Найогидніше почуття в кожної людини – це страх. Він, наче підступний удав міцно стискає за горло, розриває серце, затьмарює душу. Вирватися з «обіймів» страху дано не кожному. Перемагають це почуття тільки сильні духом.
Схоже, однак, що таких сильним духом у світі різко поменшало. Причини на те різні. На мою думку, найголовнішою з них є віднова людства (принаймні більшості його) від загальнохристиянських цінностей заповідей Божих на кшталт : «Возлюби ближнього свого, як самого себе», — «Не убий!», «Не вкради!», хоча жоден політик чи лідер будь-якої країни вголос вам цього не скаже.
Навпаки: буде постійно говорити «Господь з нами!», ходити в церкву чи дім молитви і повторювати, як він шанує й любить Бога.
Але, як відомо, слово не завжди збігається з ділом. У наш час це все помітніше. На зміну конкретним справам прийшли гнівні пости в соцмережах, розлогі пресконференції, які нічого не дають ні душі, ні тілу, різного роду заяви, меморандуми, декларації…
Світ, точніше ті, хто ним керує, стали схожими на старих, немічних, безсилих дідуганів, які плямкають губами замість того, щоб дати по губах ляпаса бандиту або хулігану, який ображає порядну жінку.
Такою жінкою, матір’ю, берегинею роду сьогодні є Україна, яку віддали на поталу диким московитам ті, хто хизується на телеекранах, роблячи гарну міну за поганої гри. Вони вперто «не бачать» страждань, які переживають громадяни незалежної, демократичної держави, котрі не хочуть нічого іншого, крім права жити мирно і спокійно.
Постає питання: чому?
Відповідь проста: тому, що ними опановував отой огидний СТРАХ, про який я згадав вище. З цього приводу не можу не погодитися із блогером, що називає себе Oleg Kiy:
«Європа стала старенькою, м’якою і зручною. Американський політикум – глухим і самозакоханим. Світ, який це вчора вважав себе сторожем демократії, сьогодні безпорадно ховається за черговою пресконференцією.
путін і його орда не читають заяв. Вони читають слабкість. Вони нюхають ваш страх, як дорогі парфуми. Вони бачать, що сучасний гуманізм більше не броня, а м’яке неозброєне черево… Світ або навчиться бити, або знову піде в рабство.
Ми вже б’ємося. Але скільки ще маємо триматися наодинці?”.
На жаль, боюся, що правильні й відверті слова українського письменника західні політики не прочитають і не зроблять ніяких висновків.
Не зроблять доти, доки не подолають страх. Той страх, який перетворює людину у безвольну ганчірку, якщо не сказати більше.
Охрім СВИТКА.
Найогидніше почуття в кожної людини – це страх. Він, наче підступний удав міцно стискає за горло, розриває серце, затьмарює душу. Вирватися з «обіймів» страху дано не кожному. Перемагають це почуття тільки сильні духом.
Схоже, однак, що таких сильним духом у світі різко поменшало. Причини на те різні. На мою думку, найголовнішою з них є віднова людства (принаймні більшості його) від загальнохристиянських цінностей заповідей Божих на кшталт : «Возлюби ближнього свого, як самого себе», — «Не убий!», «Не вкради!», хоча жоден політик чи лідер будь-якої країни вголос вам цього не скаже.
Навпаки: буде постійно говорити «Господь з нами!», ходити в церкву чи дім молитви і повторювати, як він шанує й любить Бога.
Але, як відомо, слово не завжди збігається з ділом. У наш час це все помітніше. На зміну конкретним справам прийшли гнівні пости в соцмережах, розлогі пресконференції, які нічого не дають ні душі, ні тілу, різного роду заяви, меморандуми, декларації…
Світ, точніше ті, хто ним керує, стали схожими на старих, немічних, безсилих дідуганів, які плямкають губами замість того, щоб дати по губах ляпаса бандиту або хулігану, який ображає порядну жінку.
Такою жінкою, матір’ю, берегинею роду сьогодні є Україна, яку віддали на поталу диким московитам ті, хто хизується на телеекранах, роблячи гарну міну за поганої гри. Вони вперто «не бачать» страждань, які переживають громадяни незалежної, демократичної держави, котрі не хочуть нічого іншого, крім права жити мирно і спокійно.
Постає питання: чому?
Відповідь проста: тому, що ними опановував отой огидний СТРАХ, про який я згадав вище. З цього приводу не можу не погодитися із блогером, що називає себе Oleg Kiy:
«Європа стала старенькою, м’якою і зручною. Американський політикум – глухим і самозакоханим. Світ, який це вчора вважав себе сторожем демократії, сьогодні безпорадно ховається за черговою пресконференцією.
путін і його орда не читають заяв. Вони читають слабкість. Вони нюхають ваш страх, як дорогі парфуми. Вони бачать, що сучасний гуманізм більше не броня, а м’яке неозброєне черево… Світ або навчиться бити, або знову піде в рабство.
Ми вже б’ємося. Але скільки ще маємо триматися наодинці?”.
На жаль, боюся, що правильні й відверті слова українського письменника західні політики не прочитають і не зроблять ніяких висновків.
Не зроблять доти, доки не подолають страх. Той страх, який перетворює людину у безвольну ганчірку, якщо не сказати більше.
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар