В “єдино правдивих новинах” не раз почуєш про братів наших менших. По праву чотирилапі на передовій мають сенс на існування. По-перше, собачки і котики є своєрідними реабілітологами наших воїнів. А ще вони мають гостре відчуття небезпеки, і бували випадки, коли тварини попереджали про вороже бомбардування, рятуючи немало життів у зоні бойових дій.
Мій шановний співрозмовнику! Думаю, що в тилу психологічна реабілітація не менш важлива, ніж на фронті. Погодься: тиск песимістичних новин, щоденні повітряні тривоги, негаразди побутового буття заганяють людину в глухий кут, і вона не завжди знаходить ліки від нав'язливих думок, депресії, патологічного песимізму та розгубленості.
Хоч реабілітація – поруч з вами. Всі пам'ятають фільм "Приборкання норовливого", де Челентано, щоб позбутися симптомів депресії, рубав дрова. Тобто будь-який фізичний труд витісняє надумані негативи та переключає на процес корисної роботи. Невипадково, що у міських умовах тварини здобули велику популярність, а праця на дачних і присадибних ділянках стала своєрідною лікувальною панацеєю. Позитивні емоції викликає спорт, рибалка, прогулянки лісом, творча робота та інше.
х х х
Для себе я відкрив… власне подвір'я. Кожен день проходиш і не зауважуєш, яким цікавим життям воно наповнене.
Ось прилетів горобчик. Це – розвідка за поживою. Він переконується, що біля миски, з якої кормиться вірний охоронець двора Бім, нікого немає, бере в дзьобик шматочок хліба і відлітає. Невдовзі з'являється ватага його друзів. Весела зграйка сідає на гілки ліщини та влаштовує пташиний концерт. Горобці своїм співом нагадують знаменитий "Щедрик".
Вицвірінькують свої мелодії, і чекають на схвальні оплески глядачів. Можливо, нестача уваги їх дратує. Бо як пояснити, коли один із них відривається від гурту і стрімко, немов багатоцільовий винищувач F-16, пролітає біля мого обличчя, при цьому виконавши хитромудрі піруети, і залітає високо на дах? Це теж стратегія і тактика, адже в польоті він міг не побачити якоїсь небезпеки, а внизу чатує на нього потенційний ворог Бім. Але горобці в умовах різнополярного співіснування не бояться і навіть дражняться з ним. Вони розуміють, що перевага на їхньому боці – вони літають, а він ні.
Зрештою, кожна жива істота має свій характер. Якщо горобчики своєю веселою вдачею забавляють нас, то поряд існують й інші представники пернатих. Он маленьке чорняве пташа, із хвостиком кольору цегли в дровітні змайструвало гніздо. Коли ви потрапляєте в зону її панування – вона сердиться. Відлетить на безпечну відстань і свариться: "Ців-ців, ців-ців… – у мене пташата, а я їх я мати, комашку їм принесла, тікайте від мого гнізда!..". В неї є й інші обов'язки – вберегти малят і навчити їх літати. Їй не до забав із Бімом.
Над подвір'ям часто кружляють чорні ворони, які невдоволено каркають: "Кар-к-а-р… летів Ікар до Сонця і згорів к-а-р"… Те каркання викликає душевну тривогу, хоч насправді вони може попереджають про дощ. Хто зна?
Не оминають двір сороки-білобоки. Ці пані із горобчиками не дружать – у них своя пісня. Пострекочуть, як барабанщик-ударник, і полетять.
Коли достигають черешні, з'являються дрозди. Ті вважають себе господарями ягід, і коли ти їх намагаєшся прогнати, вони з образою дивляться на вас.
х х х
Не раз нас ставлять у тупик запитанням: "Що було першим – курка чи яйце?". Спостерігаючи за птаством, впевнено відповідаю: першим було кохання! Так-так! Сам бачив, і пересвідчився. Якось прилетіла парочка голубів і присіла на даху. Озирнувшись навколо, стали причепурюватися. Вона вичищала сіро-голубе пір'ячко, а голуб-красень, в нього грудка – як у лицаря, голівка – немов шолом древнього воїна-князя, хизувався, як закоханий. Голубка була схожа на принцесу із знатного роду. Так ось, та красуня наблизилась до свого обраного, і, о, диво! – стали цілуватися. По-дорослому. Дзьобик в дзьобик… Довго так. Затим голуб-легінь пір'ячко на шиї принцеси вичищав, і знову поцілунки. Побачиш таке і всі негаразди із вітром відлетять, а хандра з депресією зникають.
Сказано ж бо: Бог – є любов і все створене живе і суще теж є – Любов.
Розхвилювався…
А поруч, на власному подвір'ї – прообраз війни. Маленькі джмелі під каміном звили гніздечко – кубло. Вони збирають пилок із квітів, і носять його туди. Господар і охоронець двору Бім вистежив, як комахи вилітають і залітають до свого житла та й заходився їх ловити, винищувати по одній всіх. Джмелі не здаються, захищаючись, жалять собаку, а він ще сильніше полює на них.
Багато знищив! І ця маленька боротьба, нагадала мені путінсько-українську війну. Ворог наш – звірина дика, зла та хижа, і ми, як ті бджілки, захищаючись, чим маємо, жалимо розбійника не даємо себе знищити – невмирущі і нескорені!
І сяйнула думка: найвищим, найефективнішим реабілітатором душевних хворостей – буде наша з вами Перемога. Тож спільно наближаймо її і просімо Бога допомогти у цьому!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар