Ігор Кузьмич: "Слово Боже – могутня зброя"Сьогодні наш співрозмовник – Ігор Кузьмич, ковельчанин, настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла (м. Ковель), військовий капелан, мужній і відважний боєць 210-го спеціального окремого батальйону "Берлінго", що входить до складу військ Збройних Сил України.
– Капеланство не є моїм основним обов'язком, – почав розмову Ігор Кузьмич. – Втомився сидіти, склавши руки, тому твердо вирішив: там де паства – там моє місце й призначення як духовного наставника і як військового. Спочатку планував проводити капеланські служіння, але для цього потрібно було навчатися у вищому навчальному закладі, але це все не так просто. Тому довелось піти іншим шляхом.
– Ви стали добровольцем і поповнили ряди Збройних Сил України?
– Так. Звернувся у місцевий військкомат. 14 січня ц. р. став на захист Батьківщини. Пройшов військове навчання на Рівненському полігоні, пізніше – на полігоні у Львівській області. Призначений командиром відділення. Крім того, проводжу пастирську роботу. Батальйон "Берлінго" брав активну участь у визволенні міст і містечок навколо столиці – Бучі, Ірпіня, Ясногородки, Мотижина, Шпитьків, Витрівки та ін.
Одна наша рота постійно перебуває на Бахмутському напрямку. Чергуємося. На "нульових" позиціях перебуваємо два місяці, потім повертаємося на місце постійної дислокації. Тоді знову їдемо в епіцентр бойових дій. Нещодавно саме повернувся з "нуля".
– Можливо, не зовсім правильно задавати таке запитання військовому. Але все ж таки, чи не страшно дивитися смерті у вічі?
– До цього треба підготуватися і морально, і духовно. Смерть неминуча для кожної людини. Але заради життя та майбутнього наших дітей потрібно "ворожою злою кров'ю землю окропити", як писав Тарас Шевченко.
– Ще одне відверте запитання. Ви могли б і надалі залишатися у рідному Ковелі, проводити богослужіння, жити відносно спокійним і мирним життям…
– Я й досі священник. Завжди займав і займаю чітку громадянську позицію, брав активну участь в усіх національно-визвольних процесах, розпочинаючи з першого Майдану. Коли один за одним ховають наших Героїв, не можу залишатися байдужим.
– Пане Ігорю, мабуть, любов до Бога, України, віра – найбільша підтримка на фронті. Де знайти слова, аби підтримати бійця в хвилини відчаю і розпачу? Він бачить смерть на власні очі, рятує поранених побратимів на полі бою. І цей біль не вщухне ніколи, не вщухне до тих пір, доки битиметься його серце…
– Бути капеланом – це не лише проводити літургії або приймати таїнство сповіді на передовій. Капелан – це той, хто завжди може вислухати, або дати корисну пораду. Ми залишаємо свої пастви, на волонтерських засадах працюємо на територіях, де ведуться бойові дії.
Кожен нині потребує підтримки. По вірі нашій нам воздасться. Господь допоможе кожній стражденній душі: і тому, хто отримав поранення, і тому, хто загинув смертю хоробрих. Він втішить і витре батьківські сльози, сльози дітей і дружин.
Як-то кажуть: святе місце порожнім не буває. У нас є капличка. Проводимо душпастирську роботу чи то в тилу, чи безпосередньо в найгарячіших точках нашої Батьківщини. Віра і молитва допомагають кожному.
– Панотче, уявімо собі, що війна, нарешті, закінчилася. Що найперше хотіли б зробити?
– Звісно ж, подякувати Господу за мир, за безкорисливу Батьківську любов, за життя. Взагалі, коли ще не пішов в ЗСУ, то в мирному житті засівав поля, вирощував городину, садки, утримував чимале підсобне господарство, тримав корів, овець, кіз. Дуже люблю тварин, особливо – собак. Довелося все це залишити і стати на захист України, адже так велить мені моє сумління. Нам усім треба набратися терпіння, зробити все, аби вигнати з рідної землі підступного і підлого ворога. Перемога неодмінно настане.
Світлана ТРОЦЮК.
P.S. Впродовж 22 років отець Ігор служить в храмах ПЦУ. Спочатку – у Городищі, далі – у Шацьку, Кричевичах, Ковелі. Ігор Кузьмич служив в Самійличах (Шацька територіальна громада). Це не тільки його дідівська земля, але й гарні спогади про дитинство та юність. В цьому селі нині стоїть гарний і величний храм, де служив воїн.
С.Т.
НА ЗНІМКАХ: Ігор КУЗЬМИЧ; з відомим українським актором Єгором БІРЧЕЮ.
Фото з архіву Ігоря КУЗЬМИЧА.
Залишити коментар