Кажуть, що рівень життя людей можна визначити за ситуацією на місцевих ринках.
Що ж бачимо сьогодні на привокзальному ринку у Ковелі? Незважаючи на війну, постійні повітряні тривоги, інші негаразди, популярне місце традиційної торгівлі переповнене продавцями і покупцями. І як не боролася попередня міська влада із «стихійною» торгівлею тут, вона знову й знову відроджувалася. Це й зрозуміло: багато підприємств припинили роботу, пенсії у переважної частини населення невисокі, то як вижити без підсобного “промислу”?
Асортимент продуктів харчування у ці червневі дні вражає. Величезний вибір овочів, фруктів – як місцевих, так і привозних. Давно торгують молодою картоплею, полуницею, черешнею, огірками, помідорами, а недавно з’явилися і перші чорниці, гриби, в тому числі лисички. Молоком, сиром, маслом, сметаною, як і раніше, торгують просто «із землі».
А які ціни? Колись, багато років тому, у так званий «застійний період» один мій знайомий, котрий боявся роботи на землі, як чорт ладану, казав: «А для чого мені город або дача? На ринку все є: асортимент широкий і ціни доступні». Не знаю, що б він говорив сьогодні, бо асортимент залишився широким, а от з цінами гірше.
Скажімо, вартість черешень «зашкалює» — кілограм нижче 200 гривень не опускається, хоч ще недавно була навіть за 300. Полуниця впала у ціні, і нині її можна придбати й за 100 гривень. Літр молодих лисичок коштує 120 гривень, так само – і літр чорниць.
Доступнішими стали помідори, огірки, капуста, молода картопля, хоч і вони не всім по кишені.
Що ж буде далі? Ніхто не знає. Найголовніша мрія кожного з нас – довгоочікуваний мир в Україні. На жаль, його наразі не видно. І це – найгірше, хоча навіть після найтемнішої ночі неодмінно настає ранок. Швидше б «розвиднілося» в Україні.
Володимир ПЕТРУК.
Кажуть, що рівень життя людей можна визначити за ситуацією на місцевих ринках.
Що ж бачимо сьогодні на привокзальному ринку у Ковелі? Незважаючи на війну, постійні повітряні тривоги, інші негаразди, популярне місце традиційної торгівлі переповнене продавцями і покупцями. І як не боролася попередня міська влада із «стихійною» торгівлею тут, вона знову й знову відроджувалася. Це й зрозуміло: багато підприємств припинили роботу, пенсії у переважної частини населення невисокі, то як вижити без підсобного “промислу”?
Асортимент продуктів харчування у ці червневі дні вражає. Величезний вибір овочів, фруктів – як місцевих, так і привозних. Давно торгують молодою картоплею, полуницею, черешнею, огірками, помідорами, а недавно з’явилися і перші чорниці, гриби, в тому числі лисички. Молоком, сиром, маслом, сметаною, як і раніше, торгують просто «із землі».
А які ціни? Колись, багато років тому, у так званий «застійний період» один мій знайомий, котрий боявся роботи на землі, як чорт ладану, казав: «А для чого мені город або дача? На ринку все є: асортимент широкий і ціни доступні». Не знаю, що б він говорив сьогодні, бо асортимент залишився широким, а от з цінами гірше.
Скажімо, вартість черешень «зашкалює» — кілограм нижче 200 гривень не опускається, хоч ще недавно була навіть за 300. Полуниця впала у ціні, і нині її можна придбати й за 100 гривень. Літр молодих лисичок коштує 120 гривень, так само – і літр чорниць.
Доступнішими стали помідори, огірки, капуста, молода картопля, хоч і вони не всім по кишені.
Що ж буде далі? Ніхто не знає. Найголовніша мрія кожного з нас – довгоочікуваний мир в Україні. На жаль, його наразі не видно. І це – найгірше, хоча навіть після найтемнішої ночі неодмінно настає ранок. Швидше б «розвиднілося» в Україні.
Володимир ПЕТРУК.
Кажуть, що рівень життя людей можна визначити за ситуацією на місцевих ринках. 
Залишити коментар