Із гнівом й обуренням сприйняв звістку про те, що нашу археологічну пам'ятку – Семенову гору байдужі чиновники Державної служби геології і надр разом із фірмою "Сандекс" додумалися на аукціоні (думаю, не безкоштовно) продати і перетворити на пісок, знести з лиця землі цей красивий і неповторний куточок Старовижівщини теперішнього Ковельського району.
У час війни треба було тим чиновникам і ділкам піти на Донбас разом із нашими захисниками, серед яких багато волинян, а дехто вже там і загинув, щоб відвойовувати терикони, там шукати запаси піску.
Насамперед у своєму листі до редакції газети "Вісті Ковельщини" хочу подякувати журналістці Валентині Бліновій та редактору газети Миколі Вельмі за своєчасно підняту тему на захист нашого довкілля, нашої рідної природи. Вони у своїх статтях донесли до широкого загалу населення Старовижівщини і всього Ковельського району ті наслідки, які, користуючись змінами у законодавстві, можуть творити не тільки в нашому районі, а й по всій Україні.
Я – корінний житель Старовижівщини. Тут народився, виріс, а після закінчення вузу та служби в армії трудився все своє життя. За майже сорок років трудової діяльності об'їхав та обійшов пішки весь колишній Старовижівський район. Мабуть, немає тут жодної дороги не тільки між селами, а й польових чи лісових, якими б не довелося їздити. На власні очі переконався, яким красивим є наше Полісся.
Де поля обіймають ліси,
Споконвіку у нас і понині
Дивовижної море краси.
Приїжджайте до нашого краю,
Відведете тут душу сповна.
Хлібом-сіллю гостей зустрічає
Рідна нам Старовижівщина.
Коли на початку 90-х років приїхав сюди на розкопки відомий на Волині археолог Григорій Охріменко, я був дуже радий. З ним був знайомий ще з 1968 року, коли я закінчував навчання на історичному факультеті Луцького педінституту, а він був студентом другого курсу. Я мав змогу щодень відвозити його на Семенову гору на розкопки, а ввечері забирати на ночівлю в готель. Їздили з ним і на озеро Луки, що між селами Дубечно і Лютка, де він також проводив дослідження. Про результати роботи експедиції Григорій Охріменко розповів членам тодішнього райвиконкому, зокрема про те, що на Семеновій горі знайшли залишки поселення часів неоліту (приблизно V тис. років до нашої ери).
Там жили люди, обробляли землю. А нині в XXI столітті знайшлися "хазяї", яким потрібен пісок. Це сором і ганьба тим, хто первісну перлину природи й історії цинічно хоче стерти з лиця землі.
Старожили розповідають, що Семенова гора завжди приваблювала жителів навколишніх сіл багатствами лісу, місцевими краєвидами, в 20-30 роках її навіть оточувала річечка, а в середині було озерце.
У 60-70-х роках узимку сюди на лижах приїжджала молодь і школярі Старовижівської, Галиновільської і Смолярівської шкіл. Навколо гори на лісових дорогах були лижні маршрути, тут проходили змагання з орієнтування на місцевості. У 70-80-х роках молоді родини з дітьми каталися на лижах і санках, зокрема й ми з доньками. Радості дітвори не було меж. Та й досі це улюблене місце відпочинку.
Звертаючись до громадськості й жителів Ковельського району, хочу сказати, що таких Семенових гір на Старовижівщині, Ратнівщині, Любомльщині, Турійщині набереться до сотні. Ці красиві місця природи треба зберегти від будь-яких посягань. Це повинні пам'ятати керівники та депутати всіх територіальних громад і всіма силами захищати їх.
Також звертаюся до депутатів Ковельської районної ради, щоб на сесії ухвалили звернення до Верховної Ради із вимогою скасувати ті положення, якими позбавили місцеве самоврядування права погоджувати продаж земель. Адже не так давно і парламент, й уряд обіцяли, що місцева влада матиме змогу розпоряджатися і землею, і надрами, і всіма багатствами на своїй території, що на місцях люди самі контролюватимуть використання природних ресурсів і матимуть із цього вигоду та додаткові фінанси. А тут у час війни – у грудні 2022 року – народні депутати скасували ці обіцянки.
Нині жителі Старої Вижівки, Галиної Волі, Смолярів, уся громада висловлюють обурення такими діями і обіцяють, що до Семенової гори не допустять ніякої техніки для добування піску: ні машин, ні механізмів. Я закликаю всіх об'єднатися і зробити все, щоб скасували рейдерський аукціон і відповідно до законодавства повернули людям право розпоряджатися місцевими ресурсами.
Я на власні очі бачив, як зникають 80-100-річні сосни, 100-200-річні дуби, нищаться березові гаї, грабові ділянки. Досі перед очима стоять величні дуби в урочищах Сологубовка, Циганка, між селами Лісняки, Сьомаки, Рудня, Нова Вижва. Колись учотирьох не могли обійняти одного дуба. Тепер таких немає.
Тож ви перестаньте рубати ліси,
Ну хоч би до ста вони років росли.
А то їм хіба набереться копа,
Коли вже пускаєте сосну із пенька?
Який ви оставите слід на землі –
Хіба тільки лози та ліс-коноплі?
Микола Шаясюк.
Смт. Стара Вижівка.
Із гнівом й обуренням сприйняв звістку про те, що нашу археологічну пам'ятку – Семенову гору байдужі чиновники Державної служби геології і надр разом із фірмою "Сандекс" додумалися на аукціоні (думаю, не безкоштовно) продати і перетворити на пісок, знести з лиця землі цей красивий і неповторний куточок Старовижівщини теперішнього Ковельського району.
У час війни треба було тим чиновникам і ділкам піти на Донбас разом із нашими захисниками, серед яких багато волинян, а дехто вже там і загинув, щоб відвойовувати терикони, там шукати запаси піску.
Насамперед у своєму листі до редакції газети "Вісті Ковельщини" хочу подякувати журналістці Валентині Бліновій та редактору газети Миколі Вельмі за своєчасно підняту тему на захист нашого довкілля, нашої рідної природи. Вони у своїх статтях донесли до широкого загалу населення Старовижівщини і всього Ковельського району ті наслідки, які, користуючись змінами у законодавстві, можуть творити не тільки в нашому районі, а й по всій Україні.
Я – корінний житель Старовижівщини. Тут народився, виріс, а після закінчення вузу та служби в армії трудився все своє життя. За майже сорок років трудової діяльності об'їхав та обійшов пішки весь колишній Старовижівський район. Мабуть, немає тут жодної дороги не тільки між селами, а й польових чи лісових, якими б не довелося їздити. На власні очі переконався, яким красивим є наше Полісся.
Де поля обіймають ліси,
Споконвіку у нас і понині
Дивовижної море краси.
Приїжджайте до нашого краю,
Відведете тут душу сповна.
Хлібом-сіллю гостей зустрічає
Рідна нам СтаровижівщинА.
Коли на початку 90-х років приїхав сюди на розкопки відомий на Волині археолог Григорій Охріменко, я був дуже радий. З ним був знайомий ще з 1968 року, коли я закінчував навчання на історичному факультеті Луцького педінституту, а він був студентом другого курсу. Я мав змогу щодень відвозити його на Семенову гору на розкопки, а ввечері забирати на ночівлю в готель. Їздили з ним і на озеро Луки, що між селами Дубечно і Лютка, де він також проводив дослідження. Про результати роботи експедиції Григорій Охріменко розповів членам тодішнього райвиконкому, зокрема про те, що на Семеновій горі знайшли залишки поселення часів неоліту (приблизно V тис. років до нашої ери).
Там жили люди, обробляли землю. А нині в XXI столітті знайшлися "хазяї", яким потрібен пісок. Це сором і ганьба тим, хто первісну перлину природи й історії цинічно хоче стерти з лиця землі.
Старожили розповідають, що Семенова гора завжди приваблювала жителів навколишніх сіл багатствами лісу, місцевими краєвидами, в 20-30 роках її навіть оточувала річечка, а в середині було озерце.
У 60-70-х роках узимку сюди на лижах приїжджала молодь і школярі Старовижівської, Галиновільської і Смолярівської шкіл. Навколо гори на лісових дорогах були лижні маршрути, тут проходили змагання з орієнтування на місцевості. У 70-80-х роках молоді родини з дітьми каталися на лижах і санках, зокрема й ми з доньками. Радості дітвори не було меж. Та й досі це улюблене місце відпочинку.
Звертаючись до громадськості й жителів Ковельського району, хочу сказати, що таких Семенових гір на Старовижівщині, Ратнівщині, Любомльщині, Турійщині набереться до сотні. Ці красиві місця природи треба зберегти від будь-яких посягань. Це повинні пам'ятати керівники та депутати всіх територіальних громад і всіма силами захищати їх.
Також звертаюся до депутатів Ковельської районної ради, щоб на сесії ухвалили звернення до Верховної Ради із вимогою скасувати ті положення, якими позбавили місцеве самоврядування права погоджувати продаж земель. Адже не так давно і парламент, й уряд обіцяли, що місцева влада матиме змогу розпоряджатися і землею, і надрами, і всіма багатствами на своїй території, що на місцях люди самі контролюватимуть використання природних ресурсів і матимуть із цього вигоду та додаткові фінанси. А тут у час війни – у грудні 2022 року – народні депутати скасували ці обіцянки.
Нині жителі Старої Вижівки, Галиної Волі, Смолярів, уся громада висловлюють обурення такими діями і обіцяють, що до Семенової гори не допустять ніякої техніки для добування піску: ні машин, ні механізмів. Я закликаю всіх об'єднатися і зробити все, щоб скасували рейдерський аукціон і відповідно до законодавства повернули людям право розпоряджатися місцевими ресурсами.
Я на власні очі бачив, як зникають 80-100-річні сосни, 100-200-річні дуби, нищаться березові гаї, грабові ділянки. Досі перед очима стоять величні дуби в урочищах Сологубовка, Циганка, між селами Лісняки, Сьомаки, Рудня, Нова Вижва. Колись учотирьох не могли обійняти одного дуба. Тепер таких немає.
Тож ви перестаньте рубати ліси,
Ну хоч би до ста вони років росли.
А то їм хіба набереться копа,
Коли вже пускаєте сосну із пенька?
Який ви оставите слід на землі –
Хіба тільки лози та ліс-коноплі?
Микола Шаясюк.
Смт. Стара Вижівка.
Із гнівом й обуренням сприйняв звістку про те, що нашу археологічну пам'ятку – Семенову гору байдужі чиновники Державної служби геології і надр разом із фірмою "Сандекс" додумалися на аукціоні (думаю, не безкоштовно) продати і перетворити на пісок, знести з лиця землі цей красивий і неповторний куточок Старовижівщини теперішнього Ковельського району. 
Залишити коментар