Ще декілька років тому, до початку повномасштабної агресії росії на Україну, ми знали про події під Крутами в загальних рисах. Але чомусь не особливо замислювалися над глибинною суттю цієї кривавої трагедії.
Нині, коли завершується третій рік російсько-української війни, ми зрозуміли: росія ніколи не була і не могла бути щирим і доброзичливим сусідом нашої країни. Росіяни – майже всуціль злочинці, безбожники, варвари і злодії. Московитська влада не уявляла і не уявляє своєї імперії без родючих українських земель, багатющих покладів корисних копалин (коксівне вугілля, літій, сіль тощо).
Одними з перших це усвідомили студентська молодь взимку 1918 року. Ризикуючи своїм життям і не думаючи, що демонструють істинний героїзм, вони грудьми стали на захист УНР, діючи за законом: «Смерть або перемога». На жаль, тогочасна українська влада виявила кричущу безвідповідальність і абсолютне нерозуміння суті імперської політики москви, що й призвело згодом до трагічного фіналу.
У лютому 2022 року герої-добровольці, переважно молодого віку навряд чи думали про Крути. Вони за покликом серця і душі повторили подвиг своїх ровесників, які врятували нас від цілковитої поразки в перші дні кривавої бійні. Сьогодні чимало політиків, урядовців і просто авантюристів б’ють себе в груди і заявляють: «Ми були першими!». На жаль, не були, з приводу чого можна писати і говорити багато. Першими були саме «крутівці» ХХІ століття, і серед них – чимало ковельчан. Вони пішли у бій проти ворога, хоч розуміли: це може бути їх останнім боєм у житті.
Тож Крути – це не тільки історія. Це – сьогоднішній день майже трирічного протистояння нащадкам муравйова, лєніна, сталіна, риси яких сьогодні втілює в собі путін. На щастя, теперішніх героїв Крут не кинули напризволяще. З ними український народ в особі легендарних Збройних Сил України, волонтерів, демократичні країни світу. І це дає підстави вірити у нашу неминучу Перемогу.
Залишити коментар