Великий українець Агатангел Кримський
"Тепер я ніколи не зверну з української стежки, чужинець зроду, я вже вічно буду українцем".
Агатангел КРИМСЬКИЙ.
Ім’я Агатангела Кримського занесено до переліку видатних діячів світової культури Генеральною Асамблеєю ЮНЕСКО.
Багатогранність його таланту і лінгвістичних можливостей вражає. Поліглот і перекладач знав понад 60 мов. Був одним із фундаторів Академії наук України (1918 р).
Походив він із роду татар по батьковій лінії, з польського роду – по материнській.
Сім’я проживала в Білорусії а згодом переїхала на Волинь, де 15 січня 1871 року в м. Володимирі-Волинському народився Агатангел.
Ріс він у російськомовному середовищі. Батько був вчителем російської історії та географії. Мова в домі панувала московська, а атмосфера – імперська. Однак в житті його сталася подія, яка вплинула на світогляд, дала внутрішній стержень і усвідомлення того, що він ніколи не зійде з українського шляху.
Навчання в Колегії Галагана подарувало йому зустріч з викладачем, видатним українським мовознавцем і активним діячем громадського руху України Павлом Житецьким. Знавець багатьох мов, перший дослідник Пересопницького Євангелія дав таку настанову своєму найкращому учневі: "Якщо хочете працювати для українського народу, станьте першокласним вченим і пишіть ваші праці по-українському, тоді мимоволі й чужі вивчатимуть українську мову, щоб знайомитися з вашими працями".
Любов до України пробуджували також і твори Ю. Федьковича. "І от узяв я якось повісті Федьковича ...і мене ніби нове світло осяяло... Я жадібно ухопився за українство. Кожну вільну від офіційних занять часину я присвячував Україні", – писав він.
Найбільш свідомо відчув себе українцем Агатангел у Москві, і казав, цитуючи А. Міцкевича, що Батьківщину як здоров'я оцінюєш лиш тоді, як втрачаєш. Перебуваючи в Москві, він передплачує галицькі україномовні видання й стає навіть дописувачем до тих видань, оскільки Галичина не підпадала під дію Емського указу, який діяв у Великій Україні. Тут існувала заборона на видання україномовних наукових праць, сценічних вистав українською мовою, українських пісень, виголошення церковних проповідей українською мовою, хрещення українськими іменами.
Агатангел Кримський вважав, що українство і слугування національній ідеї на духовному рівні є визначальне. "Український націоналізм – це право українського народу на його землю, облиту його потом і кров’ю, право на роботу, право на власне самовизначення", – говорив він.
Багата творча спадщина А. Кримського. Він – автор понад тисячі монографій, підручників, посібників, збірників. Оскільки, "першою ознакою нації є мова, то починати цю мову потрібно із словника", – вважав вчений. Тому разом з С. Єфремовим з 1924-1933 рр. він працює над укладанням словника живої української мови. Саме цей словник став причиною активних дій влади проти науковця. Його звинуватили у буржуазному націоналізмі, за що пізніше винесли смертний вирок.
В 30-х роках вченого усувають від науково-педагогічної роботи, забороняють друк його праць. Влітку 1941 р. Агатангела Кримського заарештовують і вивозять в м. Кустанай, де він помер в січні 1942 р.
Великий татарин, не маючи ні краплі української крові, став Великим українцем. Він з далечі років вчить українців бути УКРАЇНЦЯМИ, пишатися цим і боротися за право гордитися своєю національністю.
Лілія ЄГОРОВА,
Надія ФЕЩУК.
Ковельський осередок
"Союзу Українок".
"Тепер я ніколи не зверну з української стежки, чужинець зроду, я вже вічно буду українцем".
Агатангел КРИМСЬКИЙ.
Ім’я Агатангела Кримського занесено до переліку видатних діячів світової культури Генеральною Асамблеєю ЮНЕСКО.
Багатогранність його таланту і лінгвістичних можливостей вражає. Поліглот і перекладач знав понад 60 мов. Був одним із фундаторів Академії наук України (1918 р).
Походив він із роду татар по батьковій лінії, з польського роду – по материнській.
Сім’я проживала в Білорусії а згодом переїхала на Волинь, де 15 січня 1871 року в м. Володимирі-Волинському народився Агатангел.
Ріс він у російськомовному середовищі. Батько був вчителем російської історії та географії. Мова в домі панувала московська, а атмосфера – імперська. Однак в житті його сталася подія, яка вплинула на світогляд, дала внутрішній стержень і усвідомлення того, що він ніколи не зійде з українського шляху.
Навчання в Колегії Галагана подарувало йому зустріч з викладачем, видатним українським мовознавцем і активним діячем громадського руху України Павлом Житецьким. Знавець багатьох мов, перший дослідник Пересопницького Євангелія дав таку настанову своєму найкращому учневі: "Якщо хочете працювати для українського народу, станьте першокласним вченим і пишіть ваші праці по-українському, тоді мимоволі й чужі вивчатимуть українську мову, щоб знайомитися з вашими працями".
Любов до України пробуджували також і твори Ю. Федьковича. "І от узяв я якось повісті Федьковича ...і мене ніби нове світло осяяло... Я жадібно ухопився за українство. Кожну вільну від офіційних занять часину я присвячував Україні", – писав він.
Найбільш свідомо відчув себе українцем Агатангел у Москві, і казав, цитуючи А. Міцкевича, що Батьківщину як здоров'я оцінюєш лиш тоді, як втрачаєш. Перебуваючи в Москві, він передплачує галицькі україномовні видання й стає навіть дописувачем до тих видань, оскільки Галичина не підпадала під дію Емського указу, який діяв у Великій Україні. Тут існувала заборона на видання україномовних наукових праць, сценічних вистав українською мовою, українських пісень, виголошення церковних проповідей українською мовою, хрещення українськими іменами.
Агатангел Кримський вважав, що українство і слугування національній ідеї на духовному рівні є визначальне. "Український націоналізм – це право українського народу на його землю, облиту його потом і кров’ю, право на роботу, право на власне самовизначення", – говорив він.
Багата творча спадщина А. Кримського. Він – автор понад тисячі монографій, підручників, посібників, збірників. Оскільки, "першою ознакою нації є мова, то починати цю мову потрібно із словника", – вважав вчений. Тому разом з С. Єфремовим з 1924-1933 рр. він працює над укладанням словника живої української мови. Саме цей словник став причиною активних дій влади проти науковця. Його звинуватили у буржуазному націоналізмі, за що пізніше винесли смертний вирок.
В 30-х роках вченого усувають від науково-педагогічної роботи, забороняють друк його праць. Влітку 1941 р. Агатангела Кримського заарештовують і вивозять в м. Кустанай, де він помер в січні 1942 р.
Великий татарин, не маючи ні краплі української крові, став Великим українцем. Він з далечі років вчить українців бути УКРАЇНЦЯМИ, пишатися цим і боротися за право гордитися своєю національністю.
Лілія ЄГОРОВА, Надія ФЕЩУК. Ковельський осередок "Союзу Українок".
Великий українець Агатангел Кримський
Залишити коментар