Богдан БАЧУК: штрихи до портрета
Шановний читачу!
Сьогодні я хочу тобі розповісти про людину, без якої не можна собі уявити новітню історію Ковеля. І хоча народилася вона не в нашому місті, практично все своє трудове життя присвятила йому.
Коли постаратися визначити, хто такий Богдан Бачук, кількох слів буде замало.
По-перше, він людина високого громадянського обов'язку, патріот Ковельщини, Волині, України, активний учасник громадсько-політичного життя краю.
По-друге, висококласний фахівець своєї справи, тямущий господарник і вмілий організатор людей.
По-третє, чоловік аналітичного розуму, житейської мудрості і справді енциклопедичних знань.
По-четверте, зразковий сім'янин, турботливий чоловік, батько, дідусь і прадідусь.
По-п'яте, щиро закоханий у землю, завзятий городник-дачник, садовод і квітникар. Неперевершений пісняр, котрий не одного начальника вчив у мирні часи "бандерівських" пісень.
29 серпня у пана Богдана – поважний ювілей. Він не примхлива жінка, а тому, сподіваюся, не образиться на мене, коли розкрию "таємницю" – йому виповниться 80.
Щоб мене не звинуватили в суб'єктивізмі і упередженості, хочу наповнити статтю інформацією, як-то кажуть, з різних джерел. Це свого роду штрихи до портрета ветерана залізничного транспорту, ковельчанина, активіста, патріота.
ххх
Почати,мабуть, варто з книги відомого краєзнавця (на жаль, покійного) Дмитра Корнелюка "Ковельщини славні імена" (Луцьк, Надстир'я, 2001). І хоч з тих пір минуло чимало часу, біографічні дані не змінилися.
Отож, пан Дмитро в нарисі про локомотивне депо Ковель і його тодішнього начальника Богдана Бачука написав так:
"Бачук Богдан Петрович народився 29 серпня 1943 року в селі Бичаль Костопільського району Рівненської області в бідній селянській сім'ї. Його батько був членом КПЗУ, за що довелося в 1938 році розплатитись ув'язненням у Березі-Картузькій. В 1944 році був засуджений як "ворог народу" на 15 років і висланий на каторжні роботи в Колиму. Там і загинув.
Дитинство та шкільна юність пройшли у злиднях в рідному селі. Нелегким було його життя у повоєнні роки. В 7 років був уже пастухом, в 9 – допомагав мамі по господарству, працював у колгоспі. Закінчив початкову школу.
Навчання продовжив у Деражнянській середній школі, щоденно долаючи по 12 кілометрів. Навчаючись там, брав участь в усіх гуртках художньої самодіяльності, які тільки були в сільській школі. Ще з сьомого класу серйозно захопився спортом. Але у нього, окрім цих захоплень, був сильний потяг до знань: математики, фізики, креслення; любив технічну творчість. Мав надзвичайний талант гуртувати навколо себе дітей. Мабуть, не випадково вчителі школи радили йому вступати до педінституту.
Але сильний потяг до техніки переміг. Закінчивши школу на "відмінно", в 1960 році вступив в Здолбунівське залізничне училище № 1. Училище закінчив з "відзнакою", працював помічником машиніста тепловоза в локомотивному депо Здолбунів Львівської залізниці, звідки був призваний на військову службу. Ще солдатом інтенсивно готувався до вступу в інститут.
В 1965 році Богдан Петрович вступив у Харківський інститут інженерів залізничного транспорту на механічний факультет за спеціальністю "Тепловози і тепловозне господарство". Вчився тільки на "відмінно", захоплювався науковою роботою. Брав участь в науково-технічних конференціях інституту, займався спортом, громадською роботою.
В 1970 році інститут закінчив з "відзнакою", отримавши кваліфікацію інженера-механіка шляхів сполучення і скерування в аспірантуру. Але вирішив аспірантуру відкласти. І ось Богдан Петрович 11 серпня 1970 року був прийнятий виконуючим обов'язки бригадира по ремонту тепловозів локомотивного депо Ковель Львівської залізниці. Потім – майстер технічного огляду тепловозів, приймальник локомотивів. А з 1992 року – начальник локомотивного депо Ковель.
За час роботи в депо досить активно займався раціоналізаторською роботою. На його рахунку – 33 рацпропозиції, більшість яких впроваджена у виробництво. Вже у 1979 році йому було присвоєно звання "Кращий раціоналізатор Львівської залізниці".
За період роботи начальником депо Бачук Богдан Петрович багато зусиль доклав до реконструкції депо: побудови нових об'єктів. Споруджено піскосушилку силами депо, автомобільний комплекс (гараж, оглядові канави, естакади), бензозаправку, базу палива в оборотному депо Ківерці. Реконструйовано екіпіровку локомотивів по сучасній технології. Проведено капітальний ремонт цехів технічного та профілактичного огляду без їх зупинки, побутового корпусу з введенням хімічного відділення по хімічній очистці спецодягу. З метою економії енергоресурсів опалення промислових і побутових приміщень переведено з парового на водяне.
Бачук Богдан Петрович бере активну участь в громадському житті міста і області. Двічі обирався депутатом Волинської обласної ради в 1994 та 1998 роках".
ххх
Микола Вельма, Заслужений журналіст України:
– Я познайомився з Богданом Бачуком у 90-их роках минулого століття, коли на Ковельщині вирували буремні революційні події, йшла боротьба за утвердження ідей незалежності і самостійності Української держави, проти тоталітарної системи і цензури в пресі.
Працюючи редактором ковельської газети, мав у ті часи щоденно десятки зустрічей, розмов, дискусій. І ось одного дня в кабінет завітав Богдан Бачук в супроводі когось із ковельських "демократів" (прізвища не пригадую). Мені запропонували статтю до друку, яка аж ніяк не узгоджувалася з "лінією партії".
Мова йшла про необхідність змін в політичному устрої країни (тоді ще СРСР), відміну 6-ої статті Конституції про керівну роль КПРС та про інші "крамольні" речі.
Прочитавши статтю, сказав: "Надрукуємо, але з деякими правками, щоб нас із вами не звинуватили в екстремізмі і контрреволюційних поглядах. На все свій час".
Публікація викликала величезний громадський резонанс, особливо в партійних колах. Але критику пережили, "бої" місцевого значення витримали. З тих пір Богдан Бачук став одним із активних авторів газети, де поряд з ним часто друкувалися Марія Хотинська, Юрій Музичук, Адам Поляк, Віктор Стрижеус, Анатолій Семенюк, Ігнатій Марчук, Олег Селеверстов, Яків Лавренко, Іван Сидорук, Володимир Осіюк та ін.
Власне, це були ті люди, з яких згодом сформувався так званий "демократичний блок" у міській та обласній радах. До думки Богдана Бачука завжди прислухалися, з його позицією рахувалися, бо вона була принциповою, але водночас виваженою.
Пан Богдан був одним із головних організаторів "виселення" партійного комітету із локомотивного депо. Це була насправді сенсація не тільки для Ковеля, а й усієї Волині. Ніхто не міг повірити, що в "червоній " цитаделі, якою тоді вважали ковельське локомотивне депо і якою керували затяті "більшовики-ленінці", розпочнеться масовий рух за департизацію, або, по–нинішньому кажучи, декомунізацію підприємства, де працювала найчисельніша компартійна організація Волині. "Естафету" трохи пізніше підхопив "Ковельсільмаш".
Ковельчани з повагою ставилися до Богдана Бачука, якого невдовзі призначили начальником локомотивного депо Ковель. Декілька разів поспіль нас обирали депутатами Волинської обласної і Ковельської міської рад, де працювали, як кажуть, пліч-о-пліч, знаходячи спільну мову при розгляді найскладніших питань, в тому числі зміцнення і розбудови Української державності, боротьби з корупцією, утвердження свободи слова.
Було б неправдою сказати, що у наших стосунках було все ідеально. Не раз дискутували, сперечалися, не погоджувалися один з одним. Однак в кінцевому підсумку перемагали конструктивізм і холодний розум.
Я поважав і поважаю пана Богдана за те, що він завжди приймав "бій" на себе, не ухилявся від конфліктів з начальством, в тому числі й із тим, від якого залежали його подальша службова кар'єра. В кінцевому підсумку заздрісники і злостивці "з'їли" одного з кращих керівників підприємства на Львівській залізниці. Звичайно, йому було непросто, але він при підтримці друзів, однодумців, сім'ї вистояв і зберіг свої честь та гідність.
З нагоди ювілею бажаю Богдану Бачуку головного – міцного здоров'я, родинного затишку, Господнього благословення на кожен день! Щиро прошу Бога, аби до нас швидше прийшли омріяна Перемога, ворог, від якого постраждала й родина ювіляра, був знищений і розбитий вщент.
З роси і води Вам, пане Богдане!
ххх
Вище згадувалося, що Богдан Бачук – гарний сім'янин, турботливий глава чималенької родини. Про це розповідає донька ювіляра Тетяна Богданівна Остапчук:
– У Богдана Петровича велика та дружна родина. Має з дружиною Нелею Григорівною двох доньок, п'ятьох онуків та двох правнуків, з якими завжди ділиться життєвим досвідом.
Є мудрим сімейним порадником. І досі вкладає у нас душевну турботу й любов. Тішиться правнуками, спостерігає та радіє їх новим досягненням у житті. Цитує їх кумедні вислови. Має мудрість сови, а серце ангела.
Сім'янин. У липні 2023 року сімейна пара відсвяткувала 55 річницю подружнього життя. Дітям та онукам прищепив любов до пісні. В його пам'яті – сотні старовинних колядок, стрілецьких та повстанських, а також ліричних пісень, які співали пращури. Родинна пісня лилась з покоління в покоління. За святковим столом у батьків збирається вся, без винятку, рідня. Жодна така зустріч не обходилась без співу. На жаль, сьогодення в Україні – це смуток і розпач, переживання за Україну та її синів. Хвилювання за український народ пригнічує серце батька. Тому наразі не чути з батьківських уст пісень, бо щось не співається…
Дуже відповідальний. Любить та дотримується порядку в ділах і словах. Хороший господар вдома та побуті, на роботі та на дачі. Коли на дачній ділянці вже був сформований садок, став упорядковувати двір біля помешкання. Висадив дерева: горіх, грушу, яблуню, кущі калини та малини. Мало хто знає, що Богдан Петрович відіграв значну роль у створенні горіхової алеї у міському парку ім. Т. Г. Шевченка. Разом із колишнім колегою та однодумцем висаджують горіхові дерева, за якими доглядають із власної ініціативи.
Маючи активну життєву позицію, веде здоровий спосіб життя. Здійснює щоденні пішохідні прогулянки містом, їздить велосипедом на дачу.
Наш тато – Людина з великої літери, яка все своє життя присвятила розбудові вільної, незалежної України. Своїм розумом, наполегливою працею та власними силами не полишає активну участь в житті громади міста.
Низький уклін, наш дорогенький! Хай Господь дарує тобі многих літ!
ххх
Ось такі штрихи до портрета Богдана Бачука запропонував я тобі, шановний читачу. Штрихи ці далеко не вичерпують характеристику цієї креативної, непересічної особистості, яка вписала вагомий рядок в історію міста залізничників Ковеля, всієї Волині. Тож нехай йому й надалі живеться в добрі та мирі, любові і ласці близьких та рідних!
Маркіян ІВАЩИК.
НА СВІТЛИНІ: Богдан БАЧУК.
Фото з сімейного архіву.
Залишити коментар