Картини зі скла та металу,Ковелю щастить на талановитих людей. Збираючи матеріал про його уродженців для краєзнавчого довідника, який готує бібліотека, я зустрілася з художником-вітражистом Віктором Бурчаком.
Не кожне місто може похвалитися таким унікальним митцем. У співавтори своїх неповторних рукотворів він запрошує… світло і, наче чарівник, володіє його магією. А помічник його – різнокольорове скло, зі шматочків якого він викладає свої картини.
Світло ллється з неба і, просочуючись крізь вітраж, грає, переливається тонами й відтінками, ніби незримий музика перебирає сонячні промені-струни. Містерія світла торкається наших чуттів, зворушує й викликає духовне піднесення.
Вітраж зачарував Віктора Бурчака ще в дитинстві, розбудив мрію стати художником.Віктор вдячний долі за зустріч з талановитим ковельським художником-графіком Павлом Біликом, який став першим учителем малювання, прикладом професіоналізму й одержимості, допоміг сформувати характер.
Важливу роль у його творчому становленні зіграли наставники з Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, серед них – архітектор Мирон Вендзилович – інтелектуал, знавець мистецтв, якого Вікторзгадує з теплотою і вдячністю:"Я мав щастя спілкуватися з такою людиною! Його настанов я дотримувався завжди. Мені щастило на таких людей".
Чимало митців минулого, та й сучасних, створюють лише картини, ескізи для вітражів, а в матеріалі їх проєкти виконують вітражні майстерні і фірми.
Віктор Бурчак втілює свої шедеври сам: від задуму, створення художнього образу – до монтажу в інтер'єрі (лише при великому об'ємі роботи він кликав помічників – Сергія Самчинського, Ігоря Глухова, Павла Бурчака, Анну Бойко).
Щоб бути одночасно художником, інженером, дизайнером, технологом, треба дуже багато знати й уміти – знайти вдале композиційне вирішення, володіти рисунком та колоритом, технікою термічної обробки скла та механічними видами його обробки, технологією розпису скла фарбами… У своїй творчості митець звертається до традицій, майстерно використовує прийоми та класичну техніку виконання і водночас виробив свій індивідуальний підхід. Він постійно вдосконалює свої вміння, експериментує, завдяки чому оволодів усіма секретами вітражного мистецтва і досяг високого професійного рівня.
Фантастично прекрасні витвори Віктора Бурчака – абажури світильників, світильники в стелі, вітражі у вікнах, вхідних та міжкімнатних дверях – стали елегантним декором житлових інтер'єрів і надають їм неповторного чару. Сонячні промені проходять крізь вітраж, розбризкують по кімнаті веселкові барви і створюють радісний настрій.
Та більша частина його мистецького доробку – твори релігійного спрямування, які прикрашають сакральні споруди.У його композиціях, що відображають біблійні сюжети та сцени, ніби оживають постаті легендарних та історичних особистостей. Коли споглядаєшїх, відчуваєш власну присутністьу дійстві, причетність до таїнств. У мерехтливому сяйві являються нам Свята Трійця, Діва Марія, Ісус з апостолами, архангели, зливають на нас світло віри, любові і правди.
Віктор Бурчак створив вітражні композиції для храмів Ковельщини: в селах Зелене (ПЦУ), Колодяжне (ПЦУ), Миляновичі (ПЦУ), Стеблі (ПЦУ), селищі Шацьку, місті Ковелі – в Андріївській церкві, Церкві блаженного Миколая Чарнецького УГКЦ, костелі святої Анни, Свято-Троїцькому соборі. Його роботи є у Львові, в Трускавці і дуже багато – в сусідній Польщі, де нашого земляка дуже шанують. Завдяки йому наше місто там добре знають, про нього завжди нагадуватимуть автографи майстра в 35-ти костелах: "Вітражі виконані в Ковелі, Україна, автор – Віктор Бурчак".
Вітражами надзвичайної краси він оздобив храми в Холмі, Дорогуську, Неледеві, Замості, Грабовці, Радомі, Кутні, Кутно-Дибуві, Злакув-Кущевному, Домбрувці, Люблині... Серед сотень його вітражів немає двох подібних, кожен – неповторний! Тому, що кожна архітектура має свій стиль, і в нього треба максимально "вписатися".
Пам'ятною для художника є робота в костелі святої Ядвіги в місті Кутно. Поряд зі святими історичними він зобразив святих мучеників нашого часу, серед них – Єжи Попєлушко (капелан польської "Солідарності", якого закатували кадебісти і, зв'язавши колючим дротом, втопили), та Максиміліан Кольбе (священник, що ховав євреїв від нацистів і загинув в Аушвіці, віддавши своє життя замість одного з в'язнів). Польща є взірцем вшанування своєї історії, своїх героїв, подвиг яких увічнила, зокрема, у вітражах своїх храмів.
Якось у Златув-Кущевному, біля Лодзі, Віктора Бурчака запросили до розкішного костелу, збудованого в 1906 році. Час, війни, вітер і кислотні дощі дуже пошкодили вітражі, в декількох вікнах їх взагалі не було. Священник просив художника зробити нові, а він запропонував оновити, замінивши втрачені фрагменти: "Є етичні норми для мене: працю мого попередника, хай і постраждалу від часу, я не маю права знищити, бо вона була дуже фахово зроблена, я мушу її відновити! Я мушу – з поваги до колеги! Якого вже немає, але пам'ять про нього – в його праці".
Вітражі були відновлені – перебиралося все на новий метал і монтувалося. Майстер так вдало підібрав кольори й манеру виконання, зумів максимально наблизитися до оригіналів, що реставратори з Варшави не повірили, що це сучасна робота.
Віктор Бурчакбув учасником п'яти міжнародних пленерів іконопису в Замлинні, місія яких – нести світло Божих істин та зближувати людей різних народів, культур та релігійних традицій. Він – людина з активною громадянською позицією, учасник двох українських Майданів, а нині донатить на наше військо і вірить у нашу Перемогу! Попри сумні часи, які ми зараз переживаємо, налаштований оптимістично: "Я – щаслива людина: мені все вдалося! Побудував дім, посадив сад, виховали з дружиною Тетяною трьох дітей, маємо п'ятеро онуків, і як художник я відбувся. Я люблю свою роботу, отримую від неї колосальне задоволення! Вітраж – то перемичка між двома середовищами, зовнішнє – завжди динамічне: світло рухається, міняється, запалюється одна група кольорів, потім гасне, засвічується інша. Кольори проектуються по стінах, розфарбовують всі внутрішні поверхні, полонять весь внутрішній простір- і ти дивишся на це, як на театральне дійство, захоплюючу світлову виставу.
Ввечері, коли приміщення освітлюється зсередини, з вулиці ти бачиш інакші картини – вітражі працюють з фасадом, підкреслюють архітектуру, підсилюють її, це є ідеальна сполука! Але в своїй майстернія до кінця не можу їх осягнути, поки вони не вмонтовані у вікна храму. Тож я завжди з нетерпінням чекаю зустрічі зі своєю роботою! Мистецтво звертається до наших почуттів. Суть мистецтва – розкрити образ тими засобами, якими володіє художник. І коли мені це вдається, – я щасливий, щасливішої людини не може бути!"
Шедеври вітражного мистецтва збереглися до наших днів з часів Середньовіччя. Сьогодні в цій царині творить для нинішнього та майбутнього поколінь один з нечисленної в Україні когорти художників-вітражистів – ковельчанин Віктор Бурчак.
Ольга Бичковська, бібліотекар Публічної бібліотеки Ковеля.
Залишити коментар