Повідомлення в номер / Як двоє однокласників стали родичами

Однолітки Ігор та Максим жили по сусідству на одній з крайніх вулиць села. Їхні батьки дружили між собою. Тож діти вже познайомились, коли почали ходити. А гратись чомусь любили під старою розлогою яблунею, що стояла скраю саду. Тут стояв дубовий столик, а навколо нього дерев’яні лавочки, прибиті цвяхами до закопаних в землю дубових стовпчиків. 

У святкові теплі дні батьки збирались за столиком, смакували рибною юшкою, вели мову про життя-буття. Діти тим часом займались своїми справами. Коли щось не ладили, то батьки, зазвичай, втручались у їхню поведінку.  

Невдовзі Ігор та Максим стали школярами. У першому класі хлопчики сіли за парту разом, та незабаром їх розлучила вчителька – посадила з дівчатками. Але це не заважало друзям: у школу та із школи додому вони повертались разом. Друзі мали по дві старші сестри. Вони вийшли заміж в інші райони ще до закінчення братами школи.

…До якихось із навчальних предметів у школі Ігор та Максим інтерес не проявляли. Здобувши середню освіту, хлопці залишились у селі, хоча їхні однолітки подались здобувати спеціальну освіту. Постійної роботи у них не було, тож хлопці, щоб заробити свої гроші, час від часу їздили на сезонні роботи у колгоспи Білорусі. 

Частину зароблених грошей відкладали на купівлю мотоциклів. А коли вже придбали техніку, то їздили на дискотеки у сусідні села. 

Створювати свої сім’ї молоді хлопці не поспішали, хоча їм постійно докоряли батьки. Останні говорили: поки ще мають силу, то ж могли б молодятам зробити весілля, хотіли бачити у хаті невісток, няньчити онуків. Хлопці тільки ж із цього сміялись, казали, що життя попереду, а потрібно добре погуляти змолоду. Та час ішов. Не тільки у своєму селі, а й у інших дівчата вже повиходили заміж. Поженились й молодші хлопці. 

А Ігорю та Максиму вже соромно ставало не тільки їздити на дискотеки у сусідні села, а й ходити до клубу у своєму селі. Через трохи часу на старості літ помер батько Ігоря, а вже за кілька місяців – батько Максима. Тим часом друзі вже розміняли четвертий десяток. В селі говорили, що чоловіки ніколи не створять своїх сімей, залишаться жити з матерями, а коли ті відійдуть у кращі світи, то остануться наодинці. Але…  

Молоді чоловіки швидко увійшли в довір’я людей. Комусь потрібно порубати дрова або зорати город – хлопці нікому не відказували. З часом у кожного чоловіка з’явились свої клієнти, яким вони постійно допомагали. Ігоря почала запрошувати у допомозі Ольга. Вона жила з двадцятирічною дочкою на одній з вулиць села поблизу річки. З чоловіком Ольга розійшлася, як Роксолані було три роки. Здається, що й почали жити з чоловіком непогано, всього вистачало. Та з часом чоловік почав пити та ще й вдома скандалити. 

Всіх поганих сільських жінок порівнював з Ольгою, шукав у них найгірші риси характеру і приписував дружині. Ольга почала надіятись, що виросте Роксолана, вийде заміж – можливо,  тоді заживуть, як люди. Та  коли Роксолані виповнилося вісімнадцять, поїхала на сезонні роботи. Поїхала заробити грошей … і вийшло зовсім по-іншому – із заробітків приїхала вагітною, а згодом народила хлопчика.

Коли Ігор навідувався до Ольжиної оселі, побачив, що йому багато уваги приділяє Роксолана. Вона довго може стояти з дитиною біля нього, щось розпитувати або   навіть допомагати в роботі. Про якісь почуття чоловік і не думав, бо різниця між ними становила  15 років. 

Спочатку Роксолані Ігор був дядьком, а згодом вона попросила його називати на «ти». Поступово почав щось від молодої жінки відчувати. Та про все вона сказала першою. Ігор навіть не думав  про кохання… Але їхні почуття виявились взаємними,  і вони стали чоловіком та дружиною. Ігор забрав дружину до себе. Пізніше Роксолана сказала, що ніколи у житті не чекала принца на білому «Мерседесі». Проте жінка задоволена, що її Ігор ніжний, уважний, чуйний та добрий і дуже любить хлопчика.

Коли відзначали день народження сина, подружня пара запросила   кількох людей. Серед них були куми та давній товариш Ігоря – Максим. Гості сиділи довго, за розмовами не отямились,  як за столом їх застала глибока ніч. Ользі самій було страшно іти додому. Ігор попросив Максима провести тещу додому. Той ніколи  ні в чому   не перечив другу, то ж пропозицію із задоволенням вирішив виконати. Про що говорили в дорозі, можна лише здогадатись…. Через два дні Максим перебрався жити до старшої від себе на п’ять років Ольги.

Чоловіки і надалі залишились друзями, хоча для людей вони стали зятем і тестем. Родини живуть дружно. Працюють у своїх власних господарствах, одні одному допомагають.  

Микола Денисюк.

Однолітки Ігор та Максим жили по сусідству на одній з крайніх вулиць села. Їхні батьки дружили між собою. Тож діти вже познайомились, коли почали ходити. А гратись чомусь любили під старою розлогою яблунею, що стояла скраю саду. Тут стояв дубовий столик, а навколо нього дерев’яні лавочки, прибиті цвяхами до закопаних в землю дубових стовпчиків. 

У святкові теплі дні батьки збирались за столиком, смакували рибною юшкою, вели мову про життя-буття. Діти тим часом займались своїми справами. Коли щось не ладили, то батьки, зазвичай, втручались у їхню поведінку.  

Невдовзі Ігор та Максим стали школярами. У першому класі хлопчики сіли за парту разом, та незабаром їх розлучила вчителька – посадила з дівчатками. Але це не заважало друзям: у школу та із школи додому вони повертались разом. Друзі мали по дві старші сестри. Вони вийшли заміж в інші райони ще до закінчення братами школи.

…До якихось із навчальних предметів у школі Ігор та Максим інтерес не проявляли. Здобувши середню освіту, хлопці залишились у селі, хоча їхні однолітки подались здобувати спеціальну освіту. Постійної роботи у них не було, тож хлопці, щоб заробити свої гроші, час від часу їздили на сезонні роботи у колгоспи Білорусі. 

Частину зароблених грошей відкладали на купівлю мотоциклів. А коли вже придбали техніку, то їздили на дискотеки у сусідні села. 

Створювати свої сім’ї молоді хлопці не поспішали, хоча їм постійно докоряли батьки. Останні говорили: поки ще мають силу, то ж могли б молодятам зробити весілля, хотіли бачити у хаті невісток, няньчити онуків. Хлопці тільки ж із цього сміялись, казали, що життя попереду, а потрібно добре погуляти змолоду. Та час ішов. Не тільки у своєму селі, а й у інших дівчата вже повиходили заміж. Поженились й молодші хлопці. 

А Ігорю та Максиму вже соромно ставало не тільки їздити на дискотеки у сусідні села, а й ходити до клубу у своєму селі. Через трохи часу на старості літ помер батько Ігоря, а вже за кілька місяців – батько Максима. Тим часом друзі вже розміняли четвертий десяток. В селі говорили, що чоловіки ніколи не створять своїх сімей, залишаться жити з матерями, а коли ті відійдуть у кращі світи, то остануться наодинці. Але…  

Молоді чоловіки швидко увійшли в довір’я людей. Комусь потрібно порубати дрова або зорати город – хлопці нікому не відказували. З часом у кожного чоловіка з’явились свої клієнти, яким вони постійно допомагали. Ігоря почала запрошувати у допомозі Ольга. Вона жила з двадцятирічною дочкою на одній з вулиць села поблизу річки. З чоловіком Ольга розійшлася, як Роксолані було три роки. Здається, що й почали жити з чоловіком непогано, всього вистачало. Та з часом чоловік почав пити та ще й вдома скандалити. 

Всіх поганих сільських жінок порівнював з Ольгою, шукав у них найгірші риси характеру і приписував дружині. Ольга почала надіятись, що виросте Роксолана, вийде заміж – можливо,  тоді заживуть, як люди. Та  коли Роксолані виповнилося вісімнадцять, поїхала на сезонні роботи. Поїхала заробити грошей … і вийшло зовсім по-іншому – із заробітків приїхала вагітною, а згодом народила хлопчика.

Коли Ігор навідувався до Ольжиної оселі, побачив, що йому багато уваги приділяє Роксолана. Вона довго може стояти з дитиною біля нього, щось розпитувати або   навіть допомагати в роботі. Про якісь почуття чоловік і не думав, бо різниця між ними становила  15 років. 

Спочатку Роксолані Ігор був дядьком, а згодом вона попросила його називати на «ти». Поступово почав щось від молодої жінки відчувати. Та про все вона сказала першою. Ігор навіть не думав  про кохання… Але їхні почуття виявились взаємними,  і вони стали чоловіком та дружиною. Ігор забрав дружину до себе. Пізніше Роксолана сказала, що ніколи у житті не чекала принца на білому «Мерседесі». Проте жінка задоволена, що її Ігор ніжний, уважний, чуйний та добрий і дуже любить хлопчика.

Коли відзначали день народження сина, подружня пара запросила   кількох людей. Серед них були куми та давній товариш Ігоря – Максим. Гості сиділи довго, за розмовами не отямились,  як за столом їх застала глибока ніч. Ользі самій було страшно іти додому. Ігор попросив Максима провести тещу додому. Той ніколи  ні в чому   не перечив другу, то ж пропозицію із задоволенням вирішив виконати. Про що говорили в дорозі, можна лише здогадатись…. Через два дні Максим перебрався жити до старшої від себе на п’ять років Ольги.

Чоловіки і надалі залишились друзями, хоча для людей вони стали зятем і тестем. Родини живуть дружно. Працюють у своїх власних господарствах, одні одному допомагають.