Вечоріє... Вся сім’я вже вдома. Старші дітки допомагають матері у кухонних справах, а вона тим часом запарює зілля: жменьку череди, ромашки, гілочку м’яти, любисток. Готується купіль для найменшої дитинки. І дарма, що вона доглянута: чистенька й суха, купають її щовечора. Купання немовляти на ніч не просто гігієнічна процедура. Це ритуал, таїнство родинної магії.
Проціджений напар трави мама виливає у ванночку з водою. Бабуся, яка, звісно ж, теж тут, не раз розповідала, що колись для дитячої купелі робили дерев’яні ночви.
Втім, і для дорослих були спеціальні дерев’яні балії та діжки. У них теж клали різноманітне пахуче зілля, і звичайне миття супроводжувалося обміном енергії тіла з енергією води, трави, деревини... Мама занурює у ванночку для немовлятка лікоть — давній спосіб перевірки, чи не гаряча вода для дитячого ніжного тільця. На дно ванночки кладе чисту пелюшку. Підтримує дитятко однією рукою, поки хтось із членів родини обережно поливає його водою. Вся сім’я зібралася навколо купелі, немовлятко оточене потоком любові й усмішок, що заряджає воду. Як відомо, вода має пам’ять, тож вона щоразу при зануренні в неї передаватиме дитині любов близьких.
Руки матері пестять дитинку, вона ніжно промовляє ласкаві слова. А коли гладить по голівці, то з її пальців ідуть невидимі заряди любові, які впливають на акупунктурні точки голови, стимулюють діяльність певних розумових центрів, прискорюючи розвиток дитини. У відповідь дитя всміхається... Так проявляється магія любові! У давнину матері знали замовляння під час купелі. Деякі з них дійшли й до нас. Ось вони. «Ой, водице, ой, водичко! Умивай і тіло, й личко, дай здоров’я, долі, сили моїй крихітці премилій, щоб росла та підростала і на ніженьки ставала, люба зіронька-лелітка, ясноока диво-квітка», «Ой, водице, ой, водичко! Умивай же тіло й личко, чисті промені любові сяють хай у кожнім слові!», «Ти, водиченько-водичко, миєш тіло, миєш личко, щоб росли міцні, сміливі, і красиві, і щасливі», «Лийся, чистая вода, щоб минала всіх біда… В кожній краплі – мами слово, щоб маля росло здоровим!».
Матері знали, що під час купання не можна думати про негаразди, бо це відіб’ється на дитині — вона стане знервованою, погано спатиме. Вода ж запам’ятає все!
Помічено, що очі маляти, яке зростає в аурі батьківської любові, світяться інакше, ніж у «недолюбленого». Не шкодуйте своєї любові для дитини, і вона буде щасливою.
Людмила ОСОКА.
Вечоріє... Вся сім’я вже вдома. Старші дітки допомагають матері у кухонних справах, а вона тим часом запарює зілля: жменьку череди, ромашки, гілочку м’яти, любисток. Готується купіль для найменшої дитинки. І дарма, що вона доглянута: чистенька й суха, купають її щовечора. Купання немовляти на ніч не просто гігієнічна процедура. Це ритуал, таїнство родинної магії.
Проціджений напар трави мама виливає у ванночку з водою. Бабуся, яка, звісно ж, теж тут, не раз розповідала, що колись для дитячої купелі робили дерев’яні ночви.
Втім, і для дорослих були спеціальні дерев’яні балії та діжки. У них теж клали різноманітне пахуче зілля, і звичайне миття супроводжувалося обміном енергії тіла з енергією води, трави, деревини... Мама занурює у ванночку для немовлятка лікоть — давній спосіб перевірки, чи не гаряча вода для дитячого ніжного тільця. На дно ванночки кладе чисту пелюшку. Підтримує дитятко однією рукою, поки хтось із членів родини обережно поливає його водою. Вся сім’я зібралася навколо купелі, немовлятко оточене потоком любові й усмішок, що заряджає воду. Як відомо, вода має пам’ять, тож вона щоразу при зануренні в неї передаватиме дитині любов близьких.
Руки матері пестять дитинку, вона ніжно промовляє ласкаві слова. А коли гладить по голівці, то з її пальців ідуть невидимі заряди любові, які впливають на акупунктурні точки голови, стимулюють діяльність певних розумових центрів, прискорюючи розвиток дитини. У відповідь дитя всміхається... Так проявляється магія любові! У давнину матері знали замовляння під час купелі. Деякі з них дійшли й до нас. Ось вони. «Ой, водице, ой, водичко! Умивай і тіло, й личко, дай здоров’я, долі, сили моїй крихітці премилій, щоб росла та підростала і на ніженьки ставала, люба зіронька-лелітка, ясноока диво-квітка», «Ой, водице, ой, водичко! Умивай же тіло й личко, чисті промені любові сяють хай у кожнім слові!», «Ти, водиченько-водичко, миєш тіло, миєш личко, щоб росли міцні, сміливі, і красиві, і щасливі», «Лийся, чистая вода, щоб минала всіх біда… В кожній краплі – мами слово, щоб маля росло здоровим!».
Матері знали, що під час купання не можна думати про негаразди, бо це відіб’ється на дитині — вона стане знервованою, погано спатиме. Вода ж запам’ятає все!
Помічено, що очі маляти, яке зростає в аурі батьківської любові, світяться інакше, ніж у «недолюбленого». Не шкодуйте своєї любові для дитини, і вона буде щасливою.
Людмила ОСОКА.
Залишити коментар