Сьогодні Україна переживає трагічний час. Здавалось би, тепер нам не до лірики. Та виявилося, що це – мистецтво для найважчих часів, що тисячі людей шукають розради саме в поезії. Вона і сумує разом із нами, і втішає, і заряджає енергією, і додає оптимізму. Бо це дуже важливо, особливо в годину смутку, – не втрачати надію і вірити в завтрашній день.
Пригадується Шевченкове: «Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почує!..».
Почути щире, живе рідне слово, яке наповнює серце світлом і теплом, прийшли до бібліотеки шанувальники творчості Ніни Горик, яка привезла ковельчанам свою нову збірку поезій – «Лінії оборони».
Натхненно читала наша гостя свої вірші – про націю, яка прокинулась, про народ, який «прагне правди й свобод і Бога у свідки кличе», про Україну, яка «засвітилась для світу, як спалах невідомої зорі». В її поезіях про сьогодення – нестримне ридання, чорна журба і прокляття ворогу, непохитна віра у нашу Перемогу – і гаряча молитва: «Боже наш, істини Вседержителю!».
Там – наші рідні: батьки,
сини…
Молю і благаю: на вістрі
битви –
Помилуй, спаси, захисти,
сохрани!
Пошли їм Ангелів-
охоронців,
Тих скорих помічників
святих!
Вели їм, Господи, щоб
кожен встиг!
Біль і смуток від пережитого нашим народом виповідали учасникам зустрічі поезія і музика – «Елегія» Мирослави Терещук-Шентюрк, «Серце Маріуполя» у виконанні квартету викладачів і учнів Ковельської школи мистецтв (Альони Власюк, Єлизавети Сельвашук, Анни Октисюк, Злати Марчук) та повстанська пісня від дуету «Перевесло» (Наталки Шуляк і Петра Журавля).
Зворушили й розчулили присутніх ліричні поезії Ніни Горик, які озвучила неперевершений декламатор Олена Місюра, директор будинку культури с. Доротища. Думки поета про вічне і сокровенне – для тих, хто може чути голос душі. Хто шукає глибини. Хто розуміє красу.
Завершилася тепла зустріч, а на згадку в кожного з нас залишилося відчуття родинного єднання, а ще – чудова книга з автографом!
Чимало збірок пані Ніна підписала нашим воїнам-захисникам. Каже, нещодавно натрапила на дуже промовистий допис у фейсбуці військовослужбовця Сергія Татчина: «Книги, книги, і ще раз – книги! Маємо потребу духовну і спрагу душевну. Українське слово, українська книга – це те, за що можна загинути в окупації, те, чого боїться ворог, з чим бореться, над чим лютує. Бо воно має силу. Уклінно просимо про літературний донат!»
Сьогодні книга, поезія –також зброя! Їх сила – в здатності пам’ятати і нагадувати.
Ольга Бичковська, бібліотекар Ковельської Публічної бібліотеки.
Сьогодні Україна переживає трагічний час. Здавалось би, тепер нам не до лірики. Та виявилося, що це – мистецтво для найважчих часів, що тисячі людей шукають розради саме в поезії. Вона і сумує разом із нами, і втішає, і заряджає енергією, і додає оптимізму. Бо це дуже важливо, особливо в годину смутку, – не втрачати надію і вірити в завтрашній день.
Пригадується Шевченкове: «Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почує!..».
Почути щире, живе рідне слово, яке наповнює серце світлом і теплом, прийшли до бібліотеки шанувальники творчості Ніни Горик, яка привезла ковельчанам свою нову збірку поезій – «Лінії оборони».
Натхненно читала наша гостя свої вірші – про націю, яка прокинулась, про народ, який «прагне правди й свобод і Бога у свідки кличе», про Україну, яка «засвітилась для світу, як спалах невідомої зорі». В її поезіях про сьогодення – нестримне ридання, чорна журба і прокляття ворогу, непохитна віра у нашу Перемогу – і гаряча молитва: «Боже наш, істини Вседержителю!».
Там – наші рідні: батьки, сини…
Молю і благаю: на вістрі битви –
Помилуй, спаси, захисти, сохрани!
Пошли їм Ангелів- охоронців,
Тих скорих помічників святих!
Вели їм, Господи, щоб кожен встиг!
Біль і смуток від пережитого нашим народом виповідали учасникам зустрічі поезія і музика – «Елегія» Мирослави Терещук-Шентюрк, «Серце Маріуполя» у виконанні квартету викладачів і учнів Ковельської школи мистецтв (Альони Власюк, Єлизавети Сельвашук, Анни Октисюк, Злати Марчук) та повстанська пісня від дуету «Перевесло» (Наталки Шуляк і Петра Журавля).
Зворушили й розчулили присутніх ліричні поезії Ніни Горик, які озвучила неперевершений декламатор Олена Місюра, директор будинку культури с. Доротища. Думки поета про вічне і сокровенне – для тих, хто може чути голос душі. Хто шукає глибини. Хто розуміє красу.
Завершилася тепла зустріч, а на згадку в кожного з нас залишилося відчуття родинного єднання, а ще – чудова книга з автографом!
Чимало збірок пані Ніна підписала нашим воїнам-захисникам. Каже, нещодавно натрапила на дуже промовистий допис у фейсбуці військовослужбовця Сергія Татчина: «Книги, книги, і ще раз – книги! Маємо потребу духовну і спрагу душевну. Українське слово, українська книга – це те, за що можна загинути в окупації, те, чого боїться ворог, з чим бореться, над чим лютує. Бо воно має силу. Уклінно просимо про літературний донат!»
Сьогодні книга, поезія –також зброя! Їх сила – в здатності пам’ятати і нагадувати.
Ольга Бичковська, бібліотекар Ковельської Публічної бібліотеки.
Сьогодні Україна переживає трагічний час. Здавалось би, тепер нам не до лірики. Та виявилося, що це – мистецтво для найважчих часів, що тисячі людей шукають розради саме в поезії. Вона і сумує разом із нами, і втішає, і заряджає енергією, і додає оптимізму. Бо це дуже важливо, особливо в годину смутку, – не втрачати надію і вірити в завтрашній день. 
Залишити коментар