У моїх руках – книга про відому на Ковельщині людину, яка залишила глибокий слід в душі кожного, хто з нею співпрацював чи був особисто знайомий або родом з одного села, де жили її батьки. Це — Галина Божик.
Хочеться підкреслити, що спогади про неї, зокрема, Андрія Мигулі і Тетяни Матяшук, на мою думку, обов’язково треба у «Вістях Ковельщини» надрукувати. Читачі газети глибше вникли б в той культурний процес, який діяв на теренах нашого району при її житті. «Вона любила людей, а люди її», —згадує Микола Вельма. І віддала себе повністю улюбленій справі.
Книга «Галина Божик: талант любити людей, професію, Україну» (спогади, розповіді, публікації) цього року видання – не тільки про неї, а про багатьох людей, що оточували її, з ким перетинались життєві шляхи. Від початку і до кінця – цікава.
А ще доповнюють світлини, які гармонують зі змістом. Отож, маю приємність про все згадати із вищеназваної книги, яку взяла в нашій публічній бібліотеці. Теж знала Галину Михайлівну, зустрічала її в Голобах і в Ковельській районній бібліотеці на різних заходах. То й зацікавилась.
Зрештою, з нашої бібліотеки не вийдеш ніколи без книги в руках — і то цікавої, і то сучасної, ще іноді “теплої” після друку 2023 року.
А здавала я в бібліотеку твори Наталії Дурунди «За брамою пекла» і «Під клеймом ОСТ» – про остарбайтерів, про те, що діялось в 40-х роках минулого століття. Цей двотомник подарувала авторка нашій бібліотеці.
Голобські бібліотекарі — Валентина Мельничук і Надія Журавська – невтомні книголюби, відповідають своїй професії, дбають про постійне поповнення скарбів людського розуму. Тож голобські читачі першими, мабуть, знайомляться з новинками. А ще Валентина Ярмолаївна і Надія Макарівна – «фейсбукові» друзі із авторами унікальних найновіших книг із різних областей України і за її межами.
Серед них – Наталія Лапіна і Світлана Горбань з Черкас, Людмила Когут із Львова, яка нині в США живе, Любов Василів-Базюк із Канади та ін. Вони дарують в наш книжковий арсенал свої книги. А ще бібліотекарі за свій рахунок купують такі, які ще тільки в інтернеті презентують, і яких більше ніде не знайдеш. Бо як приношу додому, то діти мої, які приїжджають, дивуються, що наша бібліотека така багата.
Коли звертаються до своїх книгосховищ, де вони живуть — в Луцьку і Любомльському районі, то виявляється, що там таких немає. І тоді читають з нашої, і є заочними читачами. Бо як же, щоб я читала, а вони – ні? А ще я стараюся, щоб мої колеги Галина Шалапай, Галина Грицюк, Лідія Гарлінська теж прочитали ці книги, і їм доставляю їх.
Особливо всі ми любимо про історію України читати. Бо раніше вона трактувалась по-іншому, а тепер справедлива. І хочеться ту правду знати. Для нас, старшого покоління, — це два різні світи.
Мені, здається, якби книги Ніни Фіалко «Коли брати стають ворогами» і «Обірвана струна» прочитали росіяни, вони жахнулися б від жорстокості їхньої влади і, може б, тоді не розпочали цю страшну трагедію нині, в якій гинуть кращі люди нашої країни. Бо ворожа інформація страшніша за бомби, вона руйнує мізки в людських головах, впливає не тільки на думки, а й здоров’я людей. Тому й спотворює тих, хто потім стають зрадниками, служать не рідній країні, а чужій. «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину», — писав Василь Симоненко. Та не всі, на жаль, це розуміють.
Наша бібліотека і в цей тяжкий час для всіх нас не перестає бути вогнищем культури. Сюди йдуть і йдуть читачі від найменших, хто лиш навчився читати, або ті, що читають їм батьки й бабусі з дідусями, і ті, кому вже за 80. А щочетверга не лише за книгою, а й за пресою, яка «приходить» цього дня, поспішають, щоб дізнатись найсвіжіші новини. І всі милуються виставками дитячої творчості, які періодично тут організовують. Цього разу експонують доробок художниці-портретистки, учениці 6 класу, майбутньої представниці високого таланту Евеліни Чалайдюк (на світлині).
Тут часто відбуваються різні заходи цікаві, де чути не тільки слово, а й пісню за участю учнів і вчителів музшколи. Бо пісня, як казав один мудрець, — то душа народу. Раз народ співає – значить, він дихає, а раз дихає – значить, живе. І чим більше народ співає,тим більше він дихає. А чим більше дихає, тим довше живе.
Ось так, як не зупиниш дихання, так і не зупиниш волю, прагнення народу до Перемоги, бо всі нею одержимі сьогодні. Це стало основою життя. Всі цього хочуть. Бо ніякі дорогі діаманти не замінять широкої вільної душі, доброго серця, світлого розуму. Хай світло переможе темряву!
Валентина ОСТАПЧУК.
У моїх руках – книга про відому на Ковельщині людину, яка залишила глибокий слід в душі кожного, хто з нею співпрацював чи був особисто знайомий або родом з одного села, де жили її батьки. Це — Галина Божик.
Хочеться підкреслити, що спогади про неї, зокрема, Андрія Мигулі і Тетяни Матяшук, на мою думку, обов’язково треба у «Вістях Ковельщини» надрукувати. Читачі газети глибше вникли б в той культурний процес, який діяв на теренах нашого району при її житті. «Вона любила людей, а люди її», —згадує Микола Вельма. І віддала себе повністю улюбленій справі.
Книга «Галина Божик: талант любити людей, професію, Україну» (спогади, розповіді, публікації) цього року видання – не тільки про неї, а про багатьох людей, що оточували її, з ким перетинались життєві шляхи. Від початку і до кінця – цікава.
А ще доповнюють світлини, які гармонують зі змістом. Отож, маю приємність про все згадати із вищеназваної книги, яку взяла в нашій публічній бібліотеці. Теж знала Галину Михайлівну, зустрічала її в Голобах і в Ковельській районній бібліотеці на різних заходах. То й зацікавилась.
Зрештою, з нашої бібліотеки не вийдеш ніколи без книги в руках — і то цікавої, і то сучасної, ще іноді “теплої” після друку 2023 року.
А здавала я в бібліотеку твори Наталії Дурунди «За брамою пекла» і «Під клеймом ОСТ» – про остарбайтерів, про те, що діялось в 40-х роках минулого століття. Цей двотомник подарувала авторка нашій бібліотеці.
Голобські бібліотекарі — Валентина Мельничук і Надія Журавська – невтомні книголюби, відповідають своїй професії, дбають про постійне поповнення скарбів людського розуму. Тож голобські читачі першими, мабуть, знайомляться з новинками. А ще Валентина Ярмолаївна і Надія Макарівна – «фейсбукові» друзі із авторами унікальних найновіших книг із різних областей України і за її межами.
Серед них – Наталія Лапіна і Світлана Горбань з Черкас, Людмила Когут із Львова, яка нині в США живе, Любов Василів-Базюк із Канади та ін. Вони дарують в наш книжковий арсенал свої книги. А ще бібліотекарі за свій рахунок купують такі, які ще тільки в інтернеті презентують, і яких більше ніде не знайдеш. Бо як приношу додому, то діти мої, які приїжджають, дивуються, що наша бібліотека така багата.
Коли звертаються до своїх книгосховищ, де вони живуть — в Луцьку і Любомльському районі, то виявляється, що там таких немає. І тоді читають з нашої, і є заочними читачами. Бо як же, щоб я читала, а вони – ні? А ще я стараюся, щоб мої колеги Галина Шалапай, Галина Грицюк, Лідія Гарлінська теж прочитали ці книги, і їм доставляю їх.
Особливо всі ми любимо про історію України читати. Бо раніше вона трактувалась по-іншому, а тепер справедлива. І хочеться ту правду знати. Для нас, старшого покоління, — це два різні світи.
Мені, здається, якби книги Ніни Фіалко «Коли брати стають ворогами» і «Обірвана струна» прочитали росіяни, вони жахнулися б від жорстокості їхньої влади і, може б, тоді не розпочали цю страшну трагедію нині, в якій гинуть кращі люди нашої країни. Бо ворожа інформація страшніша за бомби, вона руйнує мізки в людських головах, впливає не тільки на думки, а й здоров’я людей. Тому й спотворює тих, хто потім стають зрадниками, служать не рідній країні, а чужій. «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину», — писав Василь Симоненко. Та не всі, на жаль, це розуміють.
Наша бібліотека і в цей тяжкий час для всіх нас не перестає бути вогнищем культури. Сюди йдуть і йдуть читачі від найменших, хто лиш навчився читати, або ті, що читають їм батьки й бабусі з дідусями, і ті, кому вже за 80. А щочетверга не лише за книгою, а й за пресою, яка «приходить» цього дня, поспішають, щоб дізнатись найсвіжіші новини. І всі милуються виставками дитячої творчості, які періодично тут організовують. Цього разу експонують доробок художниці-портретистки, учениці 6 класу, майбутньої представниці високого таланту Евеліни Чалайдюк (на світлині).
Тут часто відбуваються різні заходи цікаві, де чути не тільки слово, а й пісню за участю учнів і вчителів музшколи. Бо пісня, як казав один мудрець, — то душа народу. Раз народ співає – значить, він дихає, а раз дихає – значить, живе. І чим більше народ співає,тим більше він дихає. А чим більше дихає, тим довше живе.
Ось так, як не зупиниш дихання, так і не зупиниш волю, прагнення народу до Перемоги, бо всі нею одержимі сьогодні. Це стало основою життя. Всі цього хочуть. Бо ніякі дорогі діаманти не замінять широкої вільної душі, доброго серця, світлого розуму. Хай світло переможе темряву!
Валентина ОСТАПЧУК.
У моїх руках – книга про відому на Ковельщині людину, яка залишила глибокий слід в душі кожного, хто з нею співпрацював чи був особисто знайомий або родом з одного села, де жили її батьки. Це — Галина Божик. 
Залишити коментар