На рибалку… з 84-річною тещею
На рибалку… з 84-річною тещею
Ще при союзі частина волинян з північних районів виїхала на постійне проживання у республіку білорусь. Так як у сусідній державі закони були строгіші і на «дурняк» чим поживитись було важче, то колишні українці їхали на Волинь і займались колись улюбленим своїм промислом. В основному – це була рибалка, а тим більше – браконьєрство. А наловити безплатної рибки, та ще й багато було у вихідні дні улюбленим заняттям вихідців з України. Вони добре знали, що у нас водні об’єкти охороняються не так строго, як білорусі, то їхали з ночівлею на одне з озер, де ставили до кілометра сіток. Вранці сітки перевіряли, рибу виплутували і везли лісовими дорогами автомобілем додому.
Та з часом порядки на кордоні почали посилюватися. Автомобілі прикордонники вже перевіряли. А двом любителям браконьєрства із Бреста, можливо, востаннє, але ще хотілось поживитися волинською рибкою. Довго думали-гадали, як це зробити і придумали на рибалку взяти тещу. Мовляв, везтимуть додому нічний улов, а на кордоні теща буде кричати, то й автомобіля не перевірятимуть. А ми говоритимемо, що вона захворіла і якнайшвидше маємо доставити у лікарню.
І ось настав той квітневий день, коли чоловіки знову захотіли поїхати на Волинь та наловити даремної рибки. Склали у багажник їжу, сітки, а теща подбала про ліки, взявши їх повний пакунок. Ввечері під’їхали до озера, розмістились, поставили сітки і чекали ранку. Тещі та ніч видалась такою довгою, як її все життя. Вона не спала цілу ніч, ковтала таблетки від серця, артеріального тиску. А чоловіки тим часом смачно повечеряли, розпили пляшчину і тренували тещу. Наказували старій жінці, як поводитись на кордоні у машині, як кричати і тому подібне.
Чоловіки попали на нерест ляща. Перевіривши вранці сітки, дістали із них два мішки риби. Тепер виникла проблема довести її спокійно додому. Завантаживши все в автомобіль, поїхали до кордону.
Побачивши українських прикордонників, заставили тещу кричати на повний голос. Зупинившись на вимогу прикордонників, сказали, що веземо тещу в лікарню. А баба продовжувала не своїм голосом кричати. Те саме було і на білоруському кордоні. Допомогло...
Бачте, і таке бувало.
Микола Денисюк.
Залишити коментар