14 лютого віряни західного обряду відзначають День Святого Валентина, або, як його тепер називають, свято кохання. По-різному ставляться до нього в Україні, хоча молодь охоче бере участь у різного роду заходах, присвячених непересічній даті.
Здавалося б, у суворий час війни не варто говорити про кохання та пов’язані із Днем святого Валентина традиції. Надто багато горя і біди сьогодні. І все ж, як нам здається, варто кілька слів сказати про велику силу кохання і любові нині, коли ці почуття допомагають нашим воїнам легше переносити всі труднощі і негаразди, які випали на їх долю. Розуміння того, що їх люблять і кохають найдорожчі їм люди, додають сил, мужності й оптимізму.
Так, розлуку із коханими, дітьми, онуками, батьками переживати дуже важко. Водночас усвідомлення того, що про тебе думають щодня, щогодини вдома, переживають і моляться за твоє здоров’я, мотивує, робить щасливішим і впевненішим у майбутньому.
Війна не тільки кров, смерть і втрати. Вона зробила щасливішими тих, хто знайшов своє кохання у важких фронтових умовах, хто поєднав свої долі із соратником або соратницею по боротьбі. Скільки таких невигаданих історій мають нині місце, важко навіть перелічити. Про них багато розповідають електронні і друковані засоби масової інформації, соціальні мережі. Читаючи про про це, тішимося і радіємо за тих, хто відчув силу любові.
Любов, увагу, шану до наших захисників вкладають у свої добрі справи учасники волонтерського руху, яких багато й на Ковельщині. Їх допомога воїнам безцінна, а особливо тоді, коли до неї долучаються діти, молоді хлопці і дівчата. Своїм теплом душі і серця вони зігрівають тих, кому найважче.
Тож не шкодуймо ані любові, ані підтримки нашим Героям. Свої почуття їм висловлюймо не лише у День святого Валентина (хоч і це дуже важливо), а повсякчас. Бо, як писав поет, раз добром зігріте серце, вік не прохолоне.
14 лютого віряни західного обряду відзначають День Святого Валентина, або, як його тепер називають, свято кохання. По-різному ставляться до нього в Україні, хоча молодь охоче бере участь у різного роду заходах, присвячених непересічній даті.
Здавалося б, у суворий час війни не варто говорити про кохання та пов’язані із Днем святого Валентина традиції. Надто багато горя і біди сьогодні. І все ж, як нам здається, варто кілька слів сказати про велику силу кохання і любові нині, коли ці почуття допомагають нашим воїнам легше переносити всі труднощі і негаразди, які випали на їх долю. Розуміння того, що їх люблять і кохають найдорожчі їм люди, додають сил, мужності й оптимізму.
Так, розлуку із коханими, дітьми, онуками, батьками переживати дуже важко. Водночас усвідомлення того, що про тебе думають щодня, щогодини вдома, переживають і моляться за твоє здоров’я, мотивує, робить щасливішим і впевненішим у майбутньому.
Війна не тільки кров, смерть і втрати. Вона зробила щасливішими тих, хто знайшов своє кохання у важких фронтових умовах, хто поєднав свої долі із соратником або соратницею по боротьбі. Скільки таких невигаданих історій мають нині місце, важко навіть перелічити. Про них багато розповідають електронні і друковані засоби масової інформації, соціальні мережі. Читаючи про про це, тішимося і радіємо за тих, хто відчув силу любові.
Любов, увагу, шану до наших захисників вкладають у свої добрі справи учасники волонтерського руху, яких багато й на Ковельщині. Їх допомога воїнам безцінна, а особливо тоді, коли до неї долучаються діти, молоді хлопці і дівчата. Своїм теплом душі і серця вони зігрівають тих, кому найважче.
Тож не шкодуймо ані любові, ані підтримки нашим Героям. Свої почуття їм висловлюймо не лише у День святого Валентина (хоч і це дуже важливо), а повсякчас. Бо, як писав поет, раз добром зігріте серце, вік не прохолоне.
14 лютого віряни західного обряду відзначають День Святого Валентина, або, як його тепер називають, свято кохання. По-різному ставляться до нього в Україні, хоча молодь охоче бере участь у різного роду заходах, присвячених непересічній даті.
Залишити коментар