В червні виповниться сім років, як я прийшла працювати на посаду голови Старовижівської районної організації Товариства Червоного Хреста України. За плечима було 38 років трудового стажу на різних посадах у Старовижівській районній газеті «Сільські новини», редактора районного проводового радіомовлення. Але нова робота мене не лякала, бо багато років волонтерила, допомагала місцевим «червонохрестівцям» проводити акції, знала їхні обов’язки.
Особливих вимог і не було: реалізувати благодійні квитки, залучити людей у члени Товариства Червоного Хреста України, провести акції, здати звіти про виконану роботу.
Але з кожним роком обласний комітет, який очолює Валентина Пришко, реалізовував нові проєкти, які підхоплювали районні організації та втілювали їх в життя.
Сьогодні Старовижівська районна організація Товариства Червоного Хреста України (так ми поки що називаємося до реорганізації, яка відбудеться в нинішньому році) — це потужний колектив з 12 осіб, який працює на благо людей.
З травня 2022 року у нас стартував проєкт «Догляд вдома та підтримка людей літнього віку, осіб з інвалідністю та їх сімей», який фінансується німецьким Червоним Хрестом. Буквально за лічені дні ми в селищі та селах району спільно з головами громад віднайшли найнезахищеніших самотніх людей, які потребували сторонньої допомоги. Таким чином нам вдалося охопити 45 стареньких.
Сьогодні їх доглядають дев’ятеро соціальних помічників. Це Світлана Смаль, Лариса Міндер, Наталія Костючик, Ірина Головій, Юлія Яворська, Мирослава Каплонюк, Олена Яцунік, Наталія Євтушик та Олена Богдан. Вони – моя гордість, і я дуже пишаюся, що мені вдалося підібрати такий дружний, згуртований колектив. Коли я телефоную до наших підопічних і чую щирі слова вдячності за їхню наполегливу працю, то ще раз переконуюся, що не помилилася у підборі кожної працівниці.
Для багатьох людей літнього віку дуже важливим є спілкування, адже вони здебільшого вдома самі, а до сусідів за станом здоров’я не вийдуть. Тому наші соціальні помічниці роблять все для того, щоб старенькі були доглянуті, оточені любов’ю та турботою. Купити продукти, ліки, зварити обід, прибрати, помити посуд, винести сміття, перестелити постіль — ось неповний перелік обов’язків “червонохрестівців”.
Крім основних завдань вони, звісно, копають грядки, сіють городину, садять картоплю, прибирають біля осель, виконують ще ряд робіт, бо наділені добрими серцями й благородством. Я щиро дякую кожній із них за наполегливу працю.
l
Великим випробуванням для всіх стали перші місяці війни, коли до нас їхали внутрішньо переміщені особи. Вже влітку 2022 року їх в ЦНАПі було зареєстровано 1018 осіб. Шукали прихистку люди різного віку, а ми їм дуже допомагали.
Щосереди організували видачу продуктових наборів, засобів гігієни, супутніх товарів, постелі та ін. За день проходило до трьохсот осіб. Було нелегко, адже саме в той час десь раптово зникло із заправок пальне, а по допомогу потрібно було їхати у Любомль. Тоді мені дуже допомагав транспортом і дизпаливом голова Старовижівської селищної ради Василь Камінський. Було й так, що заправки вистачало лише в один бік, а там надіялися на Бога, бо ж в Любомлі ситуація з пальним була трохи краща. Кілька хвилин на збір – і вже в дорозі.
А ще ж треба було передбачити, що в Лукові на блокпості чергують військові: їм також хотілося завезти гостинця. Все краще з власного холодильника йшло в торбинку, по дорозі купували помідори, огірки, воду, солодощі. Ще й досі пам’ятаю, як одного разу ми під’їхали до блокпосту, я вийшла з машини, привіталася й передала військовим гостинці. До мене підійшов середнього віку чоловік і каже: «Пані, ви така добра, дайте я поцілую ваші руки». Я підійшла, обняла військового і подякувала за те, що вони бережуть наш спокій.
Сьогодні дуже важко сказати, скільки вантажу пройшло через мої руки та руки небайдужих волонтерів. Тому хочеться висловити щирі слова вдячності Ігорю Мельнику, Івану Ярмолюку, Миколі Ослюку, Сергію Фасолі, колективам професійної пожежної частини, яким керує член Правління районної організації ТЧХ Андрій Бурда, та виробничого управління житлово-комунального господарства, де директором знову ж таки є наш активний член Правління Степан Поляк. Саме вони безкорисливо привозили допомогу для внутрішньо переміщених осіб і її розвантажували. Низький уклін Вам за ваші добрі серця та вміння відгукнутися на просьбу!
l
За підтримки німецького Червоного Хреста нам вдалося із квітня цього року відкрити при центрі медико-санітарної допомоги мобільну медичну бригаду. Ініціатором залучення цього проєкту в Стару Вижівку була директор центру Наталія Фещук. Мобільні медичні бригади ТЧХУ – це унікальні підрозділи професіоналів, що роблять медико-діагностичну допомогу доступною для населення.
Завдяки висококваліфікованому лікарю Ніні Шніцер, медичній сестрі Олені Міндер, асистенту Руслані Ослюк, досвідченому водію Петру Фещуку і обладнаному автомобілю десятки пацієнтів у найвіддаленіших селах, де не працюють ФАПи, отримують доступ до терапевтичних обстежень, зокрема електрокардіографії, глюкозометрії і ультразвукової діагностики в умовах сільських медпунктів.
Перші виїзди засвідчили, що утворення медичних мобільних бригад на часі, адже чимало людей проживає у селах, де немає транспортного сполучення та й за станом здоров’я не завжди можуть дістатися лікарні чи поліклініки. Скажімо, на обстеженні у нашого лікаря в перший день побувало 34 жителі села Мизового, у Ницях було 39 пацієнтів. Це свідчить про те, що людям необхідна така допомога.
З квітня в нас запрацював проєкт «Психо-соціальна підтримка», зініційований Волинською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України. На посаду психолога запросила волонтера з багаторічним стажем, кваліфікованого педагога, члена нашого Правління Івана Ярмолюка. Іван Іванович вміє захопити дітей, розвивати їхні інтереси, залучити в групу навіть тих, кому, на перший погляд, це здається нецікавим.
Що стосується школярів, то у нас з ними тісна дружба. Проводимо уроки добра й милосердя, розповідаємо про те, чим займається наша організація, залучаємо до благодійності. Дуже хочеться, щоб наші хлопчики та дівчатка росли під мирним небом, були щирими, вміли розділити чужий біль і добре ставилися до оточуючих.
Є у мене ще одна мрія: відкрити клуб «Щасливого довголіття» в нашій організації. Адже серед нас живе багато одиноких людей, вдів та вдівців, просто людей літнього віку, які б хотіли час від часу вийти в люди, посидіти за чашкою запашного чаю, поділитися спогадами, щось навчитися чи навчити інших.
Для цього маємо необхідне приміщення, яке орендуємо в Старовижівської селищної ради. До речі, керівництво громади позитивно сприйняло нашу ідею і, сподіваюся, сприятиме, щоб задумане здійснилося. Не вистачає лише коштів. В цьому нам береться допомогти німецький Червоний Хрест.
В лютому у нас побувала його представниця пані Катаріна. На зустріч ми запросили заступника селищного голови Юрія Кудацького. Разом оглянули приміщення, незалежний експерт підрахував ймовірні фінансові затрати на його ремонт, ми поділилися планами на майбутнє. Катаріні сподобався наш проєкт, бо, як вона сказала, в такому маленькому селищі багато робить Червоний Хрест, то й цю ініціативу потрібно підтримати. То ж нам залишається лише чекати подальших кроків від благодійників. І дуже хочеться, щоб наша мрія здійснилася.
l
Ось такі наші щоденні будні, сповнені турбот про людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Ніколи не можна нікого залишати наодинці зі своєю бідою. Потрібно навчитися розділяти чужий біль, допомагати тим, хто цього потребує, творити добро, яке вам воздасться сторицею.
Принагідно хочу привітати усіх, хто причетний до добрих справ Червоного Хреста, зі святом Великодня! Щиро дякую за підтримку та розуміння! Нехай криниця вашого добра ніколи не міліє!
Тамара Пожарчук,
голова Старовижівської районної організації Товариства Червоного Хреста України.
l
НА СВІТЛИНАХ: колектив соціальних помічників з головою на відпочинку у «Волинській Голландії»; Іван Ярмолюк проводить заняття з психо-соціальної підтримки, мобільна медична бригада.
Фото з архіву автора.
В червні виповниться сім років, як я прийшла працювати на посаду голови Старовижівської районної організації Товариства Червоного Хреста України. За плечима було 38 років трудового стажу на різних посадах у Старовижівській районній газеті «Сільські новини», редактора районного проводового радіомовлення. Але нова робота мене не лякала, бо багато років волонтерила, допомагала місцевим «червонохрестівцям» проводити акції, знала їхні обов’язки.
Особливих вимог і не було: реалізувати благодійні квитки, залучити людей у члени Товариства Червоного Хреста України, провести акції, здати звіти про виконану роботу.
Але з кожним роком обласний комітет, який очолює Валентина Пришко, реалізовував нові проєкти, які підхоплювали районні організації та втілювали їх в життя.
Сьогодні Старовижівська районна організація Товариства Червоного Хреста України (так ми поки що називаємося до реорганізації, яка відбудеться в нинішньому році) — це потужний колектив з 12 осіб, який працює на благо людей.
З травня 2022 року у нас стартував проєкт «Догляд вдома та підтримка людей літнього віку, осіб з інвалідністю та їх сімей», який фінансується німецьким Червоним Хрестом. Буквально за лічені дні ми в селищі та селах району спільно з головами громад віднайшли найнезахищеніших самотніх людей, які потребували сторонньої допомоги. Таким чином нам вдалося охопити 45 стареньких.
Сьогодні їх доглядають дев’ятеро соціальних помічників. Це Світлана Смаль, Лариса Міндер, Наталія Костючик, Ірина Головій, Юлія Яворська, Мирослава Каплонюк, Олена Яцунік, Наталія Євтушик та Олена Богдан. Вони – моя гордість, і я дуже пишаюся, що мені вдалося підібрати такий дружний, згуртований колектив. Коли я телефоную до наших підопічних і чую щирі слова вдячності за їхню наполегливу працю, то ще раз переконуюся, що не помилилася у підборі кожної працівниці.
Для багатьох людей літнього віку дуже важливим є спілкування, адже вони здебільшого вдома самі, а до сусідів за станом здоров’я не вийдуть. Тому наші соціальні помічниці роблять все для того, щоб старенькі були доглянуті, оточені любов’ю та турботою. Купити продукти, ліки, зварити обід, прибрати, помити посуд, винести сміття, перестелити постіль — ось неповний перелік обов’язків “червонохрестівців”.
Крім основних завдань вони, звісно, копають грядки, сіють городину, садять картоплю, прибирають біля осель, виконують ще ряд робіт, бо наділені добрими серцями й благородством. Я щиро дякую кожній із них за наполегливу працю.
ххх
Великим випробуванням для всіх стали перші місяці війни, коли до нас їхали внутрішньо переміщені особи. Вже влітку 2022 року їх в ЦНАПі було зареєстровано 1018 осіб. Шукали прихистку люди різного віку, а ми їм дуже допомагали.
Щосереди організували видачу продуктових наборів, засобів гігієни, супутніх товарів, постелі та ін. За день проходило до трьохсот осіб. Було нелегко, адже саме в той час десь раптово зникло із заправок пальне, а по допомогу потрібно було їхати у Любомль. Тоді мені дуже допомагав транспортом і дизпаливом голова Старовижівської селищної ради Василь Камінський. Було й так, що заправки вистачало лише в один бік, а там надіялися на Бога, бо ж в Любомлі ситуація з пальним була трохи краща. Кілька хвилин на збір – і вже в дорозі.
А ще ж треба було передбачити, що в Лукові на блокпості чергують військові: їм також хотілося завезти гостинця. Все краще з власного холодильника йшло в торбинку, по дорозі купували помідори, огірки, воду, солодощі. Ще й досі пам’ятаю, як одного разу ми під’їхали до блокпосту, я вийшла з машини, привіталася й передала військовим гостинці. До мене підійшов середнього віку чоловік і каже: «Пані, ви така добра, дайте я поцілую ваші руки». Я підійшла, обняла військового і подякувала за те, що вони бережуть наш спокій.
Сьогодні дуже важко сказати, скільки вантажу пройшло через мої руки та руки небайдужих волонтерів. Тому хочеться висловити щирі слова вдячності Ігорю Мельнику, Івану Ярмолюку, Миколі Ослюку, Сергію Фасолі, колективам професійної пожежної частини, яким керує член Правління районної організації ТЧХ Андрій Бурда, та виробничого управління житлово-комунального господарства, де директором знову ж таки є наш активний член Правління Степан Поляк. Саме вони безкорисливо привозили допомогу для внутрішньо переміщених осіб і її розвантажували. Низький уклін Вам за ваші добрі серця та вміння відгукнутися на просьбу!
ххх
За підтримки німецького Червоного Хреста нам вдалося із квітня цього року відкрити при центрі медико-санітарної допомоги мобільну медичну бригаду. Ініціатором залучення цього проєкту в Стару Вижівку була директор центру Наталія Фещук. Мобільні медичні бригади ТЧХУ – це унікальні підрозділи професіоналів, що роблять медико-діагностичну допомогу доступною для населення.
Завдяки висококваліфікованому лікарю Ніні Шніцер, медичній сестрі Олені Міндер, асистенту Руслані Ослюк, досвідченому водію Петру Фещуку і обладнаному автомобілю десятки пацієнтів у найвіддаленіших селах, де не працюють ФАПи, отримують доступ до терапевтичних обстежень, зокрема електрокардіографії, глюкозометрії і ультразвукової діагностики в умовах сільських медпунктів.
Перші виїзди засвідчили, що утворення медичних мобільних бригад на часі, адже чимало людей проживає у селах, де немає транспортного сполучення та й за станом здоров’я не завжди можуть дістатися лікарні чи поліклініки. Скажімо, на обстеженні у нашого лікаря в перший день побувало 34 жителі села Мизового, у Ницях було 39 пацієнтів. Це свідчить про те, що людям необхідна така допомога.
З квітня в нас запрацював проєкт «Психо-соціальна підтримка», зініційований Волинською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України. На посаду психолога запросила волонтера з багаторічним стажем, кваліфікованого педагога, члена нашого Правління Івана Ярмолюка. Іван Іванович вміє захопити дітей, розвивати їхні інтереси, залучити в групу навіть тих, кому, на перший погляд, це здається нецікавим.
Що стосується школярів, то у нас з ними тісна дружба. Проводимо уроки добра й милосердя, розповідаємо про те, чим займається наша організація, залучаємо до благодійності. Дуже хочеться, щоб наші хлопчики та дівчатка росли під мирним небом, були щирими, вміли розділити чужий біль і добре ставилися до оточуючих.
Є у мене ще одна мрія: відкрити клуб «Щасливого довголіття» в нашій організації. Адже серед нас живе багато одиноких людей, вдів та вдівців, просто людей літнього віку, які б хотіли час від часу вийти в люди, посидіти за чашкою запашного чаю, поділитися спогадами, щось навчитися чи навчити інших.
Для цього маємо необхідне приміщення, яке орендуємо в Старовижівської селищної ради. До речі, керівництво громади позитивно сприйняло нашу ідею і, сподіваюся, сприятиме, щоб задумане здійснилося. Не вистачає лише коштів. В цьому нам береться допомогти німецький Червоний Хрест.
В лютому у нас побувала його представниця пані Катаріна. На зустріч ми запросили заступника селищного голови Юрія Кудацького. Разом оглянули приміщення, незалежний експерт підрахував ймовірні фінансові затрати на його ремонт, ми поділилися планами на майбутнє. Катаріні сподобався наш проєкт, бо, як вона сказала, в такому маленькому селищі багато робить Червоний Хрест, то й цю ініціативу потрібно підтримати. То ж нам залишається лише чекати подальших кроків від благодійників. І дуже хочеться, щоб наша мрія здійснилася.
ххх
Ось такі наші щоденні будні, сповнені турбот про людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Ніколи не можна нікого залишати наодинці зі своєю бідою. Потрібно навчитися розділяти чужий біль, допомагати тим, хто цього потребує, творити добро, яке вам воздасться сторицею.
Принагідно хочу привітати усіх, хто причетний до добрих справ Червоного Хреста, зі святом Великодня! Щиро дякую за підтримку та розуміння! Нехай криниця вашого добра ніколи не міліє!
Тамара Пожарчук, голова Старовижівської районної організації Товариства Червоного Хреста України.
ххх
НА СВІТЛИНАХ: колектив соціальних помічників з головою на відпочинку у «Волинській Голландії»; Іван Ярмолюк проводить заняття з психо-соціальної підтримки, мобільна медична бригада.
Фото з архіву автора.
В червні виповниться сім років, як я прийшла працювати на посаду голови Старовижівської районної організації Товариства Червоного Хреста України. За плечима було 38 років трудового стажу на різних посадах у Старовижівській районній газеті «Сільські новини», редактора районного проводового радіомовлення. Але нова робота мене не лякала, бо багато років волонтерила, допомагала місцевим «червонохрестівцям» проводити акції, знала їхні обов’язки. 
Великим випробуванням для всіх стали перші місяці війни, коли до нас їхали внутрішньо переміщені особи. Вже влітку 2022 року їх в ЦНАПі було зареєстровано 1018 осіб. Шукали прихистку люди різного віку, а ми їм дуже допомагали.
Що стосується школярів, то у нас з ними тісна дружба. Проводимо уроки добра й милосердя, розповідаємо про те, чим займається наша організація, залучаємо до благодійності. Дуже хочеться, щоб наші хлопчики та дівчатка росли під мирним небом, були щирими, вміли розділити чужий біль і добре ставилися до оточуючих.
Залишити коментар