Здебільшого лірикою ми називаємо поетичні твори, в яких звучать мотиви людських почуттів, починаючи любов'ю і закінчуючи ненавистю. Однак в переносному значенні лірика – поняття значно ширше. Образно кажучи, це свого роду стан душі людини, її світогляд і переконання, в яких, наче у дзеркалі, бачимо сутність особистості.
Здавалося б, визначення "лірик" абсолютно не підходить до характеристики нашого земляка Миколи Більшевича. Сьогодні він несе службу у Луцькому батальйоні Волинської бригади територіальної оборони, зі зброєю в руках разом із побратимами боронить рідну землю.
Але одночасно пан Микола – поет, пісняр, художник, скульптор, прозаїк, якого можна сміливо назвати в повному розумінні цього слова митцем буремного ХХІ століття, котрий не тільки художніми образами, а й конкретними справами демонструє вже впродовж тривалого часу свій патріотизм і відданість українській національній ідеї.
Ось як у 2021 році писав про Миколу Більшевича журналіст інтернет-видання "проКовель":
"Вірші Микола Більшевич взявся писати значно раніше, ніж музику. Серед цього доробку написаної поезії лише 40 увійшло до однієї з його перших збірок "Пісенні мандри", яку автор ще й власноруч художньо оформив. Він, як каже, любить малювати, але, окрім отриманих у школі початкових навичок, більше цьому ремеслу не навчався. Музичну грамоту знає також на рівні шкільної програми. Втім, має відмінний слух та блискучу пам'ять".
З тих пір пройшло немало часу. І ось у вересні 2023 року Микола Більшевич взяв участь у міжнародному літературному конкурсі "Коронація слова". Написаний поетом Миколою перший роман "Яка на смак кров" отримав спеціальну відзнаку Київського національного університету імені Тараса Шевченка за найкращий патріотичний твір.
Що й говорити, злет у творчості якщо не грандіозний, то значущий. Мабуть, не випадково головний редактор "Газета "Волинь" Олександр Згоранець, перебуваючи у зоні бойових дій, з нагоди дня народження видання 27 вересня 2023 р. взяв інтерв'ю саме у Миколи Більшевича.
Ось невеличкий уривок з публікації:
"Бард у мирному житті, Микола Більшевич (його ніяк не можуть між собою поділити, кому "належить", Ковель і Луцьк) одразу після повномасштабного вторгнення взяв у руки автомат, щоб захищати свою країну, і став воїном на псевдо “Бард”.
Ми попросили його під час зустрічі дати відповіді на наші запитання (цитуємо тільки три – авт.):
6. "Чи ставили ви собі запитання протягом останніх півтора року: "Чому я не виїхав за кордон?" – "Хіба щодо сім'ї. А справжній чоловік має захищати свою і Батьківщину, і бАтьківщину".
15. "Чого найбільше боїться Микола Більшевич?" – "Боюся втрат, включаючи втрату державності".
18. "Коли настане Перемога?" – "Настане, коли ми будемо в НАТО. Інакше – вічна війна".
Не буду коментувати сказаного. Лише зауважу: за цими словами – досвід воїна і патріота, позиція громадянина України.
х х х
В газетній публікації неможливо докладно розповісти про багатогранне і насичене подіями життя Барда. Він завжди був і є там, де важче, де найбільше потрібен. Особливо це помітно після початку драматичних подій 2014-го року в Україні, анексії Криму і окупації Донбасу, а також після бандитського нападу путінської росії на українську землю.
Саме тому у Миколи Більшевича так багато щирих і вірних друзів, шанувальників його творчості, залюблених у поезію, музику і пісню воїна-лірика. Вони з великою радістю і бажанням взяли участь у творчій зустрічі з талановитим земляком, яка нещодавно відбулася у Ковельському культурно-просвітницькому центрі. Ось які відгуки залишили у мережі Фейсбук деякі з них:
Тетяна Невесенко:
"Як приємно побувати на зустрічі з нашим захисником. А ще приємніше – із захисником – відомим поетом, композитором і бардом. І вже у сто разів приємніше, коли цей талановитий і мужній воїн – твій племінник (хоча і старший від тебе за віком). На зустріч з Миколою Більшевичем прийшли родичі, друзі, однокласники, побратими, поети товариства "Творчий світ" та членкині Ковельської міської філії "Союзу Українок". Як все відбувалося? ПО-ДОМАШНЬОМУ."
Юлія Гребенюк:
"Чудовий вечір з другом родини, чудовою людиною, талановитим музикантом та нашим захисником!
Миколо, музика в тебе дуже змінилася. Тепер вона проникнута глибоким (до мурашок) болем від побаченого та пережитого… Але ти завжди залишаєшся таким же життєрадісним та позитивним, як і раніше".
Лідія Козуля:
"Довгоочікувана зустріч із захисником, волонтером, бардом, нашим хорошим товаришем і побратимом Миколою Більшевичем відбулася в атмосфері піднесення від спілкування та суму від нинішніх реалій сьогодення".
Олена Місюра:
"Неймовірна зустріч відбулася в культурно-просвітницькому центрі з військовим, нашим земляком і захисником, талановитою особистістю Миколою Більшевичем. Дякуємо за пісні воєнної тематики у його виконанні!"
х х х
Знову ж таки, думки учасників зустрічі коментарів не потребують. Вони засвідчують велику любов і повагу до людини непересічного таланту і високого творчого польоту.
Але сказане вище аж ніяк не вичерпує характеристики воїна з душею лірика. Користувачі Фейсбук мають можливість регулярно знайомитися із його проникливими текстами, зворушливими відео і світлинами з лінії фронту. Дуже цікаві дописи і сюжети від імені "діда Миколи", як він себе називає. Це і поради, і консультації на різні теми, і рецепти смачних страв у фронтових умовах, і навіть гумористично-сатиричні замітки з дружніми шаржами.
Ось деякі з таких усмішок-гуморесок, якими Микола Більшевич супроводжує свої дотепні малюнки. Переважно стосуються вони побуту воїнів.
х х х
– Галю! А покажи-но своє меню.
– До сардельки – два яйця. А до гречки – масло. Запіканка – для бійця, щоб любов не згасла.
х х х
– Ото казатиму хранцузькою – "Ля пом…":
Помідор – ля пом де руж (червоне яблуко).
Картопля – ля пом де терр (зелене яблуко).
– Най їх шлях трафить тих хранцузів! От би з них суп зварити і назвати: "Лесуплепомдеружетерр…"
х х х
Кухарка каже вояку:
– Якщо здужаєш 5, то заходь!
– 5??? Ну ти, Галю, й балувана!
– Та я ж про млинчики…
х х х
Волинь моя… Варенички з бульбою, шкварками із смаженого соломою Бебка… Сметана… Оселедець з маринованою цибулею… Ой, про що я? То, мабуть, сон…
х х х
Як бачимо, Микола Більшевич повний енергії, оптимізму, віри і надії. На закінчення своїх нотаток процитую одне з його святкових вітань. І хоч воно трохи “давнє”, але, гадаю, актуальності не втратило, бо війна, на жаль, триває:
"Вітаю всіх з Новим роком! Швидко пролетів старий рік і досить насичено. Напевне, так і має бути, якщо час не проводити "на дивані". Дякую всім, хто був поряд зі мною в цьому році й робив добрі справи.
Тому всім гарним людям бажаю всіх благ, здобутків і добра в прийдешньому році. Окреме вітання – нашим воїнам, які в засніжених окопах сьогодні зустрічають Новий рік і згадають рідних та близьких людей.
Тримаймося, і – до Перемоги!"
Микола Більшевич.
Наш кор.
На світлинах: під час творчого вечора Миколи Більшевича.
х х х
P.S. До речі, 13 січня у Миколи Більшевича був день народження. З цієї нагоди щиро вітаємо його від імені читачів газети і бажаємо нових творчих успіхів, Господнього благословення на кожен прийдешній день!
Залишити коментар