Повідомлення в номер / Душі прекрасні поривання

Колись Національна спілка журналістів України відзначила Олену Іванівну Чабан Дипломом за участь у конкурсі «Творче довголіття». Мабуть, це був аванс на майбутнє.  

Ще не минуло й  року,  відколи вийшла її книга   «Милий мій світе», і ось нове видання – «На все, Господи, воля Твоя». На перший погляд це ніби продовження книги попередньої, бо епіграф про це говорить.

«Пливуть мої літа

У далі голубі,

Тому цю книгу я 

Присвячую… собі».

Але ні: уже перша сторінка – це біль за нашу Україну, людей, рідну землю. Бо все, що було в житті авторки, чого у ньому досягла, звіряла   з Божими  Заповідями. І от ніяк нині не зрозуміє: чому війна на нашій прекрасній землі, як посміли піти на нас «братовбивці» з кремля? Вже в першому вірші плаче серце поетеси, з болем звертається до Всевишнього:

Зупини, мій Господи, війну

І врятуй, помилуй наші душі.

Порятуй, мій Господи, дітей,

Що ідуть народ свій захищати,

Рідну землю, дорогих людей,

Хай не плаче Україна-мати.

Поезія Олени Чабан – це щира молитва, осмислення людського буття, аналіз прожитого і пережитого. Це  — її біль, її голос, її слово. Таким віршам нема ціни, бо вони дуже близькі, зрозумілі, написані з любов’ю та розумінням суті сьогоднішніх подій.

 Мов дикий звір, сирена

  завиває,

Вдень і вночі здригається

  душа…

Немов змія у серце заповзає

Той звук. Тривога, біль не

  полиша.

І знову ми з молитвою – до Бога:

О, Господи, врятуй нас від війни,

Змети у прірву з нашої дороги

Диявольське поріддя сатани.

«Старші люди, покоління авторки, пережили війну, знають її наслідки, але зберегли зерна віри, зберегли ту справжню Україну, на яку має рівнятись світ – говорить авторка. – Всі сили зла – і ті, що на нас напали, і ті, що є ще в нашій державі, згинуть. Євангелійське вчення говорить: «Те, що не можливо  людині, можливе Богу». І підтвердження цьому – слова вірша-молитви:

О, Боже Милостивий,

  Всемогутній,

На все в цім світі воленька

  Твоя:

Врятуй нас грішних,

  вбогих і  безпутніх –

Нехай Любов над нами

  возсія.

Ця тема звучить у віршах «Молімося щиро – Бог нас захистить», «Лину серцем до Тебе», «Заповітне бажання».

Книга Олени Чабан – це насолода, розрада. Вона притягує до себе, у ній кожен рядок читаєш з хвилюванням, хочеш вивчити напам’ять, як молитву. Тут – сльози і любов, тут реалії сьогоднішнього неспокійного нашого життя. До болю хвилюючий вірш «Освідчення воїну» (від нареченої):

Твоя любов – найкращий

  подарунок,

Моя любов – безмежне щастя,

  доля…

І не страшні їй шторми, урагани

Нехай  любов Господня з нами

     буде

Молю: не зрадь її із ворогами.

Життєва дорога не втомила Олену Іванівну – вона і нині наповнена життєдайною силою, глибокою думкою, до болю близьких світом почуттів. Кожна сторінка – це тривога і біль за тих, хто захищає нашу землю, мир:

Розцвіла калина – й

  похилилась…

Плачуть цвітом яблуні в саду…

Україна-мати зажурилась

Гублять її силу молоду.

Але автор вірить —  пройде час: 

Усміхнуться яблуні в садах,

Не забуде Україна-мати

Про синів-героїв у віках.

Так склалось життя, що пані Олена проживає сама, але про себе говорить: «Я сама не буваю – я з Богом. І це надихає. Він ніби водить моєю рукою, щоб записати думку. Ось так удвох творимо, а ще, в  міру можливості,  іду до церкви. Це – благодать, яку відчуваєш серцем, і легко думка лягає на папір. Чую добрі відгуки, подяки про моє «творіння», це є дуже важливі стимули в творчій подальшій роботі».

Правда, прочитати написане, виправити, можливо, помилки – то уже допомагають сусіди, друзі, бо має Олена Іванівна дуже  поганий зір.

Розділ книги «Сила молитви» присвячений митрополиту Ніфонту: «Поговоріть із нами, отче», «Лину серцем до Тебе», та багато поезій, прозових розповідей, які так люблять шанувальники духовного наставника Олени Іванівни.  Дуже зворушлива розповідь про волинського архіпастиря “Ідуть люди у Галину Волю”: “сюди несемо свої печалі й проблеми, просимо благословити на добрі діла, допомогти в скруті, зцілити від недуг, захистити від напасті, укріпити на нашій землі мир”.

Нове видання Олени Чабан – ще одна сходинка у творчому житті журналіста. Цікава, змістовна, дуже потрібна, і яка, хотілося б вірити, буде продовжена.  Залишилось побажати Олені Іванівні  здорового, щасливого довголіття, невмирущої енергії, нових творчих задумів!

Валентина СІЧКАР. 

Колись Національна спілка журналістів України відзначила Олену Іванівну Чабан Дипломом за участь у конкурсі «Творче довголіття». Мабуть, це був аванс на майбутнє.  

Ще не минуло й  року,  відколи вийшла її книга   «Милий мій світе», і ось нове видання – «На все, Господи, воля Твоя». На перший погляд це ніби продовження книги попередньої, бо епіграф про це говорить.

Але ні: уже перша сторінка – це біль за нашу Україну, людей, рідну землю. Бо все, що було в житті авторки, чого у ньому досягла, звіряла   з Божими  Заповідями. І от ніяк нині не зрозуміє: чому війна на нашій прекрасній землі, як посміли піти на нас «братовбивці» з кремля? Вже в першому вірші плаче серце поетеси, з болем звертається до Всевишнього:

Зупини, мій Господи, війну

І врятуй, помилуй наші душі.

Порятуй, мій Господи, дітей,

Що ідуть народ свій захищати,

Рідну землю, дорогих людей,

Хай не плаче Україна-мати.

Поезія Олени Чабан – це щира молитва, осмислення людського буття, аналіз прожитого і пережитого. Це  — її біль, її голос, її слово. Таким віршам нема ціни, бо вони дуже близькі, зрозумілі, написані з любов’ю та розумінням суті сьогоднішніх подій.

«Старші люди, покоління авторки, пережили війну, знають її наслідки, але зберегли зерна віри, зберегли ту справжню Україну, на яку має рівнятись світ – говорить авторка. – Всі сили зла – і ті, що на нас напали, і ті, що є ще в нашій державі, згинуть. Євангелійське вчення говорить: «Те, що не можливо  людині, можливе Богу». І підтвердження цьому – слова вірша-молитви:

Ця тема звучить у віршах «Молімося щиро – Бог нас захистить», «Лину серцем до Тебе», «Заповітне бажання».

Книга Олени Чабан – це насолода, розрада. Вона притягує до себе, у ній кожен рядок читаєш з хвилюванням, хочеш вивчити напам’ять, як молитву. Тут – сльози і любов, тут реалії сьогоднішнього неспокійного нашого життя. До болю хвилюючий вірш «Освідчення воїну» (від нареченої):

Життєва дорога не втомила Олену Іванівну – вона і нині наповнена життєдайною силою, глибокою думкою, до болю близьких світом почуттів. Кожна сторінка – це тривога і біль за тих, хто захищає нашу землю, мир:

Розцвіла калина – й похилилась…

Так склалось життя, що пані Олена проживає сама, але про себе говорить: «Я сама не буваю – я з Богом. І це надихає. Він ніби водить моєю рукою, щоб записати думку. Ось так удвох творимо, а ще, в  міру можливості,  іду до церкви. Це – благодать, яку відчуваєш серцем, і легко думка лягає на папір. Чую добрі відгуки, подяки про моє «творіння», це є дуже важливі стимули в творчій подальшій роботі».

Правда, прочитати написане, виправити, можливо, помилки – то уже допомагають сусіди, друзі, бо має Олена Іванівна дуже  поганий зір.

Розділ книги «Сила молитви» присвячений митрополиту Ніфонту: «Поговоріть із нами, отче», «Лину серцем до Тебе», та багато поезій, прозових розповідей, які так люблять шанувальники духовного наставника Олени Іванівни.  Дуже зворушлива розповідь про волинського архіпастиря “Ідуть люди у Галину Волю”: “сюди несемо свої печалі й проблеми, просимо благословити на добрі діла, допомогти в скруті, зцілити від недуг, захистити від напасті, укріпити на нашій землі мир”.

Нове видання Олени Чабан – ще одна сходинка у творчому житті журналіста. Цікава, змістовна, дуже потрібна, і яка, хотілося б вірити, буде продовжена.  Залишилось побажати Олені Іванівні  здорового, щасливого довголіття, невмирущої енергії, нових творчих задумів!