Та по селах розніс.
І в ранкових ще росах
Стелить свіжий покіс.
Треті півні співають —
З косарів ллється піт.
Соловейко із гаю
Їм витьохкує ритм.
Спить село. Ніч маленька.
Косарі лиш не сплять.
Їм співа соловейко,
Шелест кіс йде у лад.
Вже десь одуд туркоче,
Та покіс ляже з рук:
Відставати не хочуть
Дід і син та онук.
Потомилися наче
Ще й "гризуть" комарі.
Але рід наш козачий
Не спиня косарів.
Притомилися. Стали.
Всі покоси у ряд.
Вже скосили чимало.
Дід дістав самосад.
А село оживає
Від двора до двора.
І покоси лягають,
Бо гаряча пора.
Пахне скошена м'ята,
Материнка п'янить.
Косарі йдуть до хати:
Несуть коси спочить.
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Залишити коментар