«Укріплювати кордон вийшли
і жінки, і діти»
У перший день збройного нападу росії о 8 годині ранку я виїхав до прикордонників, щоб обговорити, яка потрібна допомога. Насамперед мова йшла про інженерні споруди. На моє звернення відразу відгукнулося до пів сотні людей. Зі своїм реманентом і технікою вони зібралися біля кордону. Визначали найнебезпечніші ділянки, які могли прострілюватися, і там почали будувати укріплення. Особливо вразили жителі Здомишля: тут до роботи стали і жінки, і діти. Згодом на позиції прийшли формування тероборони. Їм теж допомагали і технікою, і людськими ресурсами. Власне, це робимо і зараз.
Щоб зберегти психологічну стійкість громади, запровадили щоденне інформування людей. Водночас посилювали захист кожного населеного пункту блокпостами. Якщо надходила звістка про ймовірну загрозу нападу агресора, обходили будинки і попереджали господарів.
Багато жінок із дітьми виїхали за кордон, залишилися чоловіки, яких від депресії рятувала робота. Працівників комунальних закладів, що тимчасово не працювали, відправили на заготівлю дров, адже життя тривало, і ми вже думали про наступний опалювальний сезон. Так за півтора місяці заготовили більше 1 тис. куб метрів палива. Жінки, які залишилися в громаді, заготовляли березовий сік, готували військовим їжу. Хоча Кабмін своєю постановою пропонував розірвати трудові відносини, селищна рада на таке не пішла.
Проаналізувавши бюджет, знайшли можливість виплатити близько 12 млн. грн. зарплати тим, хто був у вимушених простоях.
«Узялися
за комунальні проблеми»
Наша громада об’єднала 23 села. Коли я йшов на посаду селищного голови, багато людей порушували проблему вивезення сміття. Вона загострилася, коли на територію громади зайшли військові формування. Тому вже у червні 2022-го придбали трактор і сміттєвоз європейського зразка, щоправда, вживаний, але в доброму стані. Почали встановлювати сміттєві євробаки, якими нині вже замінили всі колишні металеві.
З порядку денного не зникло і питання впорядкування доріг. Щоправда, ні асфальту, ні бруківки не кладемо, тільки висипаємо і грейдеруємо, аби людям можна було дійти до школи, магазину, медпункту, автобусної зупинки. До благоустрою сільських вулиць долучаються жителі сіл. У перший рік війни таким чином полагодили майже 4 кілометри доріг, витративши 3 млн. грн. бюджетних коштів.
А торік на ремонт шляхів пішло удвічі більше. Для таких робіт придбали грейдер, три причепи, екскаватор-навантажувач, узяли у лізинг трактор. Тепер з комунальними і дорожніми роботами справляємося власною технікою, не тільки економимо кошти, а й створюємо нові робочі місця.
«Головне – допомога військовим»
Якими б важливими не були повсякденні проблеми, головним завданням залишається допомога українським військовим. Ще в травні 2022-го року працівники селищної ради вирішили частину заробітної плати переказувати на потреби ЗСУ. Того ж року за ці кошти придбали один автомобіль для прикордонників, а ще три відправили 14-й окремій механізованій бригаді, де служить чимало наших земляків.
А торік за добровільні внески працівників селищної ради, закладів освіти, окремих установ та організацій, небайдужих підприємців, релігійних громад купили п’ять автомобілів на більш як 2,5 млн грн. Два спеціальні вантажні автомобілі марки «Сканія», гусеничне «Вольво», «Мерседес»-холодильник служать бійцям 100-ї бригади тероборони, які стояли на українсько-білоруському кордоні, а тепер захищають українську землю на передньому краї фронту. Підібрати транспорт допомогла благодійна організація в Данії за сприяння наших земляків. Чималі суми також передали на транспорт нашим землякам, один із яких служить у 118-й, а другий – у 141-й бригаді.
Я не один раз зустрічався із бійцями, доправляючи техніку, і на власні очі бачив, як важко їм облаштовувати під’їзні шляхи, розчищати їх від дерев, копати окопи, рівняти дорожнє полотно, розбите танками так, що утворюються колії глибиною до пів метра. Тому рада вирішила допомагати нашим захисникам ще й комунальною технікою.
Завдяки програмі допомоги військовим купили екскаватор, два самоскиди, три позашляховики і передали їх 100-й бригаді тероборони, яка захищала державний кордон на межі з білоруссю. Адже торік із більш як 71 млн. грн. річних надходжень до бюджету 50 млн. грн. становив податок на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення та інших виплат, нарахованих військовослужбовцям цієї бригади.
Цьогоріч наповнювати загальну скарбничку громади буде складніше – даються взнаки наслідки дворічної війни. Однак допомагати ЗСУ збираємося і далі. Маємо намір подбати про кожного земляка, який воює. Особливу увагу зосереджуємо на родинах загиблих Героїв. Старости опікуються ними, вивчають, кому потрібна допомога паливом, деревиною, технікою.
Валентина БЛІНОВА.
НА СВІТЛИНІ: Віталій БІРУК (третій праворуч) серед військових.
«Укріплювати кордон вийшли і жінки, і діти»У перший день збройного нападу росії о 8 годині ранку я виїхав до прикордонників, щоб обговорити, яка потрібна допомога. Насамперед мова йшла про інженерні споруди. На моє звернення відразу відгукнулося до пів сотні людей. Зі своїм реманентом і технікою вони зібралися біля кордону. Визначали найнебезпечніші ділянки, які могли прострілюватися, і там почали будувати укріплення. Особливо вразили жителі Здомишля: тут до роботи стали і жінки, і діти. Згодом на позиції прийшли формування тероборони. Їм теж допомагали і технікою, і людськими ресурсами. Власне, це робимо і зараз.
Щоб зберегти психологічну стійкість громади, запровадили щоденне інформування людей. Водночас посилювали захист кожного населеного пункту блокпостами. Якщо надходила звістка про ймовірну загрозу нападу агресора, обходили будинки і попереджали господарів.
Багато жінок із дітьми виїхали за кордон, залишилися чоловіки, яких від депресії рятувала робота. Працівників комунальних закладів, що тимчасово не працювали, відправили на заготівлю дров, адже життя тривало, і ми вже думали про наступний опалювальний сезон. Так за півтора місяці заготовили більше 1 тис. куб метрів палива. Жінки, які залишилися в громаді, заготовляли березовий сік, готували військовим їжу. Хоча Кабмін своєю постановою пропонував розірвати трудові відносини, селищна рада на таке не пішла.
Проаналізувавши бюджет, знайшли можливість виплатити близько 12 млн. грн. зарплати тим, хто був у вимушених простоях.
«Узялися за комунальні проблеми»
Наша громада об’єднала 23 села. Коли я йшов на посаду селищного голови, багато людей порушували проблему вивезення сміття. Вона загострилася, коли на територію громади зайшли військові формування. Тому вже у червні 2022-го придбали трактор і сміттєвоз європейського зразка, щоправда, вживаний, але в доброму стані. Почали встановлювати сміттєві євробаки, якими нині вже замінили всі колишні металеві.
З порядку денного не зникло і питання впорядкування доріг. Щоправда, ні асфальту, ні бруківки не кладемо, тільки висипаємо і грейдеруємо, аби людям можна було дійти до школи, магазину, медпункту, автобусної зупинки. До благоустрою сільських вулиць долучаються жителі сіл. У перший рік війни таким чином полагодили майже 4 кілометри доріг, витративши 3 млн. грн. бюджетних коштів.
А торік на ремонт шляхів пішло удвічі більше. Для таких робіт придбали грейдер, три причепи, екскаватор-навантажувач, узяли у лізинг трактор. Тепер з комунальними і дорожніми роботами справляємося власною технікою, не тільки економимо кошти, а й створюємо нові робочі місця.
«Головне – допомога військовим»
Якими б важливими не були повсякденні проблеми, головним завданням залишається допомога українським військовим. Ще в травні 2022-го року працівники селищної ради вирішили частину заробітної плати переказувати на потреби ЗСУ. Того ж року за ці кошти придбали один автомобіль для прикордонників, а ще три відправили 14-й окремій механізованій бригаді, де служить чимало наших земляків.
А торік за добровільні внески працівників селищної ради, закладів освіти, окремих установ та організацій, небайдужих підприємців, релігійних громад купили п’ять автомобілів на більш як 2,5 млн грн. Два спеціальні вантажні автомобілі марки «Сканія», гусеничне «Вольво», «Мерседес»-холодильник служать бійцям 100-ї бригади тероборони, які стояли на українсько-білоруському кордоні, а тепер захищають українську землю на передньому краї фронту. Підібрати транспорт допомогла благодійна організація в Данії за сприяння наших земляків. Чималі суми також передали на транспорт нашим землякам, один із яких служить у 118-й, а другий – у 141-й бригаді.
Я не один раз зустрічався із бійцями, доправляючи техніку, і на власні очі бачив, як важко їм облаштовувати під’їзні шляхи, розчищати їх від дерев, копати окопи, рівняти дорожнє полотно, розбите танками так, що утворюються колії глибиною до пів метра. Тому рада вирішила допомагати нашим захисникам ще й комунальною технікою.
Завдяки програмі допомоги військовим купили екскаватор, два самоскиди, три позашляховики і передали їх 100-й бригаді тероборони, яка захищала державний кордон на межі з білоруссю. Адже торік із більш як 71 млн. грн. річних надходжень до бюджету 50 млн. грн. становив податок на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення та інших виплат, нарахованих військовослужбовцям цієї бригади.
Цьогоріч наповнювати загальну скарбничку громади буде складніше – даються взнаки наслідки дворічної війни. Однак допомагати ЗСУ збираємося і далі. Маємо намір подбати про кожного земляка, який воює. Особливу увагу зосереджуємо на родинах загиблих Героїв. Старости опікуються ними, вивчають, кому потрібна допомога паливом, деревиною, технікою.
Валентина БЛІНОВА.
НА СВІТЛИНІ: Віталій БІРУК (третій праворуч) серед військових.
«Укріплювати кордон вийшли і жінки, і діти»
Залишити коментар