Слово – теж його зброя
Як же солодко спалось... Ох, як мені солодко спалось!
Мов ті лебеді білі пливли в голові моїй сни.
І не вірилось ще, і зовсім тоді не гадалось,
Що війна нас розбудить за декілька днів до весни.
Задзвонив телефон, далі звичне вже – кава, робота,
Подивився новини, про що пишуть ті брехуни.
Та на кожному сайті: "Полізли до нас із болота..."
Ті, що були сусідами декілька днів до весни.
Подзвонила матуся, що брату повістку вручають,
Через кілька годин і мені вже привезли вони.
До батьківського дому стежками, що не заростають,
Я поїхав з роботи за декілька днів до весни.
Обійнявши дружину, батьків та доньку на прощання,
Взявши речі в рюкзак, на дорогу присіли сини,
Україна в серцях, наче перше і справжнє кохання,
Тому стали на захист за декілька днів до весни.
Далі ночі безсонні, окопи, пости, автомати,
Сніг чи дощ...Та байдуже, от тільки б не було війни,
Подолаємо все, аби тільки не плакала мати,
І не гинули люди за декілька днів до весни...
Пролетів уже рік, а в душі моїй досі є лютий,
І щоночі в очах ще з'являються страшні ті сни,
Як ховали ми друзів. Ніхто з них не стане забутий!
Буде в нас Перемога, а поки ще – мить до весни...
Павло Мельник.
Як же солодко спалось... Ох, як мені солодко спалось!
Мов ті лебеді білі пливли в голові моїй сни.
І не вірилось ще, і зовсім тоді не гадалось,
Що війна нас розбудить за декілька днів до весни.
Задзвонив телефон, далі звичне вже – кава, робота,
Подивився новини, про що пишуть ті брехуни.
Та на кожному сайті: "Полізли до нас із болота..."
Ті, що були сусідами декілька днів до весни.
Подзвонила матуся, що брату повістку вручають,
Через кілька годин і мені вже привезли вони.
До батьківського дому стежками, що не заростають,
Я поїхав з роботи за декілька днів до весни.
Обійнявши дружину, батьків та доньку на прощання,
Взявши речі в рюкзак, на дорогу присіли сини,
Україна в серцях, наче перше і справжнє кохання,
Тому стали на захист за декілька днів до весни.
Далі ночі безсонні, окопи, пости, автомати,
Сніг чи дощ...Та байдуже, от тільки б не було війни,
Подолаємо все, аби тільки не плакала мати,
І не гинули люди за декілька днів до весни...
Пролетів уже рік, а в душі моїй досі є лютий,
І щоночі в очах ще з'являються страшні ті сни,
Як ховали ми друзів. Ніхто з них не стане забутий!
Буде в нас Перемога, а поки ще – мить до весни...
Павло Мельник.
Вірш, який ми пропонуємо увазі читачів газети, написаний військовослужбовцем Збройних Сил України, нашим земляком Павлом Мельником. Він добре знайомий шанувальникам газети, адже тут неодноразово друкувалася поезія пана Павла, педагога за фахом.
У мережі Фейсбук у Павла Мельника є своя група, яка так і називається "Творчість Павла Мельника". З профілю автора довідуємося, що навчався у Ковельській ЗОШ №10, має сім'ю, нині зі зброєю в руках стоїть на варті суверенітету і територіальної цілісності України.
Поетичний твір "За декілька днів до весни", яким нещодавно поділився з шанувальниками його творчості, особисто мене зачепив за живе, і я негайно написав у мережі декілька днів тому: "Щира, душевна поезія! Дякую! З Вашого дозволу надрукуємо в газеті, яка, всупереч усьому, виходить!".
Відповідь не забарилась: "Вам дякую за те, що робите у цей складний час!".
Слова воїна-поета не залишили байдужими й інших користувачів інтернету. Ось що написали деякі з них у своїх коментарях: "Нехай наступним шедевром буде "За декілька днів до Перемоги”, а всі ангели тримають долоні над Вашими головами. Повертайтеся живими і здоровими з Перемогою!" (Марія Андрухів).
"Серце плаче від жалю. Як хочеться, щоб ця весна принесла спокій, мир. Нехай лелеки на своїх крилах принесуть Україні Перемогу! Нехай береже Вас Господь!" (Любов Шидловська).
"Щемлива поезія! Вражає і проникає в душу. Сильно! Бережіть себе, Павле! Нехай Господь благословляє Вас і усіх наших Захисників! Молимося за щасливе повернення наших незламних Героїв! Спасибі Вам за дивовижну поезію-шедевр!" (Надія Крег).
"Так, уже й пролетів цей рік – рік болю, тривоги, страждань. А в душі так і залишився лютий. В серцях – лише надія на Бога, на воїнів – наших Ангелів-охоронців і віра у світлу Перемогу України!" (Неоніла Дмитрук).
Подібних відгуків-коментарів – десятки, як, зрештою, під кожною публікацією пана Павла у мережі – як поетичною, так і прозовою. Слово нашого земляка зворушує, кличе до боротьби. Значення такого проникливого слова важко переоцінити у цей важкий воєнний час. Тому можна лишень подякувати Павлу Мельнику за те, що він захищає Україну, тримаючи, образно кажучи, в одній руці зброю, а в другій – письменницьке "перо".
Тож нехай щастить йому надалі завжди і в усьому, нехай швидше настане довгоочікувана Перемога, нехай і він, і його побратими живими й здоровими повернуться додому!
Користуючись нагодою, щиросердно вітаємо пана Павла і всіх, хто цінує, любить і шанує милозвучне українське Слово, з Міжнародним днем рідної мови, який відзначатимемо 21 лютого!
Микола ВЕЛЬМА.
Слово – теж його зброя
Залишити коментар