Скільки себе пам’ятаю, у нас на столі вдома завжди лежала газета.
Мої батьки були простими людьми. Батько працював на залізниці, а мамі вистачало роботи вдома. У нас в хліві завжди були кролики, свинка, кури, а біля дому – великий город.
Двір потопав у розмаїтті квітів, жили скромно, але цікаво. Батько ніколи не забував виписати або купити газету. А ввечері, коли всі після вечері збиралися разом, татусь питав, що ми вичитали з газети нового? Деякі видання ще й докуплювали. Це все передалося нам із сестрою «у спадок».
Ми раніше переважно передплачували газети, а тепер я ходжу сама за нашою «міськрайонкою» до редакції.
Я старенька людина – 85 років. В такому віці потрібно рухатись обов’язково. Коли не хочеться, то не йду будь-де, але коли є газета, то стаю здоровшою і вирушаю за нею. Мені офіс «Вістей Ковельщини» – як рідний дім. Приходжу, а там такі приємні дівчата обслуговують! Поговорять, вислухають, як рідненькі.
Виходжу з редакції завжди з бадьорим настроєм. Це – як ліки. Я від душі дякую працівникам редакції за нашу газету «Вісті Ковельщини», за хороше ставлення до людей – ваших клієнтів.
Хай Вам Господь дає міцне здоров’я! Для нас, ветеранів, у такий складний час дуже потрібні шана, повага, турбота, віра в Перемогу над ворогом. Раджу всім ковельчанам читати і передплачувати «Вісті Ковельщини»
З повагою –
Людмила ПРИМАЧЕНКО,
ветеран праці.
Х Х Х
Від редакції: дякуємо пані Людмилі за добре слово і нагадуємо, що до 25 липня ц. р. можна оформити передплату на «Вісті Ковельщини» на серпень-грудень 2024 року. Не баріться!
Залишити коментар