Українська Голгофа
Нещодавно в соціальних мережах з'явився вірш Аліни Войтенко, прочитавши який не можеш бути байдужим, бо твір торкається і душі, і серця.
Пропонуємо його Вашій увазі:
А скоро Великдень…та, бачиш, війна…
Так склалося з нами наразі.
І плаче в куточку холодна весна:
Їй гірко, як нам – бідоласі.
А скоро Великдень і скоро свята,
Прийде золоте Воскресіння,
А моя країна нестиме хреста –
Нестиме, заради спасіння.
Стоятиме там серед чорних руїн,
Заплакана… змучена… боса…
Гарматний в вухах колотитиме дзвін.
І холод кривавий по косах,
А скоро Великдень… для чого війна?
Для чого прострілені груди?
І ця – не по-людськи висока ціна
Безглуздим наказом від "юди".
А скоро Великдень…та, бачиш, війна…
Та, бачиш, у нас катастрофа…
Тепер у нас своя болюча ціна,
Тепер у нас своя Голгофа…
Аліна ВОЙТЕНКО.
Так, має рацію автор: "Тепер у нас своя Голгофа". Голгофа, на яку сходив Ісус Христос, несучи на закривавлених плечах хрест, на якому його незабаром розіпнуть.
На "плечах" України, образно кажучи, сьогодні теж важкий хрест, який вона мужньо несе ось уже більше року, сходячи на свою Голгофу, де – кров, смерть, грабежі, руїни і згарища.
Однак, як не була даремною жертва Ісуса Христа, який пролив кров в ім'я порятунку людства, так не є даремними жертви українців: своєю кров'ю вони окроплюють не лише свою свободу, а й майбутнє народів світу.
Тому правдиво і велично звучать слова: "Воскрес Христос! – Воскресне Україна!". І немає жодного сумніву у тому, що українська Голгофа увінчається Перемогою, як увінчалася нею Голгофа Ісуса Христа, який Своєю жертвою переміг смерть.
Нещодавно в соціальних мережах з'явився вірш Аліни Войтенко, прочитавши який не можеш бути байдужим, бо твір торкається і душі, і серця.
Пропонуємо його Вашій увазі:
А скоро Великдень…та, бачиш, війна…
Так склалося з нами наразі.
І плаче в куточку холодна весна:
Їй гірко, як нам – бідоласі.
А скоро Великдень і скоро свята,
Прийде золоте Воскресіння,
А моя країна нестиме хреста –
Нестиме, заради спасіння.
Стоятиме там серед чорних руїн,
Заплакана… змучена… боса…
Гарматний в вухах колотитиме дзвін.
І холод кривавий по косах,
А скоро Великдень… для чого війна?
Для чого прострілені груди?
І ця – не по-людськи висока ціна
Безглуздим наказом від "юди".
А скоро Великдень…та, бачиш, війна…
Та, бачиш, у нас катастрофа…
Тепер у нас своя болюча ціна,
Тепер у нас своя Голгофа…
Аліна ВОЙТЕНКО.
Так, має рацію автор: "Тепер у нас своя Голгофа". Голгофа, на яку сходив Ісус Христос, несучи на закривавлених плечах хрест, на якому його незабаром розіпнуть.
На "плечах" України, образно кажучи, сьогодні теж важкий хрест, який вона мужньо несе ось уже більше року, сходячи на свою Голгофу, де – кров, смерть, грабежі, руїни і згарища.
Однак, як не була даремною жертва Ісуса Христа, який пролив кров в ім'я порятунку людства, так не є даремними жертви українців: своєю кров'ю вони окроплюють не лише свою свободу, а й майбутнє народів світу.
Тому правдиво і велично звучать слова: "Воскрес Христос! – Воскресне Україна!". І немає жодного сумніву у тому, що українська Голгофа увінчається Перемогою, як увінчалася нею Голгофа Ісуса Христа, який Своєю жертвою переміг смерть.
Залишити коментар