Петро Гнатович боронив її від німецько-фашистських загарбників, крокуючи фронтовими дорогами Першого Українського фронту.

Після війни довелося пройти усі щаблі повоєнної науки. Мирне життя вимагало мирних професій, то ж після заводу металевих конструкцій у м. Золотоноші приїхав на Волинь (додому), а тут роботи багато. Призначили завідуючим фінвідділу, головою планової комісії, а коли почали організовуватись колгоспи, багато років поспіль піднімав колгоспне виробництво. Довелося працювати директором контори з відгодівлі худоби, а ще — директором Любомльського ринку.

Мав дуже гарну, розуміючу дружину Софію. Вона, хоч працювала теж на відповідальній роботі (зав. фінвідділом у Шацьку), але розуміла мою зайнятість, так що тил був добрим, надійним. Виховали двох доньок. Неля — художник, талановита, відома. Майя — медпрацівник. Дружина, на жаль, ось уже 17 років як відійшла у засвіти, а я радію онукам та правнукам. То моя гордість, моє багатство!".

Петро Гнатович завжди брав активну участь у громадському житті Любомля. Тож, вийшовши на заслужений відпочинок, очолив ветеранську організацію. Знайшов розуміння, однодумців та підтримку з боку місцевої влади, особливо — міського голови Петра Мохнюка (який, до речі, 35 років займав посаду міського голови). Разом створили хор, і всі роки є незмінними його учасниками та солістами. То ж і того святкового дня ветеран співав, разом колядували. 

Своєю чесною та самовідданою працею, високими моральними якостями, активною громадською позицією Петро Гнатович заслужив повагу і авторитет серед ветеранів та жителів краю. Ніколи не нарікав на свою не завжди легку життєву долю.

"Тільки шкода, що ворог топче нашу землю, — схвильовано говорить ювіляр, — вбиває наших дітей, грабує, нівечить міста. Але я вірю: настане мир, і буде нова наша Україна, наші діти, онуки матимуть свою державу".

З нагоди дня народження гості вручали ветерану подяки, грамоти, квіти, подарунки, як годиться, адресували слова подяки і шани за багаторічну сумлінну працю, за приклад людяності, мужності, сили волі та порядності.

Звертаючись до Петра Гнатовича, Ольга Черен побажала ювіляру міцного здоров'я, Перемоги, миру та спокою, поваги від рідних і близьких, родинного тепла і затишку.

Валентина СІЧКАР,

голова Ковельської районної ветеранської організації.

У ці святкові Різдвяні дні відзначив свій 101-й день народження ветеран Другої світової війни, житель Любомля Петро Гнатович Барановський.

Теплі, щирі слова вітань в цей день Петру Гнатовичу висловили голова Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен, Любомльський міський голова Віктор Ющук, Вишнівський сільський голова Віктор Сущик, колектив лікарів Любомльської лікарні, учасники народного аматорського хору ветеранів війни та праці "Осіннє золото", рідні, близькі, друзі, колеги. 

Голова Любомльської ветеранської організації Петро Мохнюк розповів про життєвий трудовий шлях ювіляра, бо "101 — і туди, і назад 101". Присутні подякували ветерану за життєву мудрість, любов до життя та людей, активну громадську позицію. А сам Петро Гнатович, враз помолодшавши, приймав вітання та теплі слова на свою адресу.

Ні, то не зима, то — золота осінь, щедра на добро. Бо його біографія — це чудова книга про гідного сина України, історія нашого краю.

Коли смертельні роки війни впали на нашу землю, Петро Гнатович боронив її від німецько-фашистських загарбників, крокуючи фронтовими дорогами Першого Українського фронту.

Після війни довелося пройти усі щаблі повоєнної науки. Мирне життя вимагало мирних професій, то ж після заводу металевих конструкцій у м. Золотоноші приїхав на Волинь (додому), а тут роботи багато. Призначили завідуючим фінвідділу, головою планової комісії, а коли почали організовуватись колгоспи, багато років поспіль піднімав колгоспне виробництво. Довелося працювати директором контори з відгодівлі худоби, а ще — директором Любомльського ринку.

Мав дуже гарну, розуміючу дружину Софію. Вона, хоч працювала теж на відповідальній роботі (зав. фінвідділом у Шацьку), але розуміла мою зайнятість, так що тил був добрим,надійним. Виховали двох доньок. Неля — художник, талановита, відома. Майя — медпрацівник. Дружина, на жаль, ось уже 17 років як відійшла у засвіти, а я радію онукам та правнукам. То моя гордість, моє багатство!".

Петро Гнатович завжди брав активну участь у громадському житті Любомля. Тож, вийшовши на заслужений відпочинок, очолив ветеранську організацію. Знайшов розуміння, однодумців та підтримку з боку місцевої влади, особливо — міського голови Петра Мохнюка (який, до речі, 35 років займав посаду міського голови). Разом створили хор, і всі роки є незмінними його учасниками та солістами. То ж і того святкового дня ветеран співав, разом колядували. 

Своєю чесною та самовідданою працею, високими моральними якостями, активною громадською позицією Петро Гнатович заслужив повагу і авторитет серед ветеранів та жителів краю. Ніколи не нарікав на свою не завжди легку життєву долю.

"Тільки шкода, що ворог топче нашу землю, — схвильовано говорить ювіляр, — вбиває наших дітей, грабує, нівечить міста. Але я вірю: настане мир, і буде нова наша Україна, наші діти, онуки матимуть свою державу".

З нагоди дня народження гості вручали ветерану подяки, грамоти, квіти, подарунки, як годиться, адресували слова подяки і шани за багаторічну сумлінну працю, за приклад людяності, мужності, сили волі та порядності.

Звертаючись до Петра Гнатовича, Ольга Черен побажала ювіляру міцного здоров'я, Перемоги, миру та спокою, поваги від рідних і близьких, родинного тепла і затишку.