Складні події суспільно-політичного життя – і насамперед війна – відволікають людей від інших сторін нашого буття. В інтернеті та соцмережах все частіше зустрічаються страхітливі повідомлення про наближення кінця світу, що, насамперед, пов'язують з руйнуванням нашого довкілля.
Нещодавно писали про пересихання біблейського Єврату, “солоного” озера (Мертвого моря), Каспію, загибелі Аралу та цілого ряду інших відомих людству географічних об'єктів.
"Але це далеко", – скаже читач.
Що ж, давайтено глянемо на Волинь і, насамперед, Ковельський район, який на мапі України займає крайній північно-західний кут. В народній пам'яті Волинь – це край голубих озер і чудових лісів. Поляки колись казали: "лясок, п'ясок, багенко". Не так давно ми всі ще виспівували: "Волинь моя, краса моя".
А сьогодні? Подивіться лиш на фото Світязя. Волинські "вожді" в багатьох місцях встигли забудувати прибережні смуги. В незадовільному стані – приозерні ліси. Декого з цих зажерливих "вождів" сьогодні вже немає. То можна було б природоохоронцям і їхні будівлі ліквідовувати, не боячись помсти.
Пересихають заповідні озера, пов'язані з життям і творчістю великих людей. Пересохло озеро Нечимне. Про це йшлося в центральних ЗМІ. Дядько Лев і Лукаш його б не впізнали сьогодні. Обміління і пересихання охопило майже всі озера області, особливо – заплавні.
Тут не можна посилатися лише на Божу волю. Творець і досі посилає нам 500-600 мм опадів на рік. Було б лишень бажання затримати їх в області й раціонально розпорядитися. Це не так вже складно й дорого.
Зникають волинські річки. Їх просто без потреби каналізували, а широкі волинські заплави, що кишіли різними формами життя, зникли. Навіть назви річок стерлися з пам'яті людей.
Як я вище згадував, Волинь – це край лісів. А що зараз? Знайдіть велике дерево, щоб сфотографуватися. В Ковель деколи злітається багато граків, бо нема де селитися, – “вичистили” всі приміські ліси. А навесні починають зрізати гнізда птахів з насидженими яйцями і пташенятами, населення протестує.
А самі ліси які? В період 1992-2012 р.р. за моїми дещо перебільшеними даними у віці стиглості з 1 га соснового лісу отримували 209 м3 ліквідної деревини, 70 років тому – близько 300 м3/га. Саме це підтверджують таблиці ходу росту, що затверджені центральним лісовим відомством.
Природа вимагає обмеження рубок лісу. В народі кажуть: "Слід огородити ліси, і у виняткових випадках допускати туди лісоводів".
Однак лише словами справі не зарадиш. Потрібні конкретні діла. А їх, на жаль, нема.
Василь Козак,
кандидат біологічних наук.
Складні події суспільно-політичного життя – і насамперед війна – відволікають людей від інших сторін нашого буття. В інтернеті та соцмережах все частіше зустрічаються страхітливі повідомлення про наближення кінця світу, що, насамперед, пов'язують з руйнуванням нашого довкілля.
Нещодавно писали про пересихання біблейського Єврату, “солоного” озера (Мертвого моря), Каспію, загибелі Аралу та цілого ряду інших відомих людству географічних об'єктів.
"Але це далеко", – скаже читач.
Що ж, давайтено глянемо на Волинь і, насамперед, Ковельський район, який на мапі України займає крайній північно-західний кут. В народній пам'яті Волинь – це край голубих озер і чудових лісів. Поляки колись казали: "лясок, п'ясок, багенко". Не так давно ми всі ще виспівували: "Волинь моя, краса моя".
А сьогодні? Подивіться лиш на фото Світязя. Волинські "вожді" в багатьох місцях встигли забудувати прибережні смуги. В незадовільному стані – приозерні ліси. Декого з цих зажерливих "вождів" сьогодні вже немає. То можна було б природоохоронцям і їхні будівлі ліквідовувати, не боячись помсти.
Пересихають заповідні озера, пов'язані з життям і творчістю великих людей. Пересохло озеро Нечимне. Про це йшлося в центральних ЗМІ. Дядько Лев і Лукаш його б не впізнали сьогодні. Обміління і пересихання охопило майже всі озера області, особливо – заплавні.
Тут не можна посилатися лише на Божу волю. Творець і досі посилає нам 500-600 мм опадів на рік. Було б лишень бажання затримати їх в області й раціонально розпорядитися. Це не так вже складно й дорого.
Зникають волинські річки. Їх просто без потреби каналізували, а широкі волинські заплави, що кишіли різними формами життя, зникли. Навіть назви річок стерлися з пам'яті людей.
Як я вище згадував, Волинь – це край лісів. А що зараз? Знайдіть велике дерево, щоб сфотографуватися. В Ковель деколи злітається багато граків, бо нема де селитися, – “вичистили” всі приміські ліси. А навесні починають зрізати гнізда птахів з насидженими яйцями і пташенятами, населення протестує.
А самі ліси які? В період 1992-2012 р.р. за моїми дещо перебільшеними даними у віці стиглості з 1 га соснового лісу отримували 209 м3 ліквідної деревини, 70 років тому – близько 300 м3/га. Саме це підтверджують таблиці ходу росту, що затверджені центральним лісовим відомством.
Природа вимагає обмеження рубок лісу. В народі кажуть: "Слід огородити ліси, і у виняткових випадках допускати туди лісоводів".
Однак лише словами справі не зарадиш. Потрібні конкретні діла. А їх, на жаль, нема.
Василь Козак,
кандидат біологічних наук.
Складні події суспільно-політичного життя – і насамперед війна – відволікають людей від інших сторін нашого буття. В інтернеті та соцмережах все частіше зустрічаються страхітливі повідомлення про наближення кінця світу, що, насамперед, пов'язують з руйнуванням нашого довкілля.
Залишити коментар