Війна – це надривний драматизм… Війна – це втрати… Війна – це біль…
Проте саме на війні емоції – найщиріші, а дружба – найміцніша. І саме на війні приходить усвідомлення беззаперечної цінності Життя. А ще у вирі війни може трапитися справжнє диво – народитися Його Величність Кохання…
Саме таке диво трапилося у Ковельському батальйоні Волинської бригади тероборони між двома молодими офіцерами – Максимом і Марією.
Хлопець та дівчина зростали у сусідніх дворах рідного Ковеля, вчилися в одній школі – і при цьому навіть не були знайомі. А потім війна, мобілізація – і знайомство в батальйоні…
Максим і Марія одержали кілька днів відпустки і справили весілля з рідними та друзями на Волині.
На схід України повернулися, звісно, з весільними короваєм… А побратими та посестри невідомо де замовили і презентували молодятам справжній весільно-армійський торт!
Молодятам – даруємо “Журавлину пісню” Ігоря Вижовця.
В серпні ночі — осінні,
Дні ще літо несуть.
За селом голосіння
Журавлів кличе в путь.
Батьківщину покинуть,
Щоб вернутися знов.
Свою пісню тужливу
Заведуть про любов.
"Земле-матінко рідна,
Не сумуй. Прощавай!
Як могли б, то ми гідно
Захищали б свій край.
Впали роси холодні,
Чужина кличе нас.
Нелегкий бо сьогодні
У зажурі твій час.
І повернемось знову,
Бо ж не зрадники ми,
В Україну чудову.
Тільки після зими".
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Залишити коментар