Звичайно, московиту вірити – себе не поважати. Але іноді варто звернути увагу на мовлені ним слова хоча б для того, щоб зрозуміти: правду каже чи бреше?
До євгена пригожина, котрий очолює сумнозвісний «Вагнер», можна ставитися по-різному. Як до бандита, котрий декілька років поспіль провів у в’язниці. Як до однієї з найнаближеніших осіб до путіна і його «годувальника» (в переносному і буквальному сенсі слова). Як до хитрого і підступного політика, який задає тон в ігрищах на московському Олімпі. Як до міжнародного терориста.
Все це – правда про пана пригожина, хоч і не вся. Але я не про це. Я – про його недавнє інтерв’ю одному із провладних журналістів, в якому він дав оцінку так званій «спеціальній військовій операції», як путін назвав розв’язану ним війну проти України.
Цитую майже дослівно:
«Ми прийшли по-хамськи, пройшлися чоботами по всій території (України – авт.) в пошуках нацистів. Доки шукали нацистів, наковбасили всіх, кого могли, потім підійшли до Києва, потім – по-російському називаю! – обісрались і відійшли. Далі – до Херсона. Обісрались, відійшли. Після цього – чи до цього? – вже часи плутаються – Ізюм, Червоний Лиман. І якось – то у нас все не складається…
Спецоперацію робили заради денацифікації і демілітаризації. Таким чином денацифікація України, про яку ми говорили, зробила з неї націю, яка відома всім у всьому світі… Україна стала країною, яку знають абсолютно скрізь. Це, що стосується денацифікації. Тепер – що стосується демілітаризації …Якщо у них було на початку спецоперації умовних 500 танків, то тепер у них – 5000 танків. Якщо у них воювати вміли 20000 чоловік, то тепер уміють воювати 400000 чоловік. Як же ми її демілітаризували? Виходить, що навпаки…
Я думаю, що українці сьогодні – це одна з найсильніших армій. У них високий рівень організації, високий рівень підготовки, високий рівень розвідки, у них є різноманітне озброєння. Більше того, вони працюють на будь-яких системах – радянських, натовських, на чому завгодно однаково успішно».
Звичайно, похвала ворога – це не завжди добре. Хто знає, що у нього насправді на умі? Тут хіба наш шеф розвідки Буданов з яким, за його словами, 80 відсотків порозуміння з пригожиним, може щось конкретно сказати. Але тим не менше, як нам здається, євген пригожин досить об’єктивно оцінив «результати» денацифікації і демілітаризації, підсвідомо (або свідомо?) натякнувши путінцям: Україна – непереможна.
І це, чесно кажучи, чиста правда.
Охрім СВИТКА.
P. S. Дехто із прискіпливих читачів може сказати: «А для чого нам знати, що говорить якийсь пригожин?». Відповім. Пригожин – не просто «якийсь». Це людина, котра сьогодні формує громадську думку в московії. Він не боїться різати правду-матку владі просто в очі, нещадно критикувати міністра оборони шойгу і начальника генерального штабу герасімова, говорити про корупцію, яка пишним цвітом розквітла на безкраїх просторах ерефії, закликати народ до непокори і супротиву. І що цікаво: той народ все більше йому вірить і все більше ненавидить путінську банду вбивць та гвалтівників.
Так, євген пригожин – бандит і терорист. Але саме такі особи іноді творять історію сусідньої держави (пугачов, распутін лєнін, сталін, єжов, берія та іже з ними). Вийшов із петербурзьких бандитських підворіть і путін, ордер на арешт якого виписав Міжнародний кримінальний суд.
Словом, пригожин може зіграти роль детонатора в російському суспільстві, роздмухати вогнище громадянського протистояння, чого найбільше боїться кремлівська крихітка Цахес та його камарилья.
На фоні контрнаступу ЗСУ це не геть поганий для нас сценарій розвитку подій за поребриком. Можливо, московська імперія і справді доживає якщо не останні дні, то роки, бо дуже вже на те схоже.
Як кажуть, дай, Боже!
О. С.
Звичайно, московиту вірити – себе не поважати. Але іноді варто звернути увагу на мовлені ним слова хоча б для того, щоб зрозуміти: правду каже чи бреше?
До євгена пригожина, котрий очолює сумнозвісний «Вагнер», можна ставитися по-різному. Як до бандита, котрий декілька років поспіль провів у в’язниці. Як до однієї з найнаближеніших осіб до путіна і його «годувальника» (в переносному і буквальному сенсі слова). Як до хитрого і підступного політика, який задає тон в ігрищах на московському Олімпі. Як до міжнародного терориста.
Все це – правда про пана пригожина, хоч і не вся. Але я не про це. Я – про його недавнє інтерв’ю одному із провладних журналістів, в якому він дав оцінку так званій «спеціальній військовій операції», як путін назвав розв’язану ним війну проти України.
Цитую майже дослівно:
«Ми прийшли по-хамськи, пройшлися чоботами по всій території (України – авт.) в пошуках нацистів. Доки шукали нацистів, наковбасили всіх, кого могли, потім підійшли до Києва, потім – по-російському називаю! – обісрались і відійшли. Далі – до Херсона. Обісрались, відійшли. Після цього – чи до цього? – вже часи плутаються – Ізюм, Червоний Лиман. І якось – то у нас все не складається…
Спецоперацію робили заради денацифікації і демілітаризації. Таким чином денацифікація України, про яку ми говорили, зробила з неї націю, яка відома всім у всьому світі… Україна стала країною, яку знають абсолютно скрізь. Це, що стосується денацифікації. Тепер – що стосується демілітаризації …Якщо у них було на початку спецоперації умовних 500 танків, то тепер у них – 5000 танків. Якщо у них воювати вміли 20000 чоловік, то тепер уміють воювати 400000 чоловік. Як же ми її демілітаризували? Виходить, що навпаки…
Я думаю, що українці сьогодні – це одна з найсильніших армій. У них високий рівень організації, високий рівень підготовки, високий рівень розвідки, у них є різноманітне озброєння. Більше того, вони працюють на будь-яких системах – радянських, натовських, на чому завгодно однаково успішно».
Звичайно, похвала ворога – це не завжди добре. Хто знає, що у нього насправді на умі? Тут хіба наш шеф розвідки Буданов з яким, за його словами, 80 відсотків порозуміння з пригожиним, може щось конкретно сказати. Але тим не менше, як нам здається, євген пригожин досить об’єктивно оцінив «результати» денацифікації і демілітаризації, підсвідомо (або свідомо?) натякнувши путінцям: Україна – непереможна.
І це, чесно кажучи, чиста правда.
Охрім СВИТКА.
P. S. Дехто із прискіпливих читачів може сказати: «А для чого нам знати, що говорить якийсь пригожин?». Відповім. Пригожин – не просто «якийсь». Це людина, котра сьогодні формує громадську думку в московії. Він не боїться різати правду-матку владі просто в очі, нещадно критикувати міністра оборони шойгу і начальника генерального штабу герасімова, говорити про корупцію, яка пишним цвітом розквітла на безкраїх просторах ерефії, закликати народ до непокори і супротиву. І що цікаво: той народ все більше йому вірить і все більше ненавидить путінську банду вбивць та гвалтівників.
Так, євген пригожин – бандит і терорист. Але саме такі особи іноді творять історію сусідньої держави (пугачов, распутін лєнін, сталін, єжов, берія та іже з ними). Вийшов із петербурзьких бандитських підворіть і путін, ордер на арешт якого виписав Міжнародний кримінальний суд.
Словом, пригожин може зіграти роль детонатора в російському суспільстві, роздмухати вогнище громадянського протистояння, чого найбільше боїться кремлівська крихітка Цахес та його камарилья.
На фоні контрнаступу ЗСУ це не геть поганий для нас сценарій розвитку подій за поребриком. Можливо, московська імперія і справді доживає якщо не останні дні, то роки, бо дуже вже на те схоже.
Як кажуть, дай, Боже!
О. С.
Звичайно, московиту вірити – себе не поважати. Але іноді варто звернути увагу на мовлені ним слова хоча б для того, щоб зрозуміти: правду каже чи бреше?
Залишити коментар