У щастя людського два рівні є крила:
Троянди й виноград – красиве і корисне.
М. Рильський
Здавна естетична й етична оцінка людини не відділялися одна від одної.
З дитинства закохана в пісню Наталія Щур з нею крокує по життю. Ще будучи шестирічною дівчинкою, вже виступала на сцені в Голобах під час фестивалю разом з учасниками художньої самодіяльності с. Радошин.
Чи не знаково? Бо вже після закінчення в Луцьку культосвітнього училища більше 20 років керує хором ветеранів війни і праці "Червона калина" в Голобах. А також – учасниця тріо "Чарівниці". Обидва колективи (на світлинах) мають звання народний аматорський. Щоразу під час огляду компетентної комісії підтверджують звання.
Жодне свято чи важлива подія в селищі не обходиться без їх виступів. Знають артистів і в селах Голобської територіальної громади. А до війни гастролювали в Ковелі, Луцьку, Тернополі, Польщі…
Пісні завжди підбираються по темі, яка відповідає подіям в Голобах і в країні. Коли хор "Червона калина" виходить на сцену, його зустрічають гучними оплесками, бо знають, що їхні пісні зачеплять найпотаємніші струни серця, найсокровенніше. Члени колективу – це люди поважного віку, об'єднані в один колектив любов'ю до пісні – душі народу.
А роки летять, а роки летять,
Їх навіть на крилах не можна догнати…
Хіба знайдеться хтось байдужий до цих слів?
Або ця пісня:
Боже, Боже, поможи нам Ворога здолати, щоб не гинули синочки й не плакала мати.
Коли цю пісню виконують хористи під її керівництвом, очі завжди наповнюються слізьми, бо десь там, на передовій, воює її син, і вона щодня чекає почути від нього декілька слів: "Живий-здоровий". Єдине бажання у матерів і у всіх сьогодні, щоб закінчилась війна, яка ось уже третій рік несе горе, сльози, каліцтво, сирітство, смерть, руйнування.
Скажете, а до чого тут заголовок "сестра милосердя"? Та вона, мабуть, вродилась нею. Справа в тому, що Наталія Сергіївна ще й працює в соцслужбі. Тут, можна сказати, у неї теж великий стаж.
Під її опікою більше 10 людей і стареньких, і немічних: в Голобах, Нужелі і Бруховичах. По 2 рази у кожну домівку треба заглянути, щоб виконати їхнє прохання. У будь-яку погоду і непогоду її велосипед намотує до 100 кілометрів, щоб устигнути скрізь, де її чекають.
І вже так звикли до неї, що по телефону продовжують спілкуватися, якщо чогось не вирішили при зустрічі. Вона поділиться з ними секретами кулінарії, допоможе приготувати смакоту. Хоч інколи й не просять, щоб щось купила, хіба крім ліків, оплати комунальних послуг, сама запропонує їм, аби мали люди задоволення. Бо вони так мало в житті приділяли собі увагу за тою роботою, дітками, онуками, домашнім господарством. Хай хоч нині мають те, що бажають, чого їм хочеться.
І обов'язково поділиться зі своїми підопічними новинами громади. А щоб підтримати їх духовно, заспіває навіть, бо ж вони за станом здоров'я не можуть відвідувати концерти. Завжди почитає газету, а коли не було мобільного зв'язку, писала листи до їх рідних. Хоч не все входить в її обов'язки, вона допоможе і їсти наварити, а з дому іноді й борщу чи вареників принесе. Бо ж як без гостинця?
І скрізь встигає, бо ще ж у неї репетиція хору. А сама розучує пісню в дорозі, коли їде в Нужель чи Бруховичі. Допомагає в цьому смартфон. Зупиниться, загляне в нього, почує мелодію, запам'ятає слова і далі їде. Зустрічний подумає, що жінці весело, а не здогадається, що то її робота.
У сім'ї, як у державі: то розквіт, то занепад. Були в неї і радість, і трагедії, і проблеми виникають, як у кожного. Все це долати допомагає їй пісня, а ще – оте спілкування з людьми, бо і їх треба підтримати, підбадьорити, щоб не падали духом. Дарує своїм підопічним частинку надії на майбутнє.
Уже має великий досвід роботи, відповідальна за доручену їй справу, безмежно любить людей. А вони її називають сонечком, ластівочкою. "І плакати хочеться від задоволення, що ти комусь приносиш радість", – каже Наталія Сергіївна.
Ось така вона, сестра милосердя: і пісню дарує, і ласку, і тепло. І люди їй безмежно вдячні. Як добре, що є така служба турботи про тих, хто без неї почувався б обділеним долею.
Хай промінчик милосердя не згасає, світить скрізь, де його чекають. А Наталії Сергіївні – бути вічно молодою, бо їй нема коли старіти!
Валентина Остапчук.
Залишити коментар