Ось і настала, шановний читачу, пора року, якої всі чекали і до якої намагалися підготуватися. Назву ця пора має коротку – зима, але тягнеться вона довго.
Схоже на те, що грудень-березень стануть для українців найважчими місяцями за останні роки. І не тільки тому, що настануть холоди. Найгірше, що нас очікує, – продовження кривавої війни, бомбардування мирних сіл і міст, загибель чоловіків, дітей, онуків.
Плюс періодичні (дай Боже, щоб не постійні) вимкнення електроенергії, повітряні тривоги, відсутність нормальних умов для роботи, відпочинку, навчання дітей. Добре, коли у сім’ї всі живі й здорові, мають хліб і до хліба, погано – коли хворі, самотні, малозабезпечені.
З другого боку, хіба нам, українцям, звикати до труднощів? В умовах війни вже перебуваємо третю зиму, навчилися переживати і блекаути, й інші надзвичайні ситуації, працювати за скороченим розпорядком дня, правильно реагувати на сигнали повітряної оборони, водити дітей у дитячі садочки, навчати он-лайн чи оф-лайн в школах або навчальних закладах.
Втішає інформація керівників комунальних служб міста («Ковельводоканалу», «Ковельтепла», РЖКП-1 та інших) про готовність до роботи в осінньо-зимовий період. Сподіваємося, що і в сільських та селищних громадах Ковельщини вжили і вживатимуть необхідних заходів для забезпечення їх життєдіяльності.
Сьогодні вкрай важливо зберігати спокій, з повагою ставитися один до одного, розділяти біль непоправних втрат з тими, у кого клята війна забрала найдорожчих людей. Відомо ж бо, що переборювати труднощі завжди легше спільно. Особливої нашої уваги потребують люди з інвалідністю, старші за віком, ті, що проживають самотньо.
І не забуваймо: грудень зиму починає і разом з тим рік кінчає. Вірмо, що 2025-й стане кращим і принесе нам радість перемоги над ворогом, впевненість у мирному майбутньому рідної України.
Ось і настала, шановний читачу, пора року, якої всі чекали і до якої намагалися підготуватися. Назву ця пора має коротку – зима, але тягнеться вона довго.
Схоже на те, що грудень-березень стануть для українців найважчими місяцями за останні роки. І не тільки тому, що настануть холоди. Найгірше, що нас очікує, – продовження кривавої війни, бомбардування мирних сіл і міст, загибель чоловіків, дітей, онуків.
Плюс періодичні (дай Боже, щоб не постійні) вимкнення електроенергії, повітряні тривоги, відсутність нормальних умов для роботи, відпочинку, навчання дітей. Добре, коли у сім’ї всі живі й здорові, мають хліб і до хліба, погано – коли хворі, самотні, малозабезпечені.
З другого боку, хіба нам, українцям, звикати до труднощів? В умовах війни вже перебуваємо третю зиму, навчилися переживати і блекаути, й інші надзвичайні ситуації, працювати за скороченим розпорядком дня, правильно реагувати на сигнали повітряної оборони, водити дітей у дитячі садочки, навчати он-лайн чи оф-лайн в школах або навчальних закладах.
Втішає інформація керівників комунальних служб міста («Ковельводоканалу», «Ковельтепла», РЖКП-1 та інших) про готовність до роботи в осінньо-зимовий період. Сподіваємося, що і в сільських та селищних громадах Ковельщини вжили і вживатимуть необхідних заходів для забезпечення їх життєдіяльності.
Сьогодні вкрай важливо зберігати спокій, з повагою ставитися один до одного, розділяти біль непоправних втрат з тими, у кого клята війна забрала найдорожчих людей. Відомо ж бо, що переборювати труднощі завжди легше спільно. Особливої нашої уваги потребують люди з інвалідністю, старші за віком, ті, що проживають самотньо.
І не забуваймо: грудень зиму починає і разом з тим рік кінчає. Вірмо, що 2025-й стане кращим і принесе нам радість перемоги над ворогом, впевненість у мирному майбутньому рідної України.
Залишити коментар