Нещодавно у Смідинській територіальній громаді Ковельського району, що на Волині, підсумували здійснення проєкту «3D-подорож гастрономічною спадщиною «Смідинська капуста», що реалізувався за підтримки Українського культурного фонду. Ця страва місцевих господинь здавна є традиційною у Смідині, а відтепер ще й стала своєрідною візитівкою поліського села.
Смідин – одне з найдавніших і найбільших сіл Волині. Вперше згадується в письмових джерелах 25 травня 1508 року. Воно умовно поділяється на п’ять кутків, тому, згідно із Вікіпедією, і церков також було кілька: Микільська, Святого Симеона, Свято-Троїцька, Світлого Воскресіння Христового і Хресто-Воздвиженська, яку збудували ще в 1693 році. Вона простояла до 1944 р., доки не згоріла під час боїв Другої світової війни. Мешканці села відбудували її в 1991 році. Тепер у Смідині це лише один храм, відтак і храмове свято тут відзначають саме на Воздвиження Чесного Хреста Господнього. А оскільки цей день вважається днем посту, то серед наїдків, якими здавна частували гостей на празник, головною стала печена капуста.
Приготування цієї страви – справжній ритуал для тутешніх господинь, котрі бережуть кулінарні секрети своїх мам і бабусь. Команда, яка працювала над проєктом «3D-подорож гастрономічною спадщиною «Смідинська капуста», разом зі своєю керівничкою Оленою Крук зібрала розповіді місцевих жительок про особливості традиційного празникового смаколика. За переказом найстарішої жительки Смідина Феонії Оксентіївни Зінчук (1924 року народження), ще її мама неодмінно готувала цю страву на Воздвиження.
– Колись люди були не такими вибагливими до їжі, – пригадала Марія Стахівна Цалай. – До празника старалися зібрати увесь урожай, бо далі могли бути морози. А наш празник – пісний день, то і страви готували пісні.
Більшість наїдків готували в печі, капусту – теж. Як розповіла Віра Григорівна Остапук, для цього брали дубові дрова, щоб був хороший жар, а піч палили до тих пір, поки не ставала білою всередині.
– Сьогодні вже в багатьох оселях немає печей, – додає 80-річна Марія Потапівна Поляк. – То перед празником сусіди до мене приносять капусту, щоб спекти їм. Кому одну головку, кому – дві. Чим більше покладемо в піч, тим краще.
Під час віртуальної 3D-подорожі вона показала, як слід готувати брендову смідинську страву: обчищені головки капусти поміщають на черінь печі, де залишають трохи жару, закривають її засувкою, яку ззовні щільно обмазують глеєм – сумішшю піску, глини і води. Капусту залишають у печі на ніч. А вранці виймають, обчищають верхні листки, кришать, солять, додають часник, цибулю, перець, олію, приправляють квашеними огірками.
А Ганна Василівна Васинюк додала: до празника ще пекли житній хліб на капустяному листі.
– Він був дуже смачний, бо житній хліб – то є життя, – каже жінка.
Проєкт, який здійснила місцева команда, – це не тільки про місцевий смаколик, а насамперед про прадавні звичаї, що склалися в цьому селі впродовж багатьох століть, про місцеву культуру і традиції. Адже під час віртуальної 3D-подорожі гастрономічною спадщиною «Смідинська капуста» можна побачити умеблювання кухні, де готують цю страву, традиційне кухонне начиння, яким користувалися господині в давнину, домоткані килимки, вишивки, ляльки-мотанки.
Все це дає змогу пізнати унікальну атмосферу колишнього селянського побуту, побачити вироби місцевих майстринь, вишивальниць, ткаль. А ще помилуватися навколишніми краєвидами, поліською природою. Та головне – відчути любов жителів Смідина до своєї батьківщини, яку передали у пісні її автори Григорій Зарубич та Ольга Гузь.
– Наразі смідинська капуста вже внесена до обласного реєстру об’єктів нематеріальної культурної спадщини, але ми розраховуємо, що невдовзі вона зможе потрапити і до всеукраїнського реєстру, – підсумувала роботу своєї команди Ольга Крук. – А це допоможе мешканцям інших територій відчути унікальність і самобутність нашого рідного села, віртуально долучитися до приготування традиційної смідинської страви.
Валентина БЛІНОВА.
НА СВІТЛИНАХ: Смідин – центр територіальної громади; Марія Потапівна Поляк пече капусту для себе і для сусідів.
Фото з архіву автора.
Нещодавно у Смідинській територіальній громаді Ковельського району, що на Волині, підсумували здійснення проєкту «3D-подорож гастрономічною спадщиною «Смідинська капуста», що реалізувався за підтримки Українського культурного фонду. Ця страва місцевих господинь здавна є традиційною у Смідині, а відтепер ще й стала своєрідною візитівкою поліського села.
Смідин – одне з найдавніших і найбільших сіл Волині. Вперше згадується в письмових джерелах 25 травня 1508 року. Воно умовно поділяється на п’ять кутків, тому, згідно із Вікіпедією, і церков також було кілька: Микільська, Святого Симеона, Свято-Троїцька, Світлого Воскресіння Христового і Хресто-Воздвиженська, яку збудували ще в 1693 році. Вона простояла до 1944 р., доки не згоріла під час боїв Другої світової війни. Мешканці села відбудували її в 1991 році. Тепер у Смідині це лише один храм, відтак і храмове свято тут відзначають саме на Воздвиження Чесного Хреста Господнього. А оскільки цей день вважається днем посту, то серед наїдків, якими здавна частували гостей на празник, головною стала печена капуста.
Приготування цієї страви – справжній ритуал для тутешніх господинь, котрі бережуть кулінарні секрети своїх мам і бабусь. Команда, яка працювала над проєктом «3D-подорож гастрономічною спадщиною «Смідинська капуста», разом зі своєю керівничкою Оленою Крук зібрала розповіді місцевих жительок про
особливості традиційного празникового смаколика. За переказом найстарішої жительки Смідина Феонії Оксентіївни Зінчук (1924 року народження), ще її мама неодмінно готувала цю страву на Воздвиження.
– Колись люди були не такими вибагливими до їжі, – пригадала Марія Стахівна Цалай. – До празника старалися зібрати увесь урожай, бо далі могли бути морози. А наш празник – пісний день, то і страви готували пісні.
Більшість наїдків готували в печі, капусту – теж. Як розповіла Віра Григорівна Остапук, для цього брали дубові дрова, щоб був хороший жар, а піч палили до тих пір, поки не ставала білою всередині.
– Сьогодні вже в багатьох оселях немає печей, – додає 80-річна Марія Потапівна Поляк. – То перед празником сусіди до мене приносять капусту, щоб спекти їм. Кому одну головку, кому – дві. Чим більше покладемо в піч, тим краще.
Під час віртуальної 3D-подорожі вона показала, як слід готувати брендову смідинську страву: обчищені головки капусти поміщають на черінь печі, де залишають трохи жару, закривають її засувкою, яку ззовні щільно обмазують глеєм – сумішшю піску, глини і води. Капусту залишають у печі на ніч. А вранці виймають, обчищають верхні листки, кришать, солять,
додають часник, цибулю, перець, олію, приправляють квашеними огірками.
А Ганна Василівна Васинюк додала: до празника ще пекли житній хліб на капустяному листі.
– Він був дуже смачний, бо житній хліб – то є життя, – каже жінка.
Проєкт, який здійснила місцева команда, – це не тільки про місцевий смаколик, а насамперед про прадавні звичаї, що склалися в цьому селі впродовж багатьох століть, про місцеву культуру і традиції. Адже під час віртуальної 3D-подорожі гастрономічною спадщиною «Смідинська капуста» можна побачити умеблювання кухні, де готують цю страву, традиційне кухонне начиння, яким користувалися господині в давнину, домоткані килимки, вишивки, ляльки-мотанки.
Все це дає змогу пізнати унікальну атмосферу колишнього селянського побуту, побачити вироби місцевих майстринь, вишивальниць, ткаль. А ще помилуватися навколишніми краєвидами, поліською природою. Та головне – відчути любов жителів Смідина до своєї батьківщини, яку передали у пісні її автори Григорій Зарубич та Ольга Гузь.
– Наразі смідинська капуста вже внесена до обласного реєстру об’єктів нематеріальної культурної спадщини, але ми розраховуємо, що невдовзі вона зможе потрапити і до всеукраїнського реєстру, – підсумувала роботу своєї команди Ольга Крук. – А це допоможе мешканцям інших територій відчути унікальність і самобутність нашого рідного села, віртуально долучитися до приготування традиційної смідинської страви.
Валентина БЛІНОВА.
НА СВІТЛИНАХ: Смідин – центр територіальної громади; Марія Потапівна Поляк пече капусту для себе і для сусідів.
Фото з архіву автора.
особливості традиційного празникового смаколика. За переказом найстарішої жительки Смідина Феонії Оксентіївни Зінчук (1924 року народження), ще її мама неодмінно готувала цю страву на Воздвиження.
додають часник, цибулю, перець, олію, приправляють квашеними огірками. 
Залишити коментар