Друга весняна прем’єра театру
"...Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому? - Насамперед - віру, що ти сюди неодмінно повернешся!.."
Ці рядки вірша Сергія Жадана, а також інші поетичні твори – Богдана Томенчука (Богдан Томенчук) та Лали Тарапакіної, стали певним лейтмотивом нашої вистави – трагікомедії "Чужесранка", її червоною ниткою та вказівником, бо навіть розуміючи, що життя ніколи не буде таким як колись, необхідно зберігати віру в те, що ми все ж зможемо жити – радіти, мріяти, планувати, кохати, творити – робити все, що робить нас щасливими.
Сьогодні на нашій землі війна руйнує будинки, позбавляє звичного комфорту та укладу життя, жене людей з обжитих місць кудись у незвідані далі... Згадайте, як іноді важко було скласти валізу на відпочинок, а тепер у одну валізу потрібно вмістити все своє життя... Ті, хто залишився, засуджує тих, хто зірвався й поїхав, ті, хто поїхали, звинувачують у нерозумінні тих, хто лишився – замкнуте коло відсутності усвідомлення – у кожного свій поріг болю та страху... Будь-яку ситуацію легко розумієш, судиш і розрулюєш, коли ти поза її межами - коли вона тебе не стосується...
Колись ми теж думали, що війна з усією бідою, що її супроводжує, - це десь далеко, це не про нас, але незакритий гештальт вивернув назовні кількасотлітню історію та оживив страшних привидів минулого, помістивши нашу країну ніби у стару чорно-білу кінострічку чи перенісши нас на сторінки книжок про війну...
Ми, як у тому афоризмі, не вибирали час, у якому нам жити, але – неочікувано для ворогів - ми вибрали достойний спосіб як у цих запропонованих нам обставинам жити й діяти. Все, що сьогодні відбувається, уже історія – ми відчуваємо її опалюючий подих, чуємо її тяжкі кроки, бачимо, як вона заносить на свої сторінки героїв та мерзотників, справедливо наділяючи кожному, що йому належить.
Вистава "Чужесранка" за однойменною п'єсою Ірини Феофанової – друга весняна прем'єра нашого театру. Перша була драма "Закрите небо" за твором Неди Нежданої. Ми запланували ці постановки для масштабного збору коштів на потреби бригад ковельських військових, що знаходяться в гарячих точках на передовій. Наші воїни б'ються, а ми подаємо набої – тим більше, що мистецтво теж зброя і дуже потужна.
На початку квітня ми зіграли "Чужесранку" тричі - допрем'єрний показ у Люблинці та два прем'єрних у Ковелі. Ми надзвичайно вдячні нашим глядачам, які заповнювали залу кожного разу – ваші сміх та сльози, ваші гарячі оплески, емоційні теплі відгуки неймовірно підтримували та допомагали... Бо коли глядач щиро вірить, що зайшов справжній хуліган напідпитку і поривається його знешкодити та вивести, або зізнається, що відчув себе жителем того сценічного села Калинівка, або щиро оплакує загибель головної героїні, при цьому відмовляючись це сприйняти за законом жанру... - це так надихає, вертає сили, заряджає емоціями.
Дякую моїм дорогим акторам! Ви були просто надзвичайні – і дорослі, і маленькі, і навіть чотирилапі й пухнасті. Люблю вас і пишаюсь вами! Дякую усім, хто поруч! Дякую нашим чарівникам світла, звуку та спецефектів - Володимир та Світлана Федорук, - завдяки вам завжди створюється ця неповторна атмосфера... Дякую технічному персоналу за допомогу у підготовці сцени - Володимир Головницький, Анатолій Мельник, Олександр Олексюк, Ігор Воробей, дякую дівчатам-касирам - Ірина Цехончук, Тетяна Невірко, Валентина Самсонік, дякуємо директору КЗ НД "Просвіта" Михайлу Пірожику та начальнику Управління культури, молоді, спорту та туризму м. Ковель Андрію Мигулі за сприяння та підтримку. Дякуємо ще раз нашій авторці – Ірині Феофановій – за можливість втілити п'єсу у життя, сподіваємось, що зустрінемось та обнімемось.
Завдяки нашим шанувальникам за три покази благодійних вистав було зібрано шістдесят дев'ять тисяч гривень, які ми передали на потреби двох бригад. Один прилад вже куплено та доставлено, другий – в процесі, як тільки подаруночки будуть у хлопців – відзвітуємось з фото.
Працюємо далі – плануємо виїзди з виставами, маємо запрошення у різні міста... – дякуємо нашим героям за можливість займатись улюбленою справою, за можливість просто жити... – йдемо разом до Перемоги!
Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА,
засновник, художній керівник та режисер-постановник театру-студії “10 ряд 10 місце”.
"...Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому? - Насамперед - віру, що ти сюди неодмінно повернешся!.."
Ці рядки вірша Сергія Жадана, а також інші поетичні твори – Богдана Томенчука (Богдан Томенчук) та Лали Тарапакіної, стали певним лейтмотивом нашої вистави – трагікомедії "Чужесранка", її червоною ниткою та вказівником, бо навіть розуміючи, що життя ніколи не буде таким як колись, необхідно зберігати віру в те, що ми все ж зможемо жити – радіти, мріяти, планувати, кохати, творити – робити все, що робить нас щасливими.
Сьогодні на нашій землі війна руйнує будинки, позбавляє звичного комфорту та укладу життя, жене людей з обжитих місць кудись у незвідані далі... Згадайте, як іноді важко було скласти валізу на відпочинок, а тепер у одну валізу потрібно вмістити все своє життя... Ті, хто залишився, засуджує тих, хто зірвався й поїхав, ті, хто поїхали, звинувачують у нерозумінні тих, хто лишився – замкнуте коло відсутності усвідомлення – у кожного свій поріг болю та страху... Будь-яку ситуацію легко розумієш, судиш і розрулюєш, коли ти поза її межами - коли вона тебе не стосується...
Колись ми теж думали, що війна з усією бідою, що її супроводжує, - це десь далеко, це не про нас, але незакритий гештальт вивернув назовні кількасотлітню історію та оживив страшних привидів минулого, помістивши нашу країну ніби у стару чорно-білу кінострічку чи перенісши нас на сторінки книжок про війну...
Ми, як у тому афоризмі, не вибирали час, у якому нам жити, але – неочікувано для ворогів - ми вибрали достойний спосіб як у цих запропонованих нам обставинам жити й діяти. Все, що сьогодні відбувається, уже історія – ми відчуваємо її опалюючий подих, чуємо її тяжкі кроки, бачимо, як вона заносить на свої сторінки героїв та мерзотників, справедливо наділяючи кожному, що йому належить.
Вистава "Чужесранка" за однойменною п'єсою Ірини Феофанової – друга весняна прем'єра нашого театру. Перша була драма "Закрите небо" за твором Неди Нежданої. Ми запланували ці постановки для масштабного збору коштів на потреби бригад ковельських військових, що знаходяться в гарячих точках на передовій. Наші воїни б'ються, а ми подаємо набої – тим більше, що мистецтво теж зброя і дуже потужна.
На початку квітня ми зіграли "Чужесранку" тричі - допрем'єрний показ у Люблинці та два прем'єрних у Ковелі. Ми надзвичайно вдячні нашим глядачам, які заповнювали залу кожного разу – ваші сміх та сльози, ваші гарячі оплески, емоційні теплі відгуки неймовірно підтримували та допомагали... Бо коли глядач щиро вірить, що зайшов справжній хуліган напідпитку і поривається його знешкодити та вивести, або зізнається, що відчув себе жителем того сценічного села Калинівка, або щиро оплакує загибель головної героїні, при цьому відмовляючись це сприйняти за законом жанру... - це так надихає, вертає сили, заряджає емоціями.
Дякую моїм дорогим акторам! Ви були просто надзвичайні – і дорослі, і маленькі, і навіть чотирилапі й пухнасті. Люблю вас і пишаюсь вами! Дякую усім, хто поруч! Дякую нашим чарівникам світла, звуку та спецефектів - Володимир та Світлана Федорук, - завдяки вам завжди створюється ця неповторна атмосфера... Дякую технічному персоналу за допомогу у підготовці сцени - Володимир Головницький, Анатолій Мельник, Олександр Олексюк, Ігор Воробей, дякую дівчатам-касирам - Ірина Цехончук, Тетяна Невірко, Валентина Самсонік, дякуємо директору КЗ НД "Просвіта" Михайлу Пірожику та начальнику Управління культури, молоді, спорту та туризму м. Ковель Андрію Мигулі за сприяння та підтримку. Дякуємо ще раз нашій авторці – Ірині Феофановій – за можливість втілити п'єсу у життя, сподіваємось, що зустрінемось та обнімемось.
Завдяки нашим шанувальникам за три покази благодійних вистав було зібрано шістдесят дев'ять тисяч гривень, які ми передали на потреби двох бригад. Один прилад вже куплено та доставлено, другий – в процесі, як тільки подаруночки будуть у хлопців – відзвітуємось з фото.
Працюємо далі – плануємо виїзди з виставами, маємо запрошення у різні міста... – дякуємо нашим героям за можливість займатись улюбленою справою, за можливість просто жити... – йдемо разом до Перемоги!
Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА, засновник, художній керівник та режисер-постановник театру-студії “10 ряд 10 місце”.
Друга весняна прем’єра театру
На початку квітня ми зіграли "Чужесранку" тричі - допрем'єрний показ у Люблинці та два прем'єрних у Ковелі. Ми надзвичайно вдячні нашим глядачам, які заповнювали залу кожного разу – ваші сміх та сльози, ваші гарячі оплески, емоційні теплі відгуки неймовірно підтримували та допомагали... Бо коли глядач щиро вірить, що зайшов справжній хуліган напідпитку і поривається його знешкодити та вивести, або зізнається, що відчув себе жителем того сценічного села Калинівка, або щиро оплакує загибель головної героїні, при цьому відмовляючись це сприйняти за законом жанру... - це так надихає, вертає сили, заряджає емоціями.
Залишити коментар