Порятуй, Боже, від таких «братів»!
Легко жити, коли в тебе гарні сусіди. Україні не пощастило. Століттями їй сусіди своєю заздрістю не дають спокійно жити. Минулого року путін заявив, що українці й росіяни — один нарід, навіть брати, але не минуло й пів року, як пішов вбивати брата. Ото «брат» знайшовся! У цих брехунів така поведінка на генетичному рівні з давніх часів.
Всі чули про святого Олександра Невського, який жив на початку ХІІІ століття. Цікава у нього біографія. Життя збіглося з початком окупації татарською ордою (термін «монголо-татарська орда» ввели в ХІХ столітті) наших земель. Він вирішив, що краще не боротися, а підкоритися. Відтак «вліз» у довіру до татар: хана батьком називав, сина хана – братом. Рідний батько в спадщину йому дав Київське князівство, але воно татарами було практично знищеним, й відбудовувати його він не захотів.
А в молодшого брата Андрія було багате Володимиро-Суздальське князівство. Ось Олександр і нашептав хану, що брат не доплачує татарам данину. Звісно, що хан вислав військо покарати князя. Андрій змушений був втікати у Швецію. Татари не знали про існування Новгорода, а він спрямував збирачів податі до Новгорода. Новгородці їх вигнали. Тоді той військом пішов війною на Новгород. Багато перебив новгородців й змусив їх платити данину. Ось такий був цей святий! Народ свій не жалів та й брата готовий був знищити. Рабська душа!
Галицько-Волинським князівством правив Великий князь Данило Галицький, який зрозумів загрозу від татар й робив все, щоб укласти союз з європейських держав та дати відсіч татарам. Але європейські держави «молотили» один одного за клапоть землі й не розуміли, який ворог наближається зі Сходу.
Данило звернувся до Папи Римського Інокентія ІV з пропозицією організувати хрестовий похід проти татар. Папа Римський зажадав від Великого князя прийняти католицтво й стати королем.
Данило Галицький відмовився від цього. Його переконували, що потрібно стати королем й бути рівним європейським монархам, тоді вони підуть за ним.
Присланий папою нунцій коронував Данила. Але європейські монархи продовжували воювати один з одним, й виступати проти татар не захотіли, незважаючи на оголошений Папою хрестовий похід. Данило Галицький змушений був їхати в орду й стати васалом хана. У своєму князівстві він правив сам, але змушений був кожного року платити данину й давати своє військо хану для війни.
Продовжував нагромаджувати сили для боротьби. Побудував столицю князівства – місто Холм, і коли татари напали, то взяти фортецю Холм не змогли. Характерною рисою короля Данила Галицького був його потяг до волі та незалежності. Якщо він у князівстві всі питання вирішував самостійно, то Олександр Невський у своєму князівстві таких повноважень не мав. З того часу така поведінка Олександра Невського стала державною політикою московії.
l
Пропагандисти постійно твердять, що росія – велика держава, тому й непереможна. Але чи це так? Давайте проаналізуємо історію війн росії у ХХ столітті й переконаємося в брехливості цього твердження.
Почнемо з російсько-японської війни 1904-1905 років. Однією з основних битв її була битва за російську фортецю Порт-Артур на Ляодунському пів острові, яка стала основною в цій війні. Фортеця протрималась з 30 квітня до 23 грудня й здалася. На суші війну програли японцям, а що відбувалося на морі? Адже фортеця – це база для російських військових кораблів.
На морі події були ще “цікавіші”. Старше покоління, мабуть, пам’ятає пісню «Врагу не сдаётся наш гордый “Варяг». Саме крейсер виступив головним фігурантом й гордістю росії завдяки відвазі й незламленості його моряків. Насправді «Варяг» дав тоді «дьору», як тільки його командир отримав легке поранення. Для виправдання вигадали, що було знищене рульове управління й були змушені судно затопити, щоб не дісталося ворогові. Під час втечі крейсер отримав 6-7 влучень в борт, які на «живучість» корабля не впливали. Коли японці його підняли, то виявилось, що рульове управління робоче.
Цей «героїчний подвиг» російських моряків роздула пропаганда так, що залишився великий слід не тільки в російській культурі. Він надихнув австрійського поета Рудольфа Грейнца написати німецькою мовою вірш «Врагу не сдаётся наш гордый “Варяг”», який був надрукований в 1904 році у журналі «Югенд», а потім перекладений на російську мову й покладений на музику.
Вперше цю пісню виконали в Зимовому палаці, коли цар Микола ІІ давав екіпажу урочистий прийом. Мабуть, ордена й медалі роздавав. Як бачите, пропаганда – страшна річ: боягузництво перетворила в героїзм. Але про це – трошки пізніше.
l
Розпочалась Перша світова війна, до якої росію ніхто не «запрошував», але: «Ми – велика держава, тому переможемо» (точно так, як пропагандисти волають зараз). Вляпались, й «непереможна» російська імперія … перестала існувати. Ось так “потрібно” воювати!
Росія вирішила, що Варшава – російське місто, і її потрібно повернути до росії. До революції Польща була окупована російською імперією. У 1920 році розв’язали війну з поляками. Створили «уряд» під керівництвом дзержинського. А польський нарід згуртувавсь, розгромив 3 російські армії, витурив їх зі своєї землі, ще й відібрав у росії Західну Україну та Білорусь. Ото вояки!
Пропаганда, як я сказав вище, – страшна річ. Коли вона правдива, то мільйони людей стануть на захист своєї держави, як це відбувається зараз в Україні. А коли брехлива, то веде до знищення країни або поразки. Що й відбулось під час Зимової війни в 1939-1940 роках з фінами. Російська пропаганда переконувала, що «ми – велика непереможна держава», а вийшло трішки не так. Невеликий клапоть землі у Фінляндії відібрали, але якою ціною? Співвідношення втрат було досить цікаве — 1 до 7 (один фін знищив 7 червоноармійців). Причому зі зброєю у фінів було тугувато, а про танки й мови не могло бути. Ото «перемога»!
Потрібно пам‘ятати, що фіни були дуже вдячні російським царям за те, що ті визволили їх від шведів, дали багато прав та пільг. Якщо хтось буде в Гельсінкі, зайдіть в краєзнавчий музей, й будете здивовані, що там цілий зал з портретами та троном, присвячений російським царям. Вони досить довірливо та із повагою ставилися до росії, але Зимова війна все «зіпсувала», тому й бачимо, що Фінляндія дуже хоче увійти в НАТО.
Після радянсько-фінської війни в кремлі виступив мехліс з доповіддю про перегини радянської пропаганди, самовпевненість в перемозі, які призвели до таких плачевних результатів. Фактично це й зараз відбувається у рф – пропагандисти всіх рівнів, як скаженні, галасують про свою “велич”.
l
Ось ми й підійшли до теми найбільш кривавої війни ХХ століття – Другої світової. В ній взяли участь майже 70 держав. Історики та політики дискутують: «Хто переміг в цій війні держави, уражені німецьким нацизмом та італійським фашизмом?”. Перемогли не окремо срср чи США, а переміг їх союз. Якби не допомога США, Великобританії та інших країн, невідомо, чи вистояв би срср під ударами Німеччини.
А допомога пішла з перших днів війни – навіть від Монголії надходили верблюжі ковдри, від Америки – військова техніка “Шермани” (7 тис.) та “Аерокобри” (11 тис.) із залізною рудою на додачу. А що було б без американського ленд-лізу? Війна могла завершитися в 1942 році, і аж ніяк не на користь срср. Всього за час дії програми відправлено озброєнь і продуктів на загальну суму понад 11 мільярдів доларів, що за сучасними мірками трохи більше, ніж 380 мільярдів доларів.
За спогадами хрущова, сталін одного разу сказав, що без американської допомоги ми б війну не виграли. Детальну статистику наводити не буду, а згадаю лише один приклад. США відправили в срср 2,5 млрд. консервів тушонки! Щоб уявити практично, що це значить, скажу: кожному червоноармійцю вистачило б їсти по одній банці тушонки щодня протягом більше, ніж 2 років.
Був створений антигітлерівський союз такий, що нацистська Німеччина стала світовим «ізгоєм», й цивілізовані держави перемогли світове зло. Практично зараз із путінської росії також зробили світового «ізгоя». Міжнародна спільнота захищає український народ від геноциду та державу – від знищення. Такого патріотизму українського народу окупанти не чекали, та й європейські країни не думали, що цей народ чинитиме запеклий опір агресору.
Визвольна боротьба України повинна закінчитися перемогою українського народу. На це чекає все прогресивне людство світу. Дай, Боже, щоб це сталося якнайшвидше!
Петро ОБ’ЄДКОВ.
Легко жити, коли в тебе гарні сусіди. Україні не пощастило. Століттями їй сусіди своєю заздрістю не дають спокійно жити. Минулого року путін заявив, що українці й росіяни — один нарід, навіть брати, але не минуло й пів року, як пішов вбивати брата. Ото «брат» знайшовся! У цих брехунів така поведінка на генетичному рівні з давніх часів.
Всі чули про святого Олександра Невського, який жив на початку ХІІІ століття. Цікава у нього біографія. Життя збіглося з початком окупації татарською ордою (термін «монголо-татарська орда» ввели в ХІХ столітті) наших земель. Він вирішив, що краще не боротися, а підкоритися. Відтак «вліз» у довіру до татар: хана батьком називав, сина хана – братом. Рідний батько в спадщину йому дав Київське князівство, але воно татарами було практично знищеним, й відбудовувати його він не захотів.
А в молодшого брата Андрія було багате Володимиро-Суздальське князівство. Ось Олександр і нашептав хану, що брат не доплачує татарам данину. Звісно, що хан вислав військо покарати князя. Андрій змушений був втікати у Швецію. Татари не знали про існування Новгорода, а він спрямував збирачів податі до Новгорода. Новгородці їх вигнали. Тоді той військом пішов війною на Новгород. Багато перебив новгородців й змусив їх платити данину. Ось такий був цей святий! Народ свій не жалів та й брата готовий був знищити. Рабська душа!
Галицько-Волинським князівством правив Великий князь Данило Галицький, який зрозумів загрозу від татар й робив все, щоб укласти союз з європейських держав та дати відсіч татарам. Але європейські держави «молотили» один одного за клапоть землі й не розуміли, який ворог наближається зі Сходу.
Данило звернувся до Папи Римського Інокентія ІV з пропозицією організувати хрестовий похід проти татар. Папа Римський зажадав від Великого князя прийняти католицтво й стати королем.
Данило Галицький відмовився від цього. Його переконували, що потрібно стати королем й бути рівним європейським монархам, тоді вони підуть за ним.
Присланий папою нунцій коронував Данила. Але європейські монархи продовжували воювати один з одним, й виступати проти татар не захотіли, незважаючи на оголошений Папою хрестовий похід. Данило Галицький змушений був їхати в орду й стати васалом хана. У своєму князівстві він правив сам, але змушений був кожного року платити данину й давати своє військо хану для війни.
Продовжував нагромаджувати сили для боротьби. Побудував столицю князівства – місто Холм, і коли татари напали, то взяти фортецю Холм не змогли. Характерною рисою короля Данила Галицького був його потяг до волі та незалежності. Якщо він у князівстві всі питання вирішував самостійно, то Олександр Невський у своєму князівстві таких повноважень не мав. З того часу така поведінка Олександра Невського стала державною політикою московії.
ххх
Пропагандисти постійно твердять, що росія – велика держава, тому й непереможна. Але чи це так? Давайте проаналізуємо історію війн росії у ХХ столітті й переконаємося в брехливості цього твердження.
Почнемо з російсько-японської війни 1904-1905 років. Однією з основних битв її була битва за російську фортецю Порт-Артур на Ляодунському пів острові, яка стала основною в цій війні. Фортеця протрималась з 30 квітня до 23 грудня й здалася. На суші війну програли японцям, а що відбувалося на морі? Адже фортеця – це база для російських військових кораблів.
На морі події були ще “цікавіші”. Старше покоління, мабуть, пам’ятає пісню «Врагу не сдаётся наш гордый “Варяг». Саме крейсер виступив головним фігурантом й гордістю росії завдяки відвазі й незламленості його моряків. Насправді «Варяг» дав тоді «дьору», як тільки його командир отримав легке поранення. Для виправдання вигадали, що було знищене рульове управління й були змушені судно затопити, щоб не дісталося ворогові. Під час втечі крейсер отримав 6-7 влучень в борт, які на «живучість» корабля не впливали. Коли японці його підняли, то виявилось, що рульове управління робоче.
Цей «героїчний подвиг» російських моряків роздула пропаганда так, що залишився великий слід не тільки в російській культурі. Він надихнув австрійського поета Рудольфа Грейнца написати німецькою мовою вірш «Врагу не сдаётся наш гордый “Варяг”», який був надрукований в 1904 році у журналі «Югенд», а потім перекладений на російську мову й покладений на музику.
Вперше цю пісню виконали в Зимовому палаці, коли цар Микола ІІ давав екіпажу урочистий прийом. Мабуть, ордена й медалі роздавав. Як бачите, пропаганда – страшна річ: боягузництво перетворила в героїзм. Але про це – трошки пізніше.
ххх
Розпочалась Перша світова війна, до якої росію ніхто не «запрошував», але: «Ми – велика держава, тому переможемо» (точно так, як пропагандисти волають зараз). Вляпались, й «непереможна» російська імперія … перестала існувати. Ось так “потрібно” воювати!
Росія вирішила, що Варшава – російське місто, і її потрібно повернути до росії. До революції Польща була окупована російською імперією. У 1920 році розв’язали війну з поляками. Створили «уряд» під керівництвом дзержинського. А польський нарід згуртувавсь, розгромив 3 російські армії, витурив їх зі своєї землі, ще й відібрав у росії Західну Україну та Білорусь. Ото вояки!
Пропаганда, як я сказав вище, – страшна річ. Коли вона правдива, то мільйони людей стануть на захист своєї держави, як це відбувається зараз в Україні. А коли брехлива, то веде до знищення країни або поразки. Що й відбулось під час Зимової війни в 1939-1940 роках з фінами. Російська пропаганда переконувала, що «ми – велика непереможна держава», а вийшло трішки не так. Невеликий клапоть землі у Фінляндії відібрали, але якою ціною? Співвідношення втрат було досить цікаве — 1 до 7 (один фін знищив 7 червоноармійців). Причому зі зброєю у фінів було тугувато, а про танки й мови не могло бути. Ото «перемога»!
Потрібно пам‘ятати, що фіни були дуже вдячні російським царям за те, що ті визволили їх від шведів, дали багато прав та пільг. Якщо хтось буде в Гельсінкі, зайдіть в краєзнавчий музей, й будете здивовані, що там цілий зал з портретами та троном, присвячений російським царям. Вони досить довірливо та із повагою ставилися до росії, але Зимова війна все «зіпсувала», тому й бачимо, що Фінляндія дуже хоче увійти в НАТО.
Після радянсько-фінської війни в кремлі виступив мехліс з доповіддю про перегини радянської пропаганди, самовпевненість в перемозі, які призвели до таких плачевних результатів. Фактично це й зараз відбувається у рф – пропагандисти всіх рівнів, як скаженні, галасують про свою “велич”.
ххх
Ось ми й підійшли до теми найбільш кривавої війни ХХ століття – Другої світової. В ній взяли участь майже 70 держав. Історики та політики дискутують: «Хто переміг в цій війні держави, уражені німецьким нацизмом та італійським фашизмом?”. Перемогли не окремо срср чи США, а переміг їх союз. Якби не допомога США, Великобританії та інших країн, невідомо, чи вистояв би срср під ударами Німеччини.
А допомога пішла з перших днів війни – навіть від Монголії надходили верблюжі ковдри, від Америки – військова техніка “Шермани” (7 тис.) та “Аерокобри” (11 тис.) із залізною рудою на додачу. А що було б без американського ленд-лізу? Війна могла завершитися в 1942 році, і аж ніяк не на користь срср. Всього за час дії програми відправлено озброєнь і продуктів на загальну суму понад 11 мільярдів доларів, що за сучасними мірками трохи більше, ніж 380 мільярдів доларів.
За спогадами хрущова, сталін одного разу сказав, що без американської допомоги ми б війну не виграли. Детальну статистику наводити не буду, а згадаю лише один приклад. США відправили в срср 2,5 млрд. консервів тушонки! Щоб уявити практично, що це значить, скажу: кожному червоноармійцю вистачило б їсти по одній банці тушонки щодня протягом більше, ніж 2 років.
Був створений антигітлерівський союз такий, що нацистська Німеччина стала світовим «ізгоєм», й цивілізовані держави перемогли світове зло. Практично зараз із путінської росії також зробили світового «ізгоя». Міжнародна спільнота захищає український народ від геноциду та державу – від знищення. Такого патріотизму українського народу окупанти не чекали, та й європейські країни не думали, що цей народ чинитиме запеклий опір агресору.
Визвольна боротьба України повинна закінчитися перемогою українського народу. На це чекає все прогресивне людство світу. Дай, Боже, щоб це сталося якнайшвидше!
Петро ОБ’ЄДКОВ.
Порятуй, Боже, від таких «братів»!
Залишити коментар