Літературною творчістю досвідчена журналістка волинянка Олена Чабан плідно почала займатися лише тоді, коли вийшла на заслужений відпочинок.
Вона наважилася круто змінити своє життя уже в зрілому віці. Залишивши вчительську роботу, у 33 роки прийшла працювати у редакцію Старовижівської районної газети «Сільські новини»: спершу працювала завідувачкою відділом листів, а потім упродовж довгого часу до виходу на заслужений відпочинок – заступником редактора.
І на пенсії продовжувала підтримувати районне видання цікавими публікаціями. Але основну енергію спрямувала на літературну творчість. Її мала батьківщина – хутір Підкриниця поблизу села Рокитниці на Ковельщині. Нестатки, тяжка праця в домашньому господарстві й на колгоспному полі, сімейні негаразди і попри все прагнення до знань – таким було її життя, як і всього повоєнного покоління. Усе це Олена Іванівна показала у своїх перших художньо-біографічних повістях.
А ліричне світобачення відобразила у низці поетичних збірок: «Одкровення», «Сонячні краплини», «Світ радості й журби». У співпраці з місцевим композитором Петром Сачуком подарувала чимало пісень хору «Надвечір’я», учасницею якого була упродовж довгого часу. Упорядкувала два літературно-мистецькі збірники «На берегах Вижівки», куди увійшли твори місцевих авторів. Особливе місце у її творчості останніх років займають духовні книги: «Помоліться за мене…», «Світильник віри», «Горить свіча», «Розмова з Богом», «Віра, Надія, Любов», «Пам’ять любові».
За трохи більш як двадцять років моя колега видала 36 книг. Остання – «На все, Господи, воля Твоя» вийшла до її 80-річчя.Такий подарунок зробила собі торік до своєї поважної дати, хоча невблаганні роки, болючі втрати, хвороби невмолимо забирають сили і здоров’я.
– Навіть уже прощалася з білим світом, коли захворіла на коронавірус, – зізнається Олена Іванівна. – Більш як два тижні з дихальним апаратом та крапельницями, здавалося, забирали останні краплини життя.
Вона пригадує безсонні ночі у лікарняній палаті, коли ниточка буття витоншувалася так, що, здавалося, ось-ось обірветься. За цей час схудла на 17 кілограмів, адже організм не приймав ніякої їжі.
– А потім мені дуже захотілося печеної капусти, – пригадує моя співрозмовниця. – Коли знайомі приготували її за моїм рецептом і передали, з’їла з апетитом стільки, скільки ніколи собі не дозволяла. Відтоді й почалося одужання.
Сила волі цієї мужньої жінки перемогла хворобу, хоча повернулась додому настільки слабкою, що не могла навіть обчистити собі картоплину на обід. Училася ходити заново: починала з десяти кроків у кімнаті, щодень збільшувала їх кількість, поки не дійшла до тисячі. А коли надворі потеплішало, стала влаштовувати собі прогулянки вулицями селища.
Лише через два з половиною місяці після хвороби відновила записи у своєму щоденнику, незважаючи на те, що ручку важко було тримати і букви часто скакали. Це було 21 лютого 2022 року.
– Раніше не могла, не було сили. А тут наче хтось мене підштовхнув: «Сідай і пиши, бо невідомо, що далі буде… Написала. А через три дні вжахнулася: війна! росія, «матінка росія»… Господи, як же вони посміли, ті братовбивці із кремля?! – написала Олена Іванівна у передмові до нової книги «На все, Господи, воля Твоя», куди увійшли записи щоденних думок, есе, вірші.
Нова книга старовижівської авторки відкривається віршем-молитвою «Зупини, мій Господи, війну». Майже відразу після того, як був надрукований у «Вістях Ковельщини», його поклала на музику викладачка Ковельської музичної школи Людмила Лимар.
– Вірш мене настільки зворушив, що я розплакалася. Відразу схотілося покласти його на музику, адже у той час всі ми переживали однакові почуття, викликані збройним нападом, – розповіла Людмила Іванівна. – Уперше цю пісню виконали мої вихованці Надія й Анна Федосюки з Білина. Вони презентували її влітку 2022-го під час концерту однієї вокальної групи. Потім запропонувала заспівати її своїй учениці Марійці Дятел.
Відтоді пісня-молитва увійшла до репертуару обдарованої дівчини, яка зізнається, що твір викликає особливі почуття, а тому вона часто його виконує на різних заходах. Це ще раз підтверджує, що вірш поважної старовижівської поетки об’єднує різні покоління у прагненні до миру і Перемоги над свавіллям країни-агресорки.
Про те, які почуття викликають вірші Олени Чабан, говорили шанувальники її творчості на презентації книги «На все, Господи, воля Твоя», що відбулася нещодавно у Старовижівському краєзнавчому музеї з ініціативи директорки Наталії Ковальчук.
Зворушливими відгуками про творчість авторки поділилися з присутніми Ольга Гаврилюк, Марія Семенюк, Євгенія Кудацька, Алла Пашкевичюс, знана поетеса Світлана Сащук, а також Марина Бесараб, Зоя Маркусь, Софія Страшевська, Любов Барановська та інші. У творчій зустрічі взяли участь також учні Дубечненського ліцею, а музичним дарунком для авторки стали пісні на її слова, які виконали учасниці хору «Надвечір’я» Галина Романчук, Світлана Кушнірук та Ганна Сачик.
...Так склалося життя Олени Іванівни, що в поважному віці вона залишилася одна, але, на щастя, не самотня: допомагає по господарству соціальна працівниця, навідують друзі, сусіди, знайомі, телефонують племінники. Хоча зір погіршав і читати може лише текст з великими літерами, але від улюбленого заняття – творчості не відмовляється. І сподівається видати ще одну книгу.
Валентина БЛІНОВА.
Залишити коментар