Вечір, 20 березня 2002 року. В повітрі витає перший подих весни.
Досвідчений офіцер міліції, перебравшись в цивільне, повертається додому. Федір Литвинюк поспішав до своєї сім’ї, хотів якнайшвидше обійняти рідних дітей та дружину. Федір Федорович був хорошим сім’янином, «чесно жити – спокійно спати» – любив повторювати полковник. Таким його пам’ятають рідні, друзі, сусіди – всі, кого звела з ним доля… Нічого не віщувало трагедії.
Старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, учинених організованими групами, слідчого управління УМВС України у Волинській області Федір Литвинюк вів не одну резонансну справу в ті роки. Багато з них вже були готові до судового розгляду, окремі – дорозслідувані його колегами…
В голові були плани, плани, плани…, в серці – служіння народу України, своїй громаді.
Відчинивши двері власного під’їзду, міліціонер почув із сусідської квартири крики. Не вагаючись, поспішив на допомогу.
Гідно виконуючи свій службовий обов’язок, будучи вірним присязі, чоловік кинувся на допомогу двом жінкам і дворічній дівчинці, яких грабували розлючені злочинці зі зброєю. Відбулась коротка сутичка з нападниками, в ході якої полковник загинув, отримавши смертельне поранення.
Незадовго до цієї трагічної миті троє озброєних бандитів увірвались в оселю ковельчан, знаючи, що господар квартири щойно приніс додому чималу суму грошей. Один із бандитів, тримаючи пістолет біля голови господині оселі, яка лежала біля вихідних дверей, випитував про гроші. Другий бандит викрутив руки сестрі господині і тримав її, а третій – тримав дворічну нажахану дівчину. В цей час в двері подзвонила сусідка, яка в розчинених дверях побачила перед собою дуло пістолета.
Сусідка була з донькою. В цю ж мить, не вагаючись, між пістолетом і жінкою опинився Федір Литвинюк. Своїм героїчним вчинком він врятував життя п’ятьом.
Двоє нападників вискочили через балкон, а третій миттєво вистрілив упритул… Полковника не стало.
Указом Президента України Федора Литвинюка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його ім’я назавжди вписане золотими літерами на скорботній стелі в управлінні МВС України у Волинській області.
Розкриття цього злочину стало справою честі для працівників міліції. Зловмисників затримали. Всі вони опинились за гратами, а вбивця Героя отримав довічне ув’язнення.
Убивця, відсидівши 20 років, вирішив скористатися передбаченою у Законі можливістю й наполіг на перегляді справи. Захищали злочинця одні з найкращих київських юристів, понад два роки тривав суд.
До честі суддів Ковельського міськрайонного суду, в ході судових дискусій було доведено, що жодних нововиявлених обставин немає і бути не може.
Таким чином, убивця перебуватиме за гратами довічно.
Полковника знали, як людину організовану, самодостатню, впевнену в собі, а ще він був надзвичайно чесною особистістю і справедливим наставником. Його поважали люди, побратими, всі, хто товаришував і просто знав чоловіка. Одна із вулиць нашого міста носить ім’я Героя. Настав час встановити меморіальну дошку на знак пам’яті про гідного патріота Ковеля.
Федір Литвинюк залишився назавжди чесним перед собою і перед людьми, людиною, яка ціною власного життя врятувала життя інших людей.
Вічна слава і вічна пам’ять полковнику!
Ігор Вижовець,
громадський кореспондент
«Вістей Ковельщини».
Вечір, 20 березня 2002 року. В повітрі витає перший подих весни.
Досвідчений офіцер міліції, перебравшись в цивільне, повертається додому. Федір Литвинюк поспішав до своєї сім’ї, хотів якнайшвидше обійняти рідних дітей та дружину. Федір Федорович був хорошим сім’янином, «чесно жити – спокійно спати» – любив повторювати полковник. Таким його пам’ятають рідні, друзі, сусіди – всі, кого звела з ним доля… Нічого не віщувало трагедії.
Старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, учинених організованими групами, слідчого управління УМВС України у Волинській області Федір Литвинюк вів не одну резонансну справу в ті роки. Багато з них вже були готові до судового розгляду, окремі – дорозслідувані його колегами…
В голові були плани, плани, плани…, в серці – служіння народу України, своїй громаді.
Відчинивши двері власного під’їзду, міліціонер почув із сусідської квартири крики. Не вагаючись, поспішив на допомогу.
Гідно виконуючи свій службовий обов’язок, будучи вірним присязі, чоловік кинувся на допомогу двом жінкам і дворічній дівчинці, яких грабували розлючені злочинці зі зброєю. Відбулась коротка сутичка з нападниками, в ході якої полковник загинув, отримавши смертельне поранення.
Незадовго до цієї трагічної миті троє озброєних бандитів увірвались в оселю ковельчан, знаючи, що господар квартири щойно приніс додому чималу суму грошей. Один із бандитів, тримаючи пістолет біля голови господині оселі, яка лежала біля вихідних дверей, випитував про гроші. Другий бандит викрутив руки сестрі господині і тримав її, а третій – тримав дворічну нажахану дівчину. В цей час в двері подзвонила сусідка, яка в розчинених дверях побачила перед собою дуло пістолета.
Сусідка була з донькою. В цю ж мить, не вагаючись, між пістолетом і жінкою опинився Федір Литвинюк. Своїм героїчним вчинком він врятував життя п’ятьом.
Двоє нападників вискочили через балкон, а третій миттєво вистрілив упритул… Полковника не стало.
Указом Президента України Федора Литвинюка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його ім’я назавжди вписане золотими літерами на скорботній стелі в управлінні МВС України у Волинській області.
Розкриття цього злочину стало справою честі для працівників міліції. Зловмисників затримали. Всі вони опинились за гратами, а вбивця Героя отримав довічне ув’язнення.
Убивця, відсидівши 20 років, вирішив скористатися передбаченою у Законі можливістю й наполіг на перегляді справи. Захищали злочинця одні з найкращих київських юристів, понад два роки тривав суд.
До честі суддів Ковельського міськрайонного суду, в ході судових дискусій було доведено, що жодних нововиявлених обставин немає і бути не може.
Таким чином, убивця перебуватиме за гратами довічно.
Полковника знали, як людину організовану, самодостатню, впевнену в собі, а ще він був надзвичайно чесною особистістю і справедливим наставником. Його поважали люди, побратими, всі, хто товаришував і просто знав чоловіка. Одна із вулиць нашого міста носить ім’я Героя. Настав час встановити меморіальну дошку на знак пам’яті про гідного патріота Ковеля.
Федір Литвинюк залишився назавжди чесним перед собою і перед людьми, людиною, яка ціною власного життя врятувала життя інших людей.
Вічна слава і вічна пам’ять полковнику!
Ігор Вижовець, громадський кореспондент «Вістей Ковельщини».
Вечір, 20 березня 2002 року. В повітрі витає перший подих весни. 
Залишити коментар