30 грудня виповнюється 110 років від дня народження уродженця Волинського краю, громадського діяча, в’язня польських і радянських тюрем, учасника українського руху Опору, дисидента, члена української громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод, члена Об’єднання українських письменників «Слово» Данила Лаврентійовича Шумука.
Один тільки перелік фактів його участі у національно-визвольній боротьбі українського народу, свідчить про значущість і неабияку вагу цієї видатної особистості в історії України. Тому варто згадати головні етапи життя Данила Шумука, що я сьогодні й роблю. Сподіваюся, для багатьох із нас він стане прикладом і зразком для наслідування.
Данило Шумук народився 30 грудня 1914 року в с. Боремщина Володимир-Волинського повіту Волинської губернії у багатодітній сім’ї. У 1923-1928 рр. навчався в польській початковій школі с. Підгородно Любомльського повіту Волинського воєводства. Особливу прихильність демонстрував до окремих гуманітарних і природничих наук, багато читав.
В юнацькі роки Данило Шумук захопився комуністичними ідеями, був активним діячем Українського селянсько-робітничого соціалістичного об’єднання «Сельроб», комуністичної спілки молоді Західної України (КСМЗУ) на Волині. За підпільну діяльність був арештований польською поліцією. У 1934-1939 рр. перебував у в’язницях Ковеля, Ломжі, Білостоку.
Повернувшись додому, активно включився в процес становлення радянської влади: організував сільські комітети та загони міліції, брав участь у підготовці до місцевих виборів, працював секретарем сільради. Згодом перейшов на педагогічну роботу, викладав географію в середній школі с. Підгородно Любомльського району, вступив на заочне відділення Луцького педінституту. Після того працював на посаді кредитного інспектора в Держбанку м. Любомля.
В травні 1941 року Данило Шумук був призваний в радянську армію. З початком німецько-радянської війни перебував у складі 38-ого окремого саперного батальйону 5-ої армії. У вересні 1941 року потрапив у німецький полон, покарання відбував в таборі для військовополонених у м. Хорол Полтавської області. Згодом Д. Шумук втік звідти й повернувся на Волинь. З огляду на переслідування німецької поліції, змушений був залишити дім. Працював на різних посадах в сільських господарствах Рівненщини.
З березня 1943 до лютого 1945 року перебував у лавах УПА, де викладав економіку та географію на вишкільних курсах. Діяв у межах Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей.
У лютому 1945 року Данило Шумук був заарештований радянськими органами держбезпеки. Військовим трибуналом військ НКВС Рівненської області засуджений до смертної кари, заміненої згодом на двадцять років табірного ув’язнення. До березня 1956 року перебував на засланні в Норильську, Володимирі. Зокрема, у Норильську, протягом червня-вересня 1953 року був організатором повстання політв’язнів у третьому каторжанському таборі.
Після звільнення повернувся на Волинь, згодом із сім’єю переселився в Дніпропетровську область. Через відмову співпрацювати з органами КДБ, в листопаді 1957 року заарештований вчергове. В травні 1959 року засуджений Волинським обласним судом за «антирадянську пропаганду та агітацію» на десять років ув’язнення. Покарання відбував у таборах Воркути, Тайшета, Мордовії.
Данила Шумука було звільнено в листопаді 1967 року. Деякий час проживав у Києві, згодом — в Богуславі Київської області. В цей період познайомився і зблизився з дисидентами І. Світличним, Є. Сверстюком, А. Горською, Н. Світличною, В. Стусом, М. Горинем та ін. В 1968-1972 рр. працював над написанням автобіографічного нарису «Оповідання про пережите і передумане».
За написання спогадів 12 січня 1972 року був заарештований органами радянської держбезпеки і засуджений на десять років ув’язнення та п’ять років заслання. Покарання відбував в таборах Мордовії. У 1972-1974 роках тричі звертався з проханням до керівництва СРСР про позбавлення його радянського громадянства. У 1974 році в Парижі (Франція) були надруковані спогади Данила Шумука, а згодом видані в м. Балтимор (США) окремою книгою під назвою «За східним обрієм».
У лютому 1979 року політв’язень увійшов до складу Української Гельсінської групи. В 1982-1987 р. р. перебував на засланні в с. Каратобе Уральської області (Казахстан).
Після закінчення терміну заслання Данило Шумук виїхав у Торонто (Канада). Тут він жив у притулку для самотніх людей, де написав і видав книгу «Із Гулагу у вільний світ».
Цікаво, що наш земляк 10 грудня 1987 року був присутнім в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні під час святкування Дня прав людини, проголошеного ООН. У той же день його прийняв президент США Рональд Рейган.
У 2002 році повернувся до України й оселився у доньки Віри в місті Покровську на Донеччині, де й помер 21 травня 2004 року. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» (2006 рік).
Іван СИДОРУК,
Заслужений працівник культури України.
НА СВІТЛИНІ: обкладинка книги Данила Шумука «Пережите і передумане».
30 грудня виповнюється 110 років від дня народження уродженця Волинського краю, громадського діяча, в’язня польських і радянських тюрем, учасника українського руху Опору, дисидента, члена української громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод, члена Об’єднання українських письменників «Слово» Данила Лаврентійовича Шумука.
Один тільки перелік фактів його участі у національно-визвольній боротьбі українського народу, свідчить про значущість і неабияку вагу цієї видатної особистості в історії України. Тому варто згадати головні етапи життя Данила Шумука, що я сьогодні й роблю. Сподіваюся, для багатьох із нас він стане прикладом і зразком для наслідування.
Данило Шумук народився 30 грудня 1914 року в с. Боремщина Володимир-Волинського повіту Волинської губернії у багатодітній сім’ї. У 1923-1928 рр. навчався в польській початковій школі с. Підгородно Любомльського повіту Волинського воєводства. Особливу прихильність демонстрував до окремих гуманітарних і природничих наук, багато читав.
В юнацькі роки Данило Шумук захопився комуністичними ідеями, був активним діячем Українського селянсько-робітничого соціалістичного об’єднання «Сельроб», комуністичної спілки молоді Західної України (КСМЗУ) на Волині. За підпільну діяльність був арештований польською поліцією. У 1934-1939 рр. перебував у в’язницях Ковеля, Ломжі, Білостоку.
Повернувшись додому, активно включився в процес становлення радянської влади: організував сільські комітети та загони міліції, брав участь у підготовці до місцевих виборів, працював секретарем сільради. Згодом перейшов на педагогічну роботу, викладав географію в середній школі с. Підгородно Любомльського району, вступив на заочне відділення Луцького педінституту. Після того працював на посаді кредитного інспектора в Держбанку м. Любомля.
В травні 1941 року Данило Шумук був призваний в радянську армію. З початком німецько-радянської війни перебував у складі 38-ого окремого саперного батальйону 5-ої армії. У вересні 1941 року потрапив у німецький полон, покарання відбував в таборі для військовополонених у м. Хорол Полтавської області. Згодом Д. Шумук втік звідти й повернувся на Волинь. З огляду на переслідування німецької поліції, змушений був залишити дім. Працював на різних посадах в сільських господарствах Рівненщини.
З березня 1943 до лютого 1945 року перебував у лавах УПА, де викладав економіку та географію на вишкільних курсах. Діяв у межах Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей.
У лютому 1945 року Данило Шумук був заарештований радянськими органами держбезпеки. Військовим трибуналом військ НКВС Рівненської області засуджений до смертної кари, заміненої згодом на двадцять років табірного ув’язнення. До березня 1956 року перебував на засланні в Норильську, Володимирі. Зокрема, у Норильську, протягом червня-вересня 1953 року був організатором повстання політв’язнів у третьому каторжанському таборі.
Після звільнення повернувся на Волинь, згодом із сім’єю переселився в Дніпропетровську область. Через відмову співпрацювати з органами КДБ, в листопаді 1957 року заарештований вчергове. В травні 1959 року засуджений Волинським обласним судом за «антирадянську пропаганду та агітацію» на десять років ув’язнення. Покарання відбував у таборах Воркути, Тайшета, Мордовії.
Данила Шумука було звільнено в листопаді 1967 року. Деякий час проживав у Києві, згодом — в Богуславі Київської області. В цей період познайомився і зблизився з дисидентами І. Світличним, Є. Сверстюком, А. Горською, Н. Світличною, В. Стусом, М. Горинем та ін. В 1968-1972 рр. працював над написанням автобіографічного нарису «Оповідання про пережите і передумане».
За написання спогадів 12 січня 1972 року був заарештований органами радянської держбезпеки і засуджений на десять років ув’язнення та п’ять років заслання. Покарання відбував в таборах Мордовії. У 1972-1974 роках тричі звертався з проханням до керівництва СРСР про позбавлення його радянського громадянства. У 1974 році в Парижі (Франція) були надруковані спогади Данила Шумука, а згодом видані в м. Балтимор (США) окремою книгою під назвою «За східним обрієм».
У лютому 1979 року політв’язень увійшов до складу Української Гельсінської групи. В 1982-1987 р. р. перебував на засланні в с. Каратобе Уральської області (Казахстан).
Після закінчення терміну заслання Данило Шумук виїхав у Торонто (Канада). Тут він жив у притулку для самотніх людей, де написав і видав книгу «Із Гулагу у вільний світ».
Цікаво, що наш земляк 10 грудня 1987 року був присутнім в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні під час святкування Дня прав людини, проголошеного ООН. У той же день його прийняв президент США Рональд Рейган.
У 2002 році повернувся до України й оселився у доньки Віри в місті Покровську на Донеччині, де й помер 21 травня 2004 року. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» (2006 рік).
Іван СИДОРУК, Заслужений працівник культури України.
НА СВІТЛИНІ: обкладинка книги Данила Шумука «Пережите і передумане».
30 грудня виповнюється 110 років від дня народження уродженця Волинського краю, громадського діяча, в’язня польських і радянських тюрем, учасника українського руху Опору, дисидента, члена української громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод, члена Об’єднання українських письменників «Слово» Данила Лаврентійовича Шумука.
Залишити коментар