Під кінець робочого дня, який тривав 13 годин без перерви на обід, Сатана мав вигляд грішника, розп'ятого за непослух. Чесно кажучи, він втомився робити зло на Землі. Ще б пак: 13 землетрусів, 13 пожеж, 13 повеней – це вам не жарт. Що не кажіть, а вік у більш як дві тисячі років дається взнаки.
Включивши кондиціонер і щільно причинивши металеві двері до пекла, Сатана втомлено заплющив очі і відкинувся на спинку крісла-гойдалки. "От би зараз випити чарку-другу смоли з кардамоном, закусити сирим м'ясом вовчатини і заснути хоч б на годину", – мрійливо подумав.
Але у дворі раптом постукали, і до кабінету зайшов шеф його канцелярії.
– Ваша сатанинська милість! – почав без зайвих передмов. – На кораблі бунт!
– Який бунт? На якому кораблі? – невдоволено пробурчав Сатана.
– На найголовнішому, де зібралися посланці пекла, яким ви довіряєте, як самому собі.
– "Московія"? – одразу здогадався володар пітьми. – Там, де кермує мій кращий друг путін?
– Він, виявляється не друг, а найсправжнісінький зрадник. Разом з купою своїх запроданців.
– А що сталося? – не міг втямити Сатана.
– Зараз про все розповім, – догідливо схилився над столом очільник канцелярії. – Ви пам'ятаєте, як клявся нам путін у вірності, коли ми разом із вами просунули його на посаду президента кацапії?
– Пам'ятаю. Обцілував тоді мої роги і копита, ще й у живіт намагався поцілувати. Кров'ю розписався у моїй книзі доль. А що ж тепер?
– Тепер з його дозволу у тому краї боліт і вурдалаків проголосили початок боротьби з вашими безсмертними ідеями.
– Сатанізмом?
– Так, так. Ось слухайте, що днями повідомило центральне диявольське телебачення у москві.
Голова канцелярії махнув рукою, і просто на стіні з'явилися кадри свіжої політичної хронічки. На цей раз – із засідання якоїсь комісії, що розмістилася у, здавалося б, найнеочікуванішому місці – “державній дурі”, як її охарактеризував голова слідчої комісії бастрикін, котрий теж присягав Сатані.
– Оці ідіоти, на які ми витрачаємо величезні диявольські кошти, задумали боротися із сатанізмом, – пояснював далі чиновник з пекла. – Очолив похід проти вашої сатанинської милості генерал шаманов.
– Хто він?
– Заступник голови комітету ДД (держдури) із розвитку громадянського суспільства.
– А точніше?
– Ніби наша людина. Весь у людській крові. Розстріляв у 1999 році колону чеченських біженців, у 2000 році знищив до тла одне із тамтешніх сіл. Згідно із рішенням Страсбургзького суду (2006 р.) визнаний військовим злочинцем. І подібних йому на тому збіговиську було чимало.
Сатана на мить задумався, а тоді запитав:
– Чого ж хоче та банда перевертнів?
– Перемогти нас із вами. Наприклад, псевдонауковець Джамбулет Умаров, господар якого рамзан кадиров вірою і правдою служить вашому троюрідному братові Шайтану, запропонував виховувати молодь на зразках творчості російських письменників Толстого, Достоєвського, Чехова, Пушкіна. Вони ніби-то були істинно віруючими християнами і всіма силами боролися із сатаністами.
– Брехня! – вибухнув гнівом Сатана. – У них християнства стільки, як і в нас з вами. Це – вірні слуги диявола. Толстой все життя пив, гуляв, любив жінок, воював, приборкував невірних, а на старість виступив проти православної церкви, розлучився з дружиною і жив відлюдником. Його ще за життя зробили боговідступником.
– Чистісінька правда! А Достоєвський чого вартий? Назви його романів говорять самі про себе: "Біси", "Злочин і покарання", "Ідіот", Чехов навіть не пам'ятає, скільки за своє життя занапастив жінок і дівчат. Одні кажуть, що 70, інші – 80, а взагалі, як я підрахував, більше 100. Не кращий Пушкін. Гультяй із гультяїв, розпусник, яких світ не бачив.
Сатана скупо усміхнувся.
– А, може, це й непогано, що в росіянців таких типів рекомендують для наслідування, – задумливо мовив. – Нашого полку сатаністів прибуде.
– Воно-то так, та трішечки не так. Постає запитання: для чого те все затіяли в московії? Не подобається мені їхня вакханалія.
– Ми скрутимо перевертнів у баранячий ріг! – стукнув кулаком по столу Сатана. – У мене є підозра, що путін намірився скоїти переворот і зайняти моє місце у царстві темних сил. Він до того увірував у своє безсмертя, що бачить себе не лише володарем російської імперії, а й цілого світу й космічних просторів. Звичайно, його ролі у боротьбі із силами добра ніхто не применшує: паскуда, якої пошукати. Одна війна в Україні чого варта. А ще ж Чечня, Сирія, Грузія, країни Африки. Герой! Але своє місце я йому не віддам. Спалю у гієні вогненній!
– Тільки так, – погодився начальник канцелярії. – путін копає собі могилу сам. Міжнародний кримінальний суд визнав його злочинцем, росію він власноруч перетворює в руїну, землі добровільно віддає Китаю, мільярди кидає на безглузду війну в Україні. З цього приводу є такий анекдот. Розказати?
– Давай, – рішуче мовив Сатана. – А то ми все про сумне і дурне.
– Так от, після смерті путін потрапляє до мене у пекло. Зустрічає його якось покійний Гітлер і каже:
– Слухай, ти зробив те, що не вдалося навіть мені.
– Що саме?
– Знищив росію.
Сатана розреготався.
– То, може, нехай і надалі нищить? – задумливо запитав.
– Нехай. А ми подивимося, як московити із нами будуть "боротися". Їх дурять, а вони вірять фальшивим кумирам. Тим гірше для них.
На цьому зустріч у сатанинському штабі завершилася. Сатана пішов відпочити після трудів праведних. Завтра його чекали нові подвиги і звершення: пожежі, землетруси, повені, катастрофи. В першу чергу – у московії, де насмілилися виступити проти нього, могутнього і непереможного.
Наступного дня про таємну розмову в офісі Сатани стало відомо у кремлі. Інформацію про неї повідомили агенти всюдисущої федеральної служби безпеки росії.
Дізнавшись про це, переляканий путін викликав до себе патрушева і бортнікова.
— Що будемо робити? – запитав розгублено, витираючи серветкою змокрілу лисину.
— Треба діяти. Рішуче і негайно, — заявив майстер провокацій патрушев. бортніков кивнув головою на знак згоди. – В якому напрямку? – не зрозумів кремлівський карлик.
— В українському. Щоб повернути довіру шефа, треба вдарити по Києву з усією силою.
— Атомною бомбою?
— Наразі ні. Ракетами і дронами. Без жалю і співчуття. Можливо, Сатана зрозуміє: ми йому не вороги, а вірні соратники.
Путін схвалив ідею кремлівських сатаністів. У той же день було завдано масованого удару по Києву та інших містах України. Ракета влучила навіть в дитячу лікарню Охматдит. Загинули десятки людей, в тому числі діти. Світ обурився і висловив чергове занепокоєння.
Путін негайно зателефонував володарю пекла і повідомив новину.
— Молодець, – похвалив Сатана. – З тебе ще будуть люди.
Хвильку помовчавши, додав:
— І дивись мені там: крок вліво, крок вправо – розстріл на місці. Зрозумів, сучий сину?
— Зрозумів, мій батьку хресний. Служу вашій милості до останньої краплі крові! Слава Сатані!
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар