Марафони Ліни Костенко
У марафона вломилась нога.
Зупинятися час і подумати.
Ця дорога мені дорога, –
зупинитись, кажу, час і подумати.
Хай назустріч відкритим ротам
Хтось виносить на грудях стрічку.
А у мене фініш не там,
навіть зовсім в іншому напрямі.
Перетерла душа всі віжки.
Йти по колу – не мій маршрут.
Я зійшла з бігової доріжки,
моя доля – бігти не тут.
Це ж не спорт, щоб до впаду мчатися,
не пробіжки і не турне.
І чого б то я ганялася за сучасністю?
Нехай вона мене дожене.
Цим палким і щирим словам сучасної Духовної Матері України Ліни Василівни Костенко – 33 роки. Як відомо, у такому віці Господь-Творець віддав свого єдинокровного сина Ісуса на тяжкі муки за людські гріхи.
19 березня 2025 року виповнилося 95 літ найморальнішій, найсвятішій людині України. І усі її дні – це служіння
своєму народові. Від Другої світової війни, що затьмарила її дитинство і юність, до теперішньої Третьої світової, що коїть московія в Україні, зазіхаючи на всю Європу.
Саме своїм палким і благородним словом українського Генія Ліна Василівна застерігає усіх нас від підступного і о
двічно підлого ворога і закликає боронити рідну Державу Україну. Усе, що надбали у спадок для дітей і онуків. А найбільше – рідну українську мову, народні звичаї і традиції, національну честь і гідність.
Моє особисте знайомство з Ліною Василівною Костенко відбулося у нелегкі 90-ті роки ХХ століття, коли, одержимі патріотизмом, співробітники НАН, ризикуючи здоров'ям, рятували для нащадків залишки культури України на поліських селах, уражених аварією на ЧАЕС (на світлинах внизу).
Ліна Костенко виконувала свою ділянку планової роботи відповідально і щиро. Її увага була зосереджена на документах та архівах покинутих громад і господарників. Поетеса як до рідних ставилася до самотніх, одиноких людей, що проживали у зоні і яких влада обізвала "само- селами".
Щочетверга, після тяжких і небезпечних трудових подій, науковці обговорювали день і проводили семінари та повідомлення.
Саме Ліна Василівна донесла сумну історію українського села Діброва, яке у 30-50-ті роки ХХ ст. мало назву Кагановичі. Бо у цьому селі народився соратник сталіна, творець Голоду в Україні 1932-33 р.р. Лазар Каганович.
Було багато повідомлень про ровесників шістдесятників та літературу того часу. Сьогодні свої особисті спогади тих часів я наповнюю інформацією із ЗМІ.
...Деколи захоплює мене пенсіонерка із Ковельського району, яка до своєї 80-ки видала 36-ту збірку і не втомилася. Але поет – це позиція у суспільстві, а не поза. І наш обов'язок дорівнятися до його душі і Божого Вогню Життя.
Дорівняймося до Ліни Василівни Костенко, і Господь дасть нам віку, як дав Духовній Матері України.
Іван Сидорук,
Заслужений працівник культури України.
Залишити коментар