За гарячими суперечками, дискусіями і спорами на політичні теми ми якось «забули» про те, що всьому голова – хліб і що сьогодні найважливіша проблема і для фронту, і для умовного тилу – вчасно засіяти ниву.
Ниву, яка сплюндрована війною, страждає від посухи та бездощів’я, відчуває нестачу органічних та мінеральних добрив, а найбільше – відсутність робочих рук через мобілізацію, що триває.
Яка ж ситуація на хлібному «фронті», від якого великою мірою залежить успіх на фронті воєнному? Міністерство аграрної політики і продовольства повідомило, що на початок травня в Україні засіяно яровими зерновими та зернобобовими культурами 3,25 мільйона гектарів, що на 6,1 відсотка менше, ніж торік. За темпами робіт лідирують Полтавщина, Кіровоградщина, Київщина, Сумщина, Черкащина.
Як бачимо, бракує даних про хід польових робіт на Херсонщині, Дніпропетровщині, Харківщині, Одещині, Миколаївщині, де тривають особливо важкі бої з ворогом, хоча саме там завжди найщедріше родила хлібна нива. Загалом цьогоріч заплановано посіяти понад 5,7 мільйона гектарів зернових і зернобобових культур, що відповідає рівню 2024 року. При цьому площу під яровою пшеницею заплановано збільшити на 28 відсотків, що викликано стабільним попитом на цю культуру з боку переробних підприємств та експортерів.
А що ж на Волині? Тут, як повідомила обласна військова адміністрація, на початок травня засіяно 96 тисяч гектарів ярих зернових, зернобобових та технічних культур, що становить 81 відсоток до намічених планів. Повністю завершено посів ярої пшениці, ячменю, гороху, вівса, цукрових буряків, соняшника. З настанням тепла сіятимуть гречку і просо. Продовжується сівба кукурудзи на зерно і сої.
Тривають весняно-польові роботи й на Ковельщині. Однак серйозних труднощів і клопотів додали хліборобам травневі заморозки, а також відсутність опадів, не кажучи вже про інші проблеми, яких у сільгоспвиробників завжди вистачає. І все ж сподіваємося, що ці проблеми з Божою поміччю вдасться розв’язати, й Україна буде з хлібом, хоча майбутній коровай виглядатиме, можливо, скромніше, аніж зазвичай.
За гарячими суперечками, дискусіями і спорами на політичні теми ми якось «забули» про те, що всьому голова – хліб і що сьогодні найважливіша проблема і для фронту, і для умовного тилу – вчасно засіяти ниву.
Ниву, яка сплюндрована війною, страждає від посухи та бездощів’я, відчуває нестачу органічних та мінеральних добрив, а найбільше – відсутність робочих рук через мобілізацію, що триває.
Яка ж ситуація на хлібному «фронті», від якого великою мірою залежить успіх на фронті воєнному? Міністерство аграрної політики і продовольства повідомило, що на початок травня в Україні засіяно яровими зерновими та зернобобовими культурами 3,25 мільйона гектарів, що на 6,1 відсотка менше, ніж торік. За темпами робіт лідирують Полтавщина, Кіровоградщина, Київщина, Сумщина, Черкащина.
Як бачимо, бракує даних про хід польових робіт на Херсонщині, Дніпропетровщині, Харківщині, Одещині, Миколаївщині, де тривають особливо важкі бої з ворогом, хоча саме там завжди найщедріше родила хлібна нива. Загалом цьогоріч заплановано посіяти понад 5,7 мільйона гектарів зернових і зернобобових культур, що відповідає рівню 2024 року. При цьому площу під яровою пшеницею заплановано збільшити на 28 відсотків, що викликано стабільним попитом на цю культуру з боку переробних підприємств та експортерів.
А що ж на Волині? Тут, як повідомила обласна військова адміністрація, на початок травня засіяно 96 тисяч гектарів ярих зернових, зернобобових та технічних культур, що становить 81 відсоток до намічених планів. Повністю завершено посів ярої пшениці, ячменю, гороху, вівса, цукрових буряків, соняшника. З настанням тепла сіятимуть гречку і просо. Продовжується сівба кукурудзи на зерно і сої.
Тривають весняно-польові роботи й на Ковельщині. Однак серйозних труднощів і клопотів додали хліборобам травневі заморозки, а також відсутність опадів, не кажучи вже про інші проблеми, яких у сільгоспвиробників завжди вистачає. І все ж сподіваємося, що ці проблеми з Божою поміччю вдасться розв’язати, й Україна буде з хлібом, хоча майбутній коровай виглядатиме, можливо, скромніше, аніж зазвичай.
За гарячими суперечками, дискусіями і спорами на політичні теми ми якось «забули» про те, що всьому голова – хліб і що сьогодні найважливіша проблема і для фронту, і для умовного тилу – вчасно засіяти ниву. 
Залишити коментар