Мабуть, не знайдеться людини, яка б не чула мелодійного курликання клину сірих журавлів. Цьогоріч птахи почали повертатись на Волинь 12 лютого. Про це у фейсбуці повідомили багато очевидців, яким доводилось цього дня зустрічати птахів.
Подолавши величезні відстані, ці птахи з місць зимівель – північних частин далекої Африки та Південної Азії повертаються на Волинь, щоб продовжити свій рід. З давніх-давен на Поліссі існує повір’я, що баба на печі повинна почути журавля на дванадцятій неділі після Різдва. Цей термін припадає на кінець березня.
Веселики у цьому році у зв’язку з теплою зимою повертаються у рідні краї аж на півтора місяця раніше. Чому саме «веселики»?. Адже існує інше повір’я. Якщо побачите журавлів уперше навесні, коли вони летять з вирію, то треба називати їх веселиками, а не журавлями; хто назве веселиками, тому буде цілий рік весело, а хто журавлями, той буде цілий рік журитись. Бо цей птах несе до нас на крилах весну, радість, тепло, веселощі. Він, як і ми, у цей період радіє весні, веселиться.
Повернувшись з вирію, птахи деякий час тримаються зграями. Потім розбиваються на пари і, зберігаючи вірність рідному болоту, повертаються на обжите роками місце, захищене від людського ока. Птахи полюбляють спокій. Діставшись свого місця, пара сповіщає про це сусідів голосними криками: «Кру-кру!». Птахи співають на світанку й обов’язково дуетом, закинувши вгору дзьоби. Дуже довга трахея слугує резонатором, тому журавлине курликання чути за кілька кілометрів.
Жителі прикордонного села Щитинська Воля насолоджуються співом птахів. Болота біля села позаростали непрохідними чагарниками, тому для птахів тут справжній рай. Ще невідомо скільки сімей веселиків веселитимуть села в цьому році, але вже три пари знаходяться біля своїх обжитих місць.
Коли болота вкриються зеленню і на чагарниках з’явиться листя, журавлі починають гніздування. На підвищений острівець вони зносять у купу діаметром приблизно один метр сухе ломаччя, листя очерету, траву. У гніздо самка відкладає два яйця, зрідка буває одне або три. А десь приблизно через місяць вилуплюються пташенята. У цей період птахи веселяться, влаштовують «дискотеку». Журавель високо підстрибує, крутить головою в повітрі, висмикує із землі траву, збирає її в пучки і підкидає над головою. Ловить її знову, танцює, швидко бігає вперед і назад, найрізноманітнішими рухами демонструє свою життєрадісність. Навіть в танцях деяких країн світу є елементи журавлиних «дискотек».
Харчуються журавлі рослинною та тваринною їжею. Не гребують, коли поблизу є людські городи із зерновими чи картоплею. Те, що журавлі люблять ласувати картоплею, довелось бачити автору цих рядків. Так, як і більшість поліщуків, я утримую невеличку діляночку біля лісу. П’ять років тому на ньому була посаджена картопля. Одного травневого ранку вирішив підводою поїхати і перевірити сходи. А коли минув ліс, то очам своїм не повірив – на городі на відстані 50 метрів від мене стояло два граціозних птахи і робили свою справу. Побачивши господаря, вмить знялися в небо. А головне, — два рядочки посадженої картоплі вщент забрали, тож довелось насаджувати по-новому.
Я не сердився на птахів, бо ж вони не розуміють, що зробили комусь шкоду, а радів, шо вперше побачив їх зблизька та щоранку любувався їх мелодійним співом, коли вони «снідали» бульбою.
Журавлі – птахи моногамні. Вони вірні один одному, і “шлюб” зберігають протягом усього життя. Декому з людей не завадило б повчитися вірності у них.
А почувши восени холод, вони поласують «своїми» ягодами – журавлиною, якої ще вдосталь в цих місцях, і знову відправляться в далекі краї, щоб на своїх крилах волинянам принести нову весну. А так хотілося б, щоб вона була переможною!
Микола Денисюк.
Мабуть, не знайдеться людини, яка б не чула мелодійного курликання клину сірих журавлів. Цьогоріч птахи почали повертатись на Волинь 12 лютого. Про це у фейсбуці повідомили багато очевидців, яким доводилось цього дня зустрічати птахів.
Подолавши величезні відстані, ці птахи з місць зимівель – північних частин далекої Африки та Південної Азії повертаються на Волинь, щоб продовжити свій рід. З давніх-давен на Поліссі існує повір’я, що баба на печі повинна почути журавля на дванадцятій неділі після Різдва. Цей термін припадає на кінець березня.
Веселики у цьому році у зв’язку з теплою зимою повертаються у рідні краї аж на півтора місяця раніше. Чому саме «веселики»?. Адже існує інше повір’я. Якщо побачите журавлів уперше навесні, коли вони летять з вирію, то треба називати їх веселиками, а не журавлями; хто назве веселиками, тому буде цілий рік весело, а хто журавлями, той буде цілий рік журитись. Бо цей птах несе до нас на крилах весну, радість, тепло, веселощі. Він, як і ми, у цей період радіє весні, веселиться.
Повернувшись з вирію, птахи деякий час тримаються зграями. Потім розбиваються на пари і, зберігаючи вірність рідному болоту, повертаються на обжите роками місце, захищене від людського ока. Птахи полюбляють спокій. Діставшись свого місця, пара сповіщає про це сусідів голосними криками: «Кру-кру!». Птахи співають на світанку й обов’язково дуетом, закинувши вгору дзьоби. Дуже довга трахея слугує резонатором, тому журавлине курликання чути за кілька кілометрів.
Жителі прикордонного села Щитинська Воля насолоджуються співом птахів. Болота біля села позаростали непрохідними чагарниками, тому для птахів тут справжній рай. Ще невідомо скільки сімей веселиків веселитимуть села в цьому році, але вже три пари знаходяться біля своїх обжитих місць.
Коли болота вкриються зеленню і на чагарниках з’явиться листя, журавлі починають гніздування. На підвищений острівець вони зносять у купу діаметром приблизно один метр сухе ломаччя, листя очерету, траву. У гніздо самка відкладає два яйця, зрідка буває одне або три. А десь приблизно через місяць вилуплюються пташенята. У цей період птахи веселяться, влаштовують «дискотеку». Журавель високо підстрибує, крутить головою в повітрі, висмикує із землі траву, збирає її в пучки і підкидає над головою. Ловить її знову, танцює, швидко бігає вперед і назад, найрізноманітнішими рухами демонструє свою життєрадісність. Навіть в танцях деяких країн світу є елементи журавлиних «дискотек».
Харчуються журавлі рослинною та тваринною їжею. Не гребують, коли поблизу є людські городи із зерновими чи картоплею. Те, що журавлі люблять ласувати картоплею, довелось бачити автору цих рядків. Так, як і більшість поліщуків, я утримую невеличку діляночку біля лісу. П’ять років тому на ньому була посаджена картопля. Одного травневого ранку вирішив підводою поїхати і перевірити сходи. А коли минув ліс, то очам своїм не повірив – на городі на відстані 50 метрів від мене стояло два граціозних птахи і робили свою справу. Побачивши господаря, вмить знялися в небо. А головне, — два рядочки посадженої картоплі вщент забрали, тож довелось насаджувати по-новому.
Я не сердився на птахів, бо ж вони не розуміють, що зробили комусь шкоду, а радів, шо вперше побачив їх зблизька та щоранку любувався їх мелодійним співом, коли вони «снідали» бульбою.
Журавлі – птахи моногамні. Вони вірні один одному, і “шлюб” зберігають протягом усього життя. Декому з людей не завадило б повчитися вірності у них.
А почувши восени холод, вони поласують «своїми» ягодами – журавлиною, якої ще вдосталь в цих місцях, і знову відправляться в далекі краї, щоб на своїх крилах волинянам принести нову весну. А так хотілося б, щоб вона була переможною!
Микола Денисюк.
Залишити коментар