“Несолодка” ягода малина...Позаторік ціна на малину у селах Ратнівщини досягла максимуму і в деякий момент навіть становила 120 гривень за кілограм. У селах почався ягідний бум на вирощуванні малини.
Він досяг і залухівського кутка. Селяни порахували, що заробити на малині можна неабиякі гроші. І затрати праці на неї набагато менші, ніж, скажімо, на вирощування картоплі. Тож багато господарів тодішнього року зважилися на корінну зміну прадідівської культури, і у своє посадкове «меню» включили малину.
Їй на першу пору відвели незначні площі. Бо ж потрібно закупити кущики рослини, а її тоді вдавалось придбати по ціні 3–4 гривні за рослину. Торік ціна кущика становила вже 6 гривень. Щоб висадити малину на 10 сотках, потрібно придбати в середньому 800 саджанців. Господарі на Ратнівщині надавали перевагу польським сортам малини Полана та Полка, швейцарському сорту Зугана та деяким іншим, яких можна було придбати в наших краях. Вони враховували стійкість рослин до спекотної погоди, а також зберігання ягід після збору. А, виявляється, успішним був той господар, який почав вирощувати її раніше, бо вже в 2021 році з гектара малини він міг «озолотитись».
Селяни порахували, що при посадці високоврожайних сортів малини та при хороших кліматичних умовах у нас можна отримувати з кожної сотки в середньому 100-150 кг ягід за сезон. Якщо порахувати, то при ціні 100 гривень за кілограм ягід із сотки можна заробити 10000–15000 гривень. А ділянка з 10 соток при такій ціні дасть прибуток до 1,5 мільйона. Це ж неабиякі гроші! Але це було позаторік.
Торік ціна на малину впала, і була в середньому 50 гривень за кілограм. Господарі, які не справлялися зі збором ягід, наймали людей. Їм платили половину ціни за кожний кілограм реалізованих ягід. Тож вигідно було і господарям, і найманим працівникам. Якщо господар здавав ягоди по 50 гривень за кілограм, то найманий працівник отримував 25 гривень від кожного зібраного кілограма. А статистика твердить, що в середньому людина може зібрати 60 кг ягід.
Цьогоріч ягідний бум на малину поступово згасає. Ціна одного кілограма на початку серпня сягала 25 гривень, а на кінець місяця впала до 10 гривень. Через посуху ягоди втратили свою вагу та якість. Не у всіх селах їх приймають. А де беруть – то добірну. Через низьку ціну деякі господарі у шоковому стані. В більшості плантації стоять, і ягід не збирають. Бо якщо когось наймати, то потрібно платити 5 гривень за зібраний кілограм ягід. А за таку ціну ніхто не піде. То ж люди думають, чи вирощувати надалі малину, чи переорювати площі. Ось що про свій малиновий задум розповідає Юрій Цяк із Щитинської Волі:
– Малиною вирішив займатись в минулому році. Хоча ціни на ягоди в цьому році немає, але надалі вирощувати її буду. Торік закупив саджанців і посадив їх десь на 20 сотках. Дістав багато інформації з Інтернету. Дешевою була малина і в 2018 році, а найдорожчою – два роки тому. У Європі основний постачальник малини на заморозку – Польща та Сербія. Тоді в одних посохло, в інших затопило. Так і став дефіцит ягоди на переробку. В України з’явився шанс заявити про себе, тому й малина була такою дорогою. В цьому році вже буду мати свій посадковий матеріал і збільшуватиму площі під посадку. Знаю, що піковий врожай досягається через 3 – 4 роки. А за цей час ціна на ягоди точно зросте.
А Юрій Марчук теж охоче захопився вирощуванням малини. І вона вродила непогано в цьому році. Теж має посадковий матеріал, але збільшувати площі для посадки ягідної культури не збирається, хоча планував. Говорить, що теперішніх ягід немає де збути, а за мізерну ціну не має бажання її збирати. То ж нехай гниє на полі.
Якщо зробити висновки, то цьогорічний сезон для тих, хто вирощує малину, через низьку заготівельну ціну став провальним. Її спричинили кілька чинників. Це, по-перше, перенасичення ринку дешевою і неякісною продукцією. Переробники торік закупили і заморозили багато дешевої і неякісної малини, і не знають куди її діти. Такий продукт не потрібний у Європі. І ще один фактор: поляки скуповують за безцінь нашу малину і везуть її за кордон, видаючи за свою, польську.
За роки Незалежності в Україні помінялось багато міністрів, що опікуються сільським господарством. Навіть при одному з президентів було знищено Міністерство сільського господарства, а економіка на селі як була, так і досі залишилась не збалансованою. А селянин сам наодинці чекає, коли держава буде укладати договори із фермерами та одноосібниками на виробництво тієї чи іншої продукції. Люди працюватимуть в Україні і на Україну. Селянин за здану державі продукцію якусь частку грошей перераховуватиме у Пенсійний фонд, і, нарешті, він побачить результати своєї праці.
Микола Денисюк.
Залишити коментар