Божої благодаті – у новому році життя!
7 січня Новоліття настане у житті відомого на Волині господарника, досвідченого і мудрого організатора й наставника людей, нашого земляка Івана Матвійовича Потапчука.
Це – людина, якій властиві високе почуття відповідальності за доручену справу, вболівання за долю трудових колективів, які очолював, непідробний патріотизм і самопожертва в ім’я соціально-економічного розвитку рідного краю, де народився, виріс, отримав путівку в самостійне життя.
Скрізь, де працював Іван Матвійович, він залишив по собі добрий слід. Виявляв ініціативу й творчий пошук, був вимогливим і водночас чуйним у ставленні до підлеглих керівником.
Таким його пам’ятають і на колишньому деревообробному комбінаті, і в колективі Ковельської автобусної станції, і в ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», яке Іван Матвійович очолював декілька десятків років поспіль.
Вийшовши на пенсію, наш земляк продовжує підтримувати постійний зв’язок з Товариством, адже нині його керівником є донька Наталія Іванівна Гітун. Її син Володимир обраний головою спостережної ради. В правлінні підприємства працює син Івана Матвійовича Володимир.
Отож, можна сміливо стверджувати, що традиції, започатковані головою родини, успішно продовжують діти й онуки. Окрім того, підростає троє правнуків. Як кажуть, Потапчуковому роду нема переводу.
Іван Матвійович впродовж всього свого життя відчував і відчуває надійну підтримку з боку дружини Олександри Остапівни, з якою спільно крокують життєвим шляхом не один десяток літ. Хай же цей шлях і надалі буде осяяний світлом Божої благодаті й любові!
Постійно дбав і дбає Іван Потапчук і про решту членів родини, дехто з яких, на жаль, уже пішов у Вічність. Особлива його увага і повага – до сестри Марії Кіндратівни Вакулюк, яка мешкає у Любитові. Вона народилася 6 січня 1935 року, присвятивши своє життя медицині. Працювала хірургічною медсестрою в Луцьку, Ковелі, рідному селі. За працелюбність, чесність, сумлінність їй вдячні хворі, які відчували тепло її серця й душі.
Отож, з прийдешніми днями народженнями вітаємо обох – і Марію Кіндратівну, й Івана Матвійовича. Нехай Господь дарує їм свою любов і милосердя на многії та благії літа!
А Іванові Матвійовичу Потапчуку дякуємо від імені читачів газети, редакційного колективу за постійну спонсорську допомогу «Вістям Ковельщини». Адже, навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, щороку із власних грошових заощаджень виділяє кошти на благодійну передплату «міськрайонки» майже 10 своїм землякам, які цього потребують.
Завершити ці рядки хочу словами відомої волинської поетеси Олени Чабан.
А роки – це багатство
велике,
Бо минуле – це книга
життя.
Хай Господь береже Вас
довіку,
Й захищає Пречиста
свята!
З Новоліттям, Іване Матвійовичу!
Микола Вельма.
7 січня Новоліття настане у житті відомого на Волині господарника, досвідченого і мудрого організатора й наставника людей, нашого земляка Івана Матвійовича Потапчука.
Це – людина, якій властиві високе почуття відповідальності за доручену справу, вболівання за долю трудових колективів, які очолював, непідробний патріотизм і самопожертва в ім’я соціально-економічного розвитку рідного краю, де народився, виріс, отримав путівку в самостійне життя.
Скрізь, де працював Іван Матвійович, він залишив по собі добрий слід. Виявляв ініціативу й творчий пошук, був вимогливим і водночас чуйним у ставленні до підлеглих керівником.
Таким його пам’ятають і на колишньому деревообробному комбінаті, і в колективі Ковельської автобусної станції, і в ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», яке Іван Матвійович очолював декілька десятків років поспіль.
Вийшовши на пенсію, наш земляк продовжує підтримувати постійний зв’язок з Товариством, адже нині його керівником є донька Наталія Іванівна Гітун. Її син Володимир обраний головою спостережної ради. В правлінні підприємства працює син Івана Матвійовича Володимир.
Отож, можна сміливо стверджувати, що традиції, започатковані головою родини, успішно продовжують діти й онуки. Окрім того, підростає троє правнуків. Як кажуть, Потапчуковому роду нема переводу.
Іван Матвійович впродовж всього свого життя відчував і відчуває надійну підтримку з боку дружини Олександри Остапівни, з якою спільно крокують життєвим шляхом не один десяток літ. Хай же цей шлях і надалі буде осяяний світлом Божої благодаті й любові!
Постійно дбав і дбає Іван Потапчук і про решту членів родини, дехто з яких, на жаль, уже пішов у Вічність. Особлива його увага і повага – до сестри Марії Кіндратівни Вакулюк, яка мешкає у Любитові. Вона народилася 6 січня 1935 року, присвятивши своє життя медицині. Працювала хірургічною медсестрою в Луцьку, Ковелі, рідному селі. За працелюбність, чесність, сумлінність їй вдячні хворі, які відчували тепло її серця й душі.
Отож, з прийдешніми днями народженнями вітаємо обох – і Марію Кіндратівну, й Івана Матвійовича. Нехай Господь дарує їм свою любов і милосердя на многії та благії літа!
А Іванові Матвійовичу Потапчуку дякуємо від імені читачів газети, редакційного колективу за постійну спонсорську допомогу «Вістям Ковельщини». Адже, навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, щороку із власних грошових заощаджень виділяє кошти на благодійну передплату «міськрайонки» майже 10 своїм землякам, які цього потребують.
Завершити ці рядки хочу словами відомої волинської поетеси Олени Чабан.
А роки – це багатство велике,
Бо минуле – це книга життя.
Хай Господь береже Вас довіку,
Й захищає Пречиста свята!
З Новоліттям, Іване Матвійовичу!
Микола Вельма.
Залишити коментар