200-річчя храму Святої Трійці села Уховецька
Рік за роком, день за днем, і вже наближається до жителів села Уховецька відзначення поважного ювілею — 200-річчя храму Святої Трійці.
Головна духовна святиня, яка переживши лихоліття власної долі, сьогодні велично виблискує своїми куполами в самісінькому центрі села, а на той час, то була лише його окраїна… Розросталось село Уховецьк, яке за історичними джерелами (М. І. Теодоровича «Волинь в описании городов, местечек и сел»), цього ж 2023 року має подвійний ювілей, адже виповнюється 550 років з дня першої згадки про село.
Гортаючи сторінки історії села, маємо переконливі докази багатого духовного минулого уховчан. Гордимося нашими пращурами!
Бажання розвитку села – будівництва нової церкви, яке було вирішено розпочати біля старої дерев’яної церкви, про що свідчить запис в Каталозі церков Кашогродського деканату у 1793 році: «Церква Пресвятої Тройці, стара дерев’яна з трьома куполами, дзвіниця над бабинцем, нова незавершена мурована…».
Будівництво для наших селян було тяжким і тривало довгих 30 років, але по завершенню у 1823 році всі раділи, бо то була перша кам’яна красуня, покрита бляхою, яка мала в висоту і в довжину по 7 сажнів 2 аршини (близько 16,5 метра) завширшки – 4 сажні (близько 4,5 метра), ще й з кам’яною підлогою та аркоподібними вікнами. А ще мала й окремо збудовану дзвіницю, яка нараховувала 5 дзвонів. На великому був напис: «Сей колоколъ отлитъ 1816г.,», «Волынской губеріи Дубенскаго уєзда жтель с. Мирогощи мастерь В. А. Лехъ», на другому: «1849», на третьому «Року Божія (1715)», на четвертому: «In te, Domine, speravi» (На Господа сподіваюсь), і на п’ятому: «Року Божія(1738)».
Побудована на гроші прихожан і сприяння поміщика Каєтана Бобровицького, під наглядом священника Іоана Чеховського. З книги Миколи Теодоровича «Волинь в описі міст і сіл..» дізнаємося, що збудована вона була на прямокутній ділянці, яка зі сходу межувала з великим поміщицьким фруктовим садом, з заходу – будинком псаломщика та колишнього волосного управління, з півночі – будинком священника, а з півдня – будинком навчального училища.
Священнослужителі Свято-Троїцького храму: Іоан Чеховський (помер 23 квітня 1830 року); Стефан Іванович Колядинський, квітень 1830р — помер 3 липня 1862 року. Діонисій Коссаковський (липень 1862 р. – 6 лютого 1863 р.); Йосиф Стефанович Колядинський, 1 березня 1864 року – 1881 р.); Петро Антонович (1881 р. – 16 липня 1882 р.); Филип Васильович Волошинський, 1882 р.); – 1885 р., Стефан Ржепецький (1885 р. – помер 13 грудня 1893 року); Іоан Михалевич (1893 р. – 1895 р.); Олександр Йосифович Неводський (15 серпня 1895 року, служив до 1903 р.); Йосип Іванович Селецький – вів церковний хор, малював ікони для церкви, був першим сільським вчителем. Трагічно загинув 1918 року в с. Уховецьку.
До складу парафії входять (1898р.): с. Уховецьк, 1285 жителів, хутори Мар’янівка, 131 житель, та Кайтанівка, 103 жителі. Всього – 188 дворів та 1519 жителів (764 жін). Джерело: М. І. Теодорович «Волинь в описі міст і сіл...».
4 січня 1870 року в Уховецькій церкві був охрещений Андроник Лазарчук, відомий український художник, педагог, культурний діяч.
Складною виявилась доля храму. У 1940 році відбулось останнє богослужіння. В роки Другої світової війни ракетою з бронепоїзда була пошкоджена дзвіниця храму. Після війни церкву перетворили на колгоспний склад міндобрив. У 50-х роках було зруйновано 5 куполів храму, тросами за допомогою потужних тракторів їх скинули додолу. Замість куполів зробили звичайний двосхилий дах.
З 1959 року у храмі діяв шкільний інтернат. У 1970 році з ініціативи тодішнього директора школи храм передали під сільський музей, який згодом отримав статус Уховецького народного краєзнавчого музею. У 1982 році було добудовано дві кімнати, де розмістилась галерея картин Андроника Лазарчука.
В листопаді 1993 року в Уховецьку патріотами України була утворена релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату. Першочерговим завданням її було відновлення храму та звершення богослужінь.19 вересня 1994 року рішенням Уховецької сільської ради, згідно із розпорядженням представника президента України у Ковельському районі від 29 квітня 1994 року релігійній громаді повернуто у власність Уховецьку церкву. Наприкінці року у храмі знову залунала молитва. Першим настоятелем був священник Любомир Чехович. Парафіяни власними силами облаштовували храм, розібрали перегородки, добудували вівтарну частину.
Відновлення храму відбувалося у важкі часи становлення держави. Приходили священники, одні вкладали частинку душі, інші просто йшли далі.
З липня 2013 року настоятелем храму стає ієрей Миколай Качмар – молодий, освічений, священник-історик. Надихнув усіх уховчан до роботи з відновлення храму. За час його служіння завершено фасаднi роботи дзвiницi, було розiбрано двi прибудови, замінено у храмі старі вікна на нові енергозберігаючі, зроблено дах храму, змуровано купольну частину, встановлено куполи, постелено теплу підлогу. Як історик, отець Миколай виконав важливу роботу по відновленню історичного минулого храму. Багато було планів та ідей, але отець був переведений на службу до міста Берестечка.
Та не залишив Господь уховчан без доброго керівника. В березні 2019 року та донині настоятель храму – отець Іван Ніколюк. Мудрий, людяний, відповідальний, сумлінно виконує своє покликання. Щоденно в храмі лине молитва за Україну та наших захисників. Зроблено багато для приведення до належного вигляду інтер’єру храму.
І одягла наша церква святкову сорочку, усміхнулася новим вбранням, радіє, що по новій доріжці їдуть до храму малі та дорослі уховчани.
У день Святої Трійці молитовно дякуємо всім волинянам, до кого заходили колядники з Уховецька!
Громада висловлює щиру подяку за неодноразову допомогу: керівнику СТзОВ «Васюти» Гадзовському Г.Л. та всім його працівникам, керівнику Колодяжненської громади Кашику В.Л., директору ТОВ «Сав Агро Партнер» Сопронюку В.М., кожному підприємцю, уховчанам, усім, хто долучився до доброї справи відбудови храму Божого.
Особливі слова подяки линуть до Титомира Олександра Михайловича, який є не тільки меценатом храму, а ще й джерелом ідей та натхненням до роботи. Нещодавно він зустрів свій ювілейний день народження. Нехай усі життєві дороги ведуть до успіхів та перемог!
Шановні жертводавці, благодійники та віряни! Бажаємо Вам міцного здоров’я, добробуту, успіхів та процвітання, Божого благословення на многії літа!
Віримо, що з Божою ласкою і Вашою допомогою ми відновимо наш храм, частину раю на землі!
Парафіяни храму
Святої Трійці.
Рік за роком, день за днем, і вже наближається до жителів села Уховецька відзначення поважного ювілею — 200-річчя храму Святої Трійці.
Головна духовна святиня, яка переживши лихоліття власної долі, сьогодні велично виблискує своїми куполами в самісінькому центрі села, а на той час, то була лише його окраїна… Розросталось село Уховецьк, яке за історичними джерелами (М. І. Теодоровича «Волинь в описании городов, местечек и сел»), цього ж 2023 року має подвійний ювілей, адже виповнюється 550 років з дня першої згадки про село.
Гортаючи сторінки історії села, маємо переконливі докази багатого духовного минулого уховчан. Гордимося нашими пращурами!
Бажання розвитку села – будівництва нової церкви, яке було вирішено розпочати біля старої дерев’яної церкви, про що свідчить запис в Каталозі церков Кашогродського деканату у 1793 році: «Церква Пресвятої Тройці, стара дерев’яна з трьома куполами, дзвіниця над бабинцем, нова незавершена мурована…».
Будівництво для наших селян було тяжким і тривало довгих 30 років, але по завершенню у 1823 році всі раділи, бо то була перша кам’яна
красуня, покрита бляхою, яка мала в висоту і в довжину по 7 сажнів 2 аршини (близько 16,5 метра) завширшки – 4 сажні (близько 4,5 метра), ще й з кам’яною підлогою та аркоподібними вікнами. А ще мала й окремо збудовану дзвіницю, яка нараховувала 5 дзвонів. На великому був напис: «Сей колоколъ отлитъ 1816г.,», «Волынской губеріи Дубенскаго уєзда жтель с. Мирогощи мастерь В. А. Лехъ», на другому: «1849», на третьому «Року Божія (1715)», на четвертому: «In te, Domine, speravi» (На Господа сподіваюсь), і на п’ятому: «Року Божія(1738)».
Побудована на гроші прихожан і сприяння поміщика Каєтана Бобровицького, під наглядом священника Іоана Чеховського. З книги Миколи Теодоровича «Волинь в описі міст і сіл..» дізнаємося, що збудована вона була на прямокутній ділянці, яка зі сходу межувала з великим поміщицьким фруктовим садом, з заходу – будинком псаломщика та колишнього волосного управління, з півночі – будинком священника, а з півдня – будинком навчального училища.
Священнослужителі Свято-Троїцького храму: Іоан Чеховський (помер 23 квітня 1830 року); Стефан Іванович Колядинський, квітень 1830р — помер 3 липня 1862 року. Діонисій Коссаковський (липень 1862 р. – 6 лютого 1863 р.); Йосиф Стефанович Колядинський, 1 березня 1864 року – 1881 р.); Петро Антонович (1881 р. – 16 липня 1882 р.); Филип Васильович Волошинський, 1882 р.); – 1885 р., Стефан Ржепецький (1885 р. – помер 13 грудня 1893 року); Іоан Михалевич (1893 р. – 1895 р.); Олександр Йосифович Неводський (15 серпня 1895 року, служив до 1903 р.); Йосип Іванович Селецький – вів церковний хор, малював ікони для церкви, був першим сільським вчителем. Трагічно загинув 1918 року в с. Уховецьку.
До складу парафії входять (1898р.): с. Уховецьк, 1285 жителів, хутори Мар’янівка, 131 житель, та Кайтанівка, 103 жителі. Всього – 188 дворів та 1519 жителів (764 жін). Джерело: М. І. Теодорович «Волинь в описі міст і сіл...».
4 січня 1870 року в Уховецькій церкві був охрещений Андроник Лазарчук, відомий український художник, педагог, культурний діяч.
Складною виявилась доля храму. У 1940 році відбулось останнє богослужіння. В роки Другої світової війни ракетою з бронепоїзда була пошкоджена дзвіниця храму. Після війни церкву перетворили на колгоспний склад міндобрив. У 50-х роках було зруйновано 5 куполів храму, тросами за допомогою потужних тракторів їх скинули додолу. Замість куполів зробили звичайний двосхилий дах.
З 1959 року у храмі діяв шкільний інтернат. У 1970 році з ініціативи тодішнього директора школи храм передали під сільський музей, який згодом отримав статус Уховецького народного краєзнавчого музею. У 1982 році було добудовано дві кімнати, де розмістилась галерея картин Андроника Лазарчука.
В листопаді 1993 року в Уховецьку патріотами України була утворена релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату. Першочерговим завданням її було відновлення храму та звершення богослужінь.19 вересня 1994 року рішенням Уховецької сільської ради, згідно із розпорядженням представника президента України у Ковельському районі від 29 квітня 1994 року релігійній громаді повернуто у власність Уховецьку церкву. Наприкінці року у храмі знову залунала молитва. Першим настоятелем був священник Любомир Чехович. Парафіяни власними силами облаштовували храм, розібрали перегородки, добудували вівтарну частину.
Відновлення храму відбувалося у важкі часи становлення держави. Приходили священники, одні вкладали частинку душі, інші просто йшли далі.
З липня 2013 року настоятелем храму стає ієрей Миколай Качмар – молодий, освічений, священник-історик. Надихнув усіх уховчан до роботи з відновлення храму. За час його служіння завершено фасаднi роботи дзвiницi, було розiбрано двi прибудови, замінено у храмі старі вікна на нові енергозберігаючі, зроблено дах храму, змуровано купольну частину, встановлено куполи, постелено теплу підлогу. Як історик, отець Миколай виконав важливу роботу по відновленню історичного минулого храму. Багато було планів та ідей, але отець був переведений на службу до міста Берестечка.
Та не залишив Господь уховчан без доброго керівника. В березні 2019 року та донині настоятель храму – отець Іван Ніколюк. Мудрий, людяний, відповідальний, сумлінно виконує своє покликання. Щоденно в храмі лине молитва за Україну та наших захисників. Зроблено багато для приведення до належного вигляду інтер’єру храму.
І одягла наша церква святкову сорочку, усміхнулася новим вбранням, радіє, що по новій доріжці їдуть до храму малі та дорослі уховчани.
У день Святої Трійці молитовно дякуємо всім волинянам, до кого заходили колядники з Уховецька!
Громада висловлює щиру подяку за неодноразову допомогу: керівнику СТзОВ «Васюти» Гадзовському Г.Л. та всім його працівникам, керівнику Колодяжненської громади Кашику В.Л., директору ТОВ «Сав Агро Партнер» Сопронюку В.М., кожному підприємцю, уховчанам, усім, хто долучився до доброї справи відбудови храму Божого.
Особливі слова подяки линуть до Титомира Олександра Михайловича, який є не тільки меценатом храму, а ще й джерелом ідей та натхненням до роботи. Нещодавно він зустрів свій ювілейний день народження. Нехай усі життєві дороги ведуть до успіхів та перемог!
Шановні жертводавці, благодійники та віряни! Бажаємо Вам міцного здоров’я, добробуту, успіхів та процвітання, Божого благословення на многії літа!
Віримо, що з Божою ласкою і Вашою допомогою ми відновимо наш храм, частину раю на землі!
Парафіяни храму Святої Трійці.
Нашій церкві – 200
200 років, як ти освятилась,
Синьокупольна наша церквиця.
Два століття… Багато змінилось…
На усе довелося дивиться…
Довгі роки ти так сумувала,
Бо стояла самотня, одна,
Злії люди тебе сплюндрували,
Не здригнулась фашистська рука,
Як від залпу ворожого вранці
Зруйнувалась дзвіниця твоя,
Як немудрі твої односельці
Опускали святого хреста.
Сумно вікнами в світ ти дивилась,
Не могла ти з усім цим змириться…
Твої стіни чекали молитви,
Сумувала безглава дзвіниця…
Та нарешті прийшла до нас воля!
Добрі люди за справу взялись,
Повернула на краще вже доля,
В Уховецьку вже храм відродивсь!
Суперечки минули і битви,
Відбудована нині дзвіниця,
Знову стіни почули молитви,
Уховчани у храм потяглися,
Як могли, так тебе прикрашали,
Щоб ти, наша церковко, жила,
І іконами, і рушниками…
Засіяла ти і розцвіла!
Тож живи не одне ще століття
І сіяй куполами, святине!
Будь опорою внукам і дітям,
Віра в Бога нехай не загине!
Добра слава усім, що тут дбають!
Вічна пам’ять всім, кого нема…
В твоїх стінах хай хрестять, вінчають!
До небес хай молитва луна!
Людмила Клімчук, парафіянка храму Святої Трійці.
Залишити коментар