Україна – камертон надії у світіЗ цікавістю час від часу читаю дописи цієї людини в соціальних мережах. З багатьма думками погоджуюся, з деякими не зовсім. Але мушу віддати належне його сміливості, мужності і принциповості.
Хто ж він такий? Це – Павло Іванович Жебрівський, український політик, президент Громадської спілки "Всеукраїнське військово-цивільне об'єднання "Бойове братерство України". В минулому – народний депутат ІV, V та VI скликань, голова Житомирської обласної державної адміністрації (2005 р.), голова антикорупційного управління Генеральної прокуратури України (2015 р.), голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (2015-2018 р. р.). Нині не тільки пише гострі статті в ЗМІ, друкує книги, а й бере активну участь у волонтерському русі разом із однодумцями " Бойового братерства України". Учасник АТО.
Одним з останніх його дописів під назвою "Україна – камертон надії у світі" схвилював особливо. В ньому – точка зору зрілої, загартованої життям людини, яка в багатьох питаннях співпадає з моїм баченням сьогоднішніх подій в Україні та світі. Вони складні, неоднозначні, часом трагічні, які в душі багатьох людей вселили безнадію й зневіру. Однак є в них і позитив, який бачить Павло Жебрівський.
Дуже захотілося ознайомити з його думками читачів "Вістей Ковельщини". Автор на це дав згоду.
Микола ВЕЛЬМА.
Віднедавна спілкування із воїнами ЗСУ та цивільними пасіонаріями залишає тривогу через зростання їхньої внутрішньої розгубленості та демотивації. Ми разом вже майже не чуємо з інформаційних шпальт слово "перемога". Там більше марень про "трампо-мир" та манівців про перемир'я, яке точно не приведе до миру, а лише стане перепочинком до ще жорсткішої війни.
Розгубленість і розчарування зростають не тому, що люди не вірять у силу української нації чи мужність опору. Тьмяніє, бо жодного слова про Перемогу ми не чуємо від тих людей, які сидять у перших кріслах держави. Вони не знають, не розуміють і не дають жодних посилів ані про Перемогу, ані про шлях до неї. А їхні ботоферми нав'язують суспільству розчарування і страх, безвихідь і поразку, бедлам і рейвах, створюючи інформаційний вакуум щодо шляху до Перемоги та й глузду загалом.
Проте смію запевнити: сила духу українців нікуди не зникла – як у тих, хто захищає країну зі зброєю, так і в тих, хто працює в тилу задля нашої Перемоги. Сьогодні ми маємо знати – ми не самі.
Формується Північний оборонний альянс, до якого увійшли Велика Британія, Франція, Данія, Норвегія, Швеція та Фінляндія. Це формування покликане повернути світ до цінностей, силою зупинивши мордор. Лідером є Велика Британія. Розвідка “Бойового Братерства України” інформує, що британці наполегливо пропонують українській стороні "Столітню угоду", яка має допомогти Україні здолати ворога. Це реальні кроки. В угоді прописуються і фінансування оборони та економіки, і постачання зброї та боєприпасів, йдеться про участь військ і фахівців цього альянсу у захисті України.
Маємо сподівання, що "Столітня угода" не буде заблокована тими в Україні, хто гріє стільці в ключових кабінетах влади, і що вона буде підписана під час наступного візиту прем'єра Британії Кіра Стармера до України (так і сталося – угода підписана – ред.).
Але маємо не лише Британію та Північний альянс. Його активність примусить США – як республіканців, так і демократів – не відставати з допомогою. Якщо Америка відійде від захисту цінностей своїх же Батьків-засновників, то лідерство втратить і вона, і її новий Президент. Це ослабить її економічну конкурентоздатність, а ніхто не захоче залишитися на узбіччі.
Активність альянсу вплине і на вибір політики Німеччини, на її готовність до радикальних дій у підтримці України. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус нещодавно був у Києві. Він провів перемовини у Варшаві з колегами з Польщі, Франції, Італії та Великої Британії щодо нарощування зусиль для укріплення оборонної промисловості України. Також нагадаю, що ймовірний новий канцлер Німеччини з блоку ХДС Мерц пообіцяв надати Україні дозвіл на передачу і застосування ракет "Таурус" у перший день після виборів.
Німеччина прагне залишити за собою статус "найбільшої економічної потуги Європи" та розуміє, що для цього їй потрібно бути на боці переможців у боротьбі добра зі злом. А конкуренція між доларом і євро вимагає захисту своїх ринків і територій впливу.
Продовжує нарощувати оберти "Данська ініціатива" з викупу в українських виробників зброї та її передачі безпосередньо до ЗСУ. До ініціативи приєдналися Велика Британія, Швеція, Норвегія. Свої військові, фінансові, дипломатичні зусилля нарощують Нідерланди, представник яких, Марк Рютте, очолює НАТО і не полюбляє оповідати пресі про свої операції.
Звичайно, не стоять осторонь наші щирі та потужні партнери Японія та Південна Корея, що прикладають дуже вагомі зусилля для перемоги України і також не "засвічують зайвого" у медіа.
Маємо попередні результати у перемовинах про параметри допомоги від США. Нова адміністрація визначила свій внесок майже у 40% від потреб України на 2025 рік, а європейці погодили свою частину, і загальна сума буде не меншою, ніж у 2024 році.
Ключова проблема світу полягає у тому, що "глобалісти" (їх ще називають "ліваками") своєю ідеологією превалювання інтересів меншості над спільним спотворили цінності, довівши світ до межі катастрофи.
То що ж спонукає Північний оборонний альянс, США, Нідерланди, Японію, Німеччину та інші країни підтримувати Україну?
Перше – це дух волелюбності української нації та бажання українців боротися за свою державу, за свій спосіб життя на своїй землі проти найсильнішого загарбника.
По-друге, цивілізовані країни зрозуміли, що світ має повернутися до спільних людських цінностей і справедливості, бо лише так зможемо уникнути самознищення.
Я переконаний, що у нас є не просто надія, а й підстави для Перемоги. Ми маємо відновити свій суверенітет і зайнятися наведенням ладу в Україні. Бо тільки справжня українська Україна стане джерелом щастя для нашої нації і не дозволить знецінити ціну нашого опору і перемоги.
Працюємо. Переможемо.
Залишити коментар